Звягільський Юхим Леонідович

Екс-народний депутат України, екс-прем'єр-міністр

Місце народження

Народився 20 лютого 1933 року в Сталіному (нині Донецьк) в родині службовця Леоніда Звягільського.

Освіта

1956 року закінчив Донецький індустріальний інститут, здобув спеціальність гірничого інженера.

Кар'єра

Працював на шахті № 13 тресту «Куйбишеввугілля» помічником начальника, потім — начальником вугільної дільниці, головним інженером, директором. Одночасно займався науковою діяльністю. Від 1975 року — директор шахтоуправління «Куйбишевське» виробничого об'єднання «Донецьквугілля».

Від 1979 року — директор шахти ім. Засядька виробничого об'єднання «Донецьквугілля».

Політика

Політичну кар'єру Звягільський починає ще в 1990 році. Обирається до складу першого скликання Верховної Ради України від КПРС. У березні 1990 року обраний Народним депутатом I скл. від Донецької області. Від листопада 1992 року — голова Донецької міської ради народних депутатів та голова виконкому.

У 1993 році Звягільський входить до складу Кабінету міністрів тодішнього прем'єр-міністра і другого президента України Леоніда Кучми. У червні 1993 року призначений першим віце-прем'єр-міністром України, а у вересні 1993 року на нього покладено виконання обов'язків прем'єр-міністра України. Навесні 1994 року обраний Народним депутатом України 2-го скликання. 4 липня 1994 року звільнений з посади першого віце-прем'єра.

В ході компанії по виборах президента України 1994 року був однією з головних мішеней критики опозиції президентові Леоніду Кравчуку, звинувачувався у зловживанні службовим положенням тощо. В результаті цієї компанії, тиску і погроз, опинився під слідством.

У 1994 році навколо персони Звягільського вибухнув величезний скандал, унаслідок якого щодо нього було відкрито справу в зв'язку з перевищенням ним своїх службових повноважень. Щоб не сідати за ґрати, нардеп був змушений сховатися в Ізраїлі в надії, що колись дебати вщухнуть.

Звягільського також звинувачували у вивезенні у 1994 році 300 млн доларів нелегальної готівки до Ізраїлю за допомогою ізраїльської спецслужби «Натів».

З листопада 1994 по березень 1997 року проживав в Ізраїлі, переховуючись від слідства. Ближче до кінця 1990-х рр. опозиція нагадала про те, що сталося, і навіть знайшла підтримку у Верховній Раді. У Генпрокуратуру було направлено запит про порушення кримінальної справи проти таких особистостей, як Кучма, Звягільський і колишній міністр Євген Лобов. Причиною було привласнення і розтрата 12 млн німецьких марок, які належали державі. У запиті фігурували такі поняття, як «організована злочинна група» і «незаконне привласнення в особливо великих розмірах». Заявлялося, що Юхим Леонідович розтратив виділені ФРН кошти в складі злочинного угруповання. На жаль, це звернення не призвело до жодних юридичних наслідків. Раніше ЗМІ стверджували, що Звягільський має величезний авторитет серед усього Донецького регіону і має дуже великий вплив.

За заявами численних джерел, торги за закриття справ проти Звягільського з його тодішнім патроном Леонідом Кучмою і їх загальними ворогами запекло йшли кілька років. Згідно анонімам, закриття кримінальних справ обійшлося політику в суму з шістьма нулями.

Після повернення став головою правління орендарів ОП «Шахта імені О. Ф. Засядька».

Повертається до активної політичної діяльності в 1997 році, одночасно займаючись справами орендного підприємства Шахта імені Засядько, яке в той же період постійно фігурувало в заголовках в зв'язку з численними аваріями зі смертельними наслідками.

У 1998—2002 роках — Народний депутат України 3-го скликання, активно займається будівництвом партійного осередку нової на той момент політичної сили на сході України — Партії регіонів. Член Комітету у закордонних справах і зв'язках з СНД. Народний депутат IV скл. з квітня 2002 року.

У 1999 році разом з депутатами Володимиром Рибаком та Миколою Янковським співпрацював з об'єднанням «За єдність, згоду і відродження»

У 2006 році став народним депутатом України (№ 9 списку Партії регіонів). У 2007 році вшосте став народним депутатом України (знову дев'ятий номер списку Партії регіонів), що вже тоді становило єдиний випадок. У 2012 році усьоме став народним депутатом України від Партії регіонів (ОВО № 45), і найстаршим депутатом Верховної Ради України.

Протягом 2006—2007 року — нардеп і одночасно член фракції Партії регіонів. З 2007 по 2012 рік — нардеп Партії регіонів.

У 2014 році стає народним обранцем від Опозиційного блоку, а також є членом фракції. Із цього часу член Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу.

Під час Євромайдану, 16 січня 2014 року проголосував за «диктаторські» закони, і не голосував за їх скасування.

На позачергових парламентських виборах 2014 року знову здобув перемогу в одномандатному окрузі № 45. При цьому вибори відбулися лише на чотирьох дільницях округу.

Був членом Комітету Верховної Ради України у закордонних справах та співголовою Єврейської конференції України.

На подив багатьох, влітку 2019 року восьмикратний, вічний народний депутат самостійно відмовляється від участі в дев'ятих на його рахунку парламентських виборах і йде на пенсію у віці 86 років.

Смерть

4 листопада 2021 року потрапив до реанімації через ускладнення від COVID-19, помер 6 листопада в Києві на 89-му році життя. Похований 9 листопада на центральній алеї Байкового кладовища (ділянка № 42а).

Регалії

Герой Соціалістичної праці та Герой України. Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, Жовтневої революції, орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня. Заслужений гірник України.Лауреат Державної премії України у галузі науки та техніки.

Родина

Одружений, є дочка.

Посилання

06.11.2021