Шеремет Павло Григорович

Білоруський, російський та український журналіст телебачення, радіо та періодичних видань, блогер

Місце народження

Народився 28 листопада 1971 року у місті Мінськ (Білорусь). Загинув 20 липня 2016 року у місті Київ.

Освіта

Павло після школи збирався стати істориком та вступив до Білоруського державного університету. Але через три роки кинув історичний факультет та перейшов в економічний університет, де вивчав міжнародні економічні відносини. 

Кар'єра

У журналістику Павло прийшов з банківської сфери. Деякий час його залучали у якості консультанта на телебачення. Потім Шеремет змінив банківський офіс на студію білоруського ТБ.

Починав Павло як ведучий телепрограми "Проспект". Також він працював у друкарській журналістиці. Шеремет керував редакцією одного з перших білоруських суспільно-політичних видань — "Білоруської ділової газети". Він завідував місцевим бюро Громадського Російського Телебачення (ОРТ).

Зарекомендував себе як противник режиму Лукашенка. У липні 1997, під час зйомки репортажу про ситуацію на білорусько—литовському кордоні, був заарештований співробітниками силових структур Білорусі за звинуваченням у незаконному перетині державного кордону, в отриманні грошей від закордонних спецслужб і незаконній журналістській діяльності. Засуджений до двох років позбавлення волі умовно і до одного року іспитового строку. Провів в ув'язненні в цілому три місяці і був депортований після того, як президент Росії Єльцин не пустив літак Лукашенка на територію Росії і публічно зажадав звільнення Шеремета.

Після депортації з Білорусії, журналіст опинився у Росії. Тут він став співробітником ОРТ. Працював спецкором інформаційних та ведучим аналітичних програм, а також знімав документальні фільми. Всього на ОРТ Павло провів десять років та остаточно пішов в 2008 році.

Крім того, ще у 2005 році журналіст став ініціатором та редактором сайту "Білоруський партизан".

Через рік після звільнення з ОРТ, Шеремет влаштувався в журнал "Огонек", де він очолював політичний відділ. У 2011 році деякий час був ведучим передачі "Вирок" на телеканалі "РЕН ТВ".

У 2012 році Павло почав вести власний блог в інтернет-газеті "Українська правда". З лютого по квітень 2013 року він працював на українському телеканалі ТВі. Протягом десяти місяців (вересень 2013 — липень 2014 року) вів програму "Прав? Так!" на телеканалі ОТР.

У 2014 році переїхав до України, де обіймав посаду виконавчого директора "Українська правда". У червні 2015 року запустив власний проєкт "Діалоги" на українському телеканалі "24". Останні місяці Павло був співробітником "Радио Вести".

Авторські роботи

Є автором документальних фільмів «Дике полювання» та «Дике полювання — 2», «Осетрова війна», «Чеченський щоденник», «1991 — Останній рік імперії», «Остання висота генерала Лебедя», «Страта Саддама. Війна без переможця», «Єгор Гайдар. Окаянні дні», ювілейного фільму про колишнього президента СРСР Михайла Горбачова, фільму, присвяченого 60-річчю початку блокади Ленінграда, документальної стрічки про російський ринок антикваріату і низки інших.

Є одним з авторів книги «Випадковий президент», присвяченої режиму Лукашенка (у співавторстві зі Світланою Калінкіною). 2005 року написав книгу «Пітерські таємниці Володимира Яковлєва» про нових російських політиків із Санкт-Петербурга. 2009 року вийшла його книга про Саакашвілі, про шестиденну війну в серпні 2008 року, про російсько-грузинські відносини «Саакашвілі\Грузія. Загиблі мрії».

Навесні 2009 року опублікував навчальний посібник для журналістів «ТВ. Між ілюзією й правдою життя». Регулярно проводив майстер-класи для молодих, регіональних журналістів.

Створив популярний незалежний громадсько-політичний новинний сайт «Білоруський партизан» (www.belaruspartisan.by).

Наприкінці грудня 1999 відсторонений від обов'язків генеральний прокурор Юрій Скуратов заявив, що подав до суду позов до Павла Шеремета про захист честі й гідності. Підставою для позову стала заява Шеремета про те, що Скуратов має будинок в Орловській області.

1998 року отримав Міжнародну премію за свободу преси від Комітету захисту журналістів[be-x-old] за внесок у розвиток свободи слова, був номінантом премії ТЕФІ як «найкращий репортер» 1999 року і фіналістом ТЕФІ 2001 року в номінації «журналістське розслідування» за фільм «Дике полювання», у 2003 році — в номінації «публіцистична програма» за документальний фільм «Раб і його жінки». 2002 року став лауреатом премії ОБСЄ за демократію та за захист прав людини в галузі журналістики.

Сім'я

Павло був одружений та мав двох дітей. В останні роки жив у цивільному шлюбі з журналісткою та редакторкою "Української правди" Оленою Притулою.

Смерть

Павло Шеремет загинув вранці 20 липня 2016 року в результаті вибуху автомобіля, який належав власниці інтернет-видання "Українська правда" Олені Притули. Цивільної дружини журналіста в її автомобілі на момент вибуху не було. За попередніми даними, вибуховий пристрій був закладений під днищем автомобіля.

Шеремет був похований на Північному кладовищі під Мінськом 23 липня 2016 року.

20.07.2017