Юля Тимошенко дала журналістам перше інтерв'ю після свого звільнення.
Вона в інвалідному візку, у бронежилеті, плаче, коли говорить.
"Найбільше щастя - повернутися в нову Україну без криміналітету, - каже Тимошенко. - Зараз я мрію тільки про одне: щоб усі, кого народ приведе до влади своїми життями, своєю кров'ю, щоб вони ні в якому разі не пішли робити те саме, що робила влада до всіх цих великих подій. Хочу сказати: сьогодні впала диктатура. Але якою ціною вона впала - ціною життя кращих людей, кращих патріотів. Ми зобов'язані не зіпсувати той шлях, який вони нам проклали своїми життями".
"Уперше за довгий час я можу побачити справжнє сонце, небо, - продовжує Тимошенко. - Коли я через маленьке віконце в камері бачила, що відбувається на майдані, це було дуже важко витримати. Але найголовніше, щоб ми були гідні тієї жертви, яку принесли ці хлопці, заплатили своїми життями. І ще. Ми не будемо гідні пам'яті цих людей, якщо не покараємо всіх, всіх до єдиного, хто позбавив їх життів, цих студентів, наших мирних, красивих, духовних, моральних людей. Якщо не понесуть відповідальності всі винуватці - кожен із них персонально і всі вони разом, ми просто будемо не гідні пам'яті загиблих.
Це означає, що ми дамо можливість повторюватися всьому цьому ще раз і ще раз. Нам потрібно знайти в собі милість, мужність, любов і відповідальність з'єднати країну, відновити мир, спокій і відчуття того, що кожна людина на своїй землі. І я зараз хочу присягнути тим людям, які стоять на Майдані, зробити все можливе, щоб кожна крапля крові була окуплена щастям у майбутньому".
Юля Тимошенко вже в Києві. Вона їде в кортежі в першій машині з Сергієм Власенком, вони прямують на вулицю Грушевського, щоб покласти квіти до кенотафи - пам'яті загиблих. За ними їде "швидка". Машина дуже довго виїжджала з території аеропорту "Жуляни", оскільки навколо зібралося багато прихильників Тимошенко, бійців самооборони, журналістів.