Путін Володимир Володимирович

Президент Російської Федерації

Місце народження

Путін народився 7 жовтня 1952 в Ленінграді. Його батьки були не дуже письменними селянами з Тверської губернії. Батько Путіна, Володимир Спиридонович Путін (1911 — 02.08.1999) — учасник Другої світової війни (воював у військах НКВД), працівник на заводі. Мати, Марія Іванівна Шеломова (1911—1998), пережила блокаду Ленінграда, працювала після війни санітаркою, двірницею, приймальницею товару в булочній, сторожем, прибиральницею в лабораторії.

Освіта

У 1970—1975 роках Путін вчився на юрфаці Ленінградського університету імені А. Жданова на міжнародному відділенні.

Під час навчання вступив в Комуністичну партію і формально з неї і не вийшов, про що сам заявляв вже під час президентства. Після закінчення університету став майстром із самбо і чемпіоном Ленінграда.

Служба в КДБ

До «позаштатної роботи» в КДБ був завербований на 4-му курсі університету. Після закінчення Ленінградського державного університету був направлений на роботу до Комітету державної безпеки СРСР.

У 1975—1984 — співробітник п'ятого відділу Ленінградського управління КДБ.

1976 року закінчив «Курси перепідготовки оперативного складу» в Охті («401-ша школа»).

1979 року закінчив навчання на річних курсах перепідготовки у Вищій школі КДБ в Москві.

1985 року навчався протягом 1 року в Червонопрапорному інституті КДБ СРСР ім. Ю. Андропова.

У 1985—1990 роках працював у НДР, у Дрездені.

Робота в Петербурзі

З 1990 року працював помічником проректора з міжнародних питань університету, в якому вчився. Після цього став радником голови Ленінградської міської ради.

Від 12 червня 1991 року - голова Комітету із зовнішніх зв'язків мерії Санкт-Петербурга за правління А. Собчака. У березні 1994 став першим заступником голови уряду Санкт-Петербурга з широкими повноваженнями.

Робота в Москві

За три роки пройшов шлях від заступника керівника справами президента до секретаря Ради безпеки:

У серпні 1996 року, після поразки А. Собчака на виборах мера, запрошений на роботу до Москви на посаду заступника керівника справами президента Російської Федерації Павла Бородіна.

26 березня 1997 року призначений заступником керівника Адміністрації президента Росії — начальником Головного контрольного управління президента Російської Федерації, змінивши на цій посаді Олексія Кудріна.

25 травня 1998 року призначений першим заступником керівника Адміністрації президента Російської Федерації, відповідальним за роботу з регіонами. До моменту призначення вважався однією з найвпливовіших фігур у Кремлі.

З 25 липня 1998 року — директор Федеральної служби безпеки Російської Федерації, одночасно — від 26 березня 1999 року — секретар Ради безпеки Російської Федерації.

На чолі уряду (серпень-грудень 1999)

9 серпня 1999 року призначений тимчасовим виконувачем обов'язків голови уряду Російської Федерації. Того ж дня в своєму телезверненні президент Єльцин назвав його своїм наступником. З 16 серпня 1999 року — голова уряду.

На чолі держави

31 грудня 1999 року в зв'язку з добровільним відходом Єльцина у відставку Путін стає виконувачем обов'язків президента Російської Федерації неконституційно, шляхом прямого успадкування. З 26 березня 2000 року вибраний президент Росії. Вступив на посаду 7 травня 2000 року.

14 березня 2004-го обрано главою російської держави на другий термін. 7 травня 2008 року закінчився другий президентський термін Володимира Путіна. Цього дня на посаду президента Російської Федерації вступив Дмитро Медведєв.

На чолі уряду (2008—2012)

На виборах в Державну думу 2007 року Путін очолив виборчий список Всеросійської політичної партії «Єдина Росія» (не будучи тоді її членом), при цьому федеральний список партії складався з нього одного. На VIII з'їзді партії, погодившись очолити її виборчий список, заявив, що після закінчення президентських повноважень згоден стати головою уряду РФ. На IX з'їзді «Єдиної Росії» погодився стати головою партії після закінчення президентського терміну. З 7 травня, після вступу на посаду президента Дмитра Медведєва, став кандидатом на пост Голови Уряду Росії. 8 травня затверджений на цій посаді 392 голосами депутатів Державної Думи.

Президент Російської Федерації

24 вересня 2011 року на пропозицію третього президента Росії Дмитра Медведєва став кандидатом від «Єдиної Росії» на президентських виборах 2012 року, а 4 березня 2012 року здобув перемогу в першому турі. 5 травня Голова ЦВК Росії оголосив про те, що вибори президента Росії відбулися, переможцем на них утретє став В. В. Путін.

Навесні 2012 року Путін втретє став президентом Російської Федерації. Офіційно обійняв посаду 7 травня 2012-го. Наступного дня на пропозицію Путіна Держдума затвердила вже екс-президента Медведєва на посаду голови уряду РФ.

18 березня 2018 року новообраний президент Російської Федерації.

Приватне життя

Був одружений з Людмилою Олександрівною Путіною, але у 2013 році розвівся. Має двох дочок - Марію (1985 р. н.) і Катерину (1986 р. н.).

Хобі

Майстер спорту з самбо та дзюдо, захоплюється гірсько-лижним спортом. Улюблений музичний колектив - група «Любе». Вільно володіє німецькою та англійською мовами.

Оцінки діяльності

Станом на червень 2014 діяльність Путіна на посаді президента РФ схвалювало 86 % населення Росії, при тому, що від 2008 року його рейтинг знижувався і наближався до 60 %. Таке різке збільшення рейтингу президента Росії експерти-соціологи пояснюють передусім з анексією Криму Росією.

Згідно з опитуванням, яке провела соціологічна група «Рейтинг» 2014 року, 76 % населення України негативно ставилося до Володимира Путіна, 16 % — позитивно.

Максимальний рейтинг Путіна серед росіян було зафіксовано у жовтні 2014 року — 89 %. Негативно ставилося до Путіна 10 % росіян. Крім того, 64 % росіян відповіли, що вважають, що Росія рухається в правильному напрямку.

Згідно з соціологічним даними, які проводились з березня по травень 2015 року в 40 країнах світу, лише 24 % людей у світі вважають дії В. Путіна правильними, а до Росії позитивно ставляться лише 30 %. Найгірше ставлення до Путіна мають іспанці — 92 %, поляки — 87 %, французи — 85 %, українці — 84 %, йорданці — 84 %, австралійці — 81 % та британці — 80 %. Найкраще сталення до Путіна у В'єтнамі — 70 %, у Китаї — 54 % та у Гані — 49 %.

У серпні 2015 року під час опитування 31 % жителів Російської Федерації сказали, що вважають головною гордістю своєї країни президента В. Путіна, що втричі більше, ніж 2003 року. Опитування показало, що ним більше пишаються жінки, ніж чоловіки та молодь до 24 років і люди 60 років і старші.

Голова інвестиційного фонду Hermitage Capital Вільям Браудер, якого називають «ворогом Кремля № 1» через його антипутінську діяльність, запевняє, що російський президент зберігає на рахунках у швейцарських банках близько 200 мільярдів доларів

Дії Путіна в неодноразово характеризували як тероризм, а його режим у світі прирівнюють до фашистського, вимагають визнати воєнним злочинцем та трибуналу в Гаазі.

У 2017 році соціологічна компанія Левада-Центр проводила серед громадян Росії традиційне опитування, кого вони вважають найвидатнішими постатями людства за весь час. У цьому році Володимир Путін посів 2-ге місце, поступившись лише радянському диктатору Йосипу Сталіну, піднявшись на 4 позиції у порівнянні з 2012 роком.

Згідно з даними опитування, проведеного Левада-Центром у січні 2019 року, думку, що сьогодні РФ рухається неправильним шляхом висловили 45 % учасників опитування — найбільша кількість за останні 12 років; про те, що справи в країні йдуть у правильному напрямку, заявили 42 % респондентів, ще 13 % опитаних не змогли дати відповідь на поставлене запитання. Опитування «Левада-центру», яке було проведене з 27 червня по 4 липня 2019 р. показало, що 68 % росіян схвалюють дії Путіна, тоді як 31 % не схвалюють, а 1 % відмовились дати відповідь.

16 вересня 2021 року Європарламент прийняв резолюцію про Росію, в якій називає режим президента РФ Володимира Путіна "найбільшим викликом безпеки Європи " та "стагнуючою авторитарною клептократією, яку очолює довічний президент, оточений олігархами". Також в ході пленарного засідання євродепутат Андрюс Кубілюс представив проєкт нової доповіді щодо напрямків політичних відносин між ЄС і Росією. Основних напрямків три: протидія, стримування і залучення.

Цитати

Путін про підтримку Назарбаєва угоди України з ЄС:

"президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв "зробив унікальну річ - створив державу на території, на якій держави не було ніколи". "У цьому сенсі він для пострадянської державності унікальна людина".

Путін про РФ, як одну з найпотужніших ядерних держав :

"Росія далека від того, щоб втягуватися у якісь масштабні конфлікти. Ми цього не хочемо, не збираємося цього робити. Природно, ми завжди були готові відбити будь-яку агресію стосовно Росії, завжди наші партнери, в якому б стані не знаходилися їхні держави, якої б зовнішньополітичної концепції вони дотримувалися, мають розуміти, що з нами краще не зв'язуватися. Думаю, що нікому не спадає на думку сьогодні розв'язувати масштабний конфлікт з Росією", - заявив Путін.

Путін про трагедію з літаком "Малайзійських авіаліній":

"Безумовно, держава, над територією якої це сталося, несе відповідальність за цю страшну трагедію. Цієї трагедії не сталося б, якби на цій землі був мир, у всякому разі, не були б відновлені бойові дії на південному сході України.Ми зробимо все - все, що від нас залежить, у будь-якому разі, - щоб об'єктивна картина події стала надбанням і нашої громадськості, і громадськості України, і всього світу", - сказав Путін.

Путін про АТО на Донбасі:

"Ми, Росія, не можемо говорити про якісь умови припинення вогню, можливі домовленості між Києвом, Донецьком і Луганськом. Ми можемо тільки сприяти тому, щоб створити обстановини довіри під час цього можливого і вкрай необхідного, на мій погляд, переговорного процесу. Ось ми про це говорили", - сказав Путін.

Посилання

03.04.2018