«Безславні кріпаки» не переосмислюють образ Тараса, але картина форсує дискусію та привчає глядача до Шевченка-різного.
Український реп перманентно перебуває у стані такого собі Кота Шредінґера: здається, що він мертвий, і живий, і ненароджений одночасно.
