Ґаук Йоахім

Федеральний президент Німеччини (18 березня 2012 — 18 березня 2017)

Ґаук Йоахім

Місце народження

Ґаук народився 24 січня 1940 року в північно-німецькому місті Росток у родині капітана судна, згодом його батько став морським чиновником. Мати Йоахіма була кваліфікованою офісною працівницею. Вона була членом НСДАП з 1932 року, батько — з 1934 року. Наприкінці Другої світової війни батько потрапив до британського полону, звідки влітку 1946 року повернувся до Ростока, який згодом став територією НДР. Невдовзі батько поступив на роботу на Ростоцьку верф як інспектор з охорони праці.

1951 року батько «зник» — був таємно захоплений спецорганами радянської окупаційної влади без офіційного звинувачення, та переправлений до СРСР. Родина не мала жодної звістки про нього. Згодом сім'я довідалась про те, що батько начебто був засуджений у Москві за «шпигунство на користь західних країн, а також за антирадянську агітацію і пропаганду». Родина не мала жодної звістки про його долю до 1955 року, коли після візиту Конрада Аденауера до СРСР його звільнили з ГУЛАГу. Після повернення батька додому з'ясувалося, що причиною арешту слугувало те, що він мав при собі професійний корабельний довідник, виданий на Заході.

Арешт і ув'язнення батька дуже вплинули на політичні погляди Йоахіма. Вже в школі він не приховував своїх відверто антикомуністичних переконань, рішуче відмовившись, зокрема, вступати до лав прокомуністичного Союзу вільної німецької молоді. Йоахім хотів стати журналістом, проте антикомуністичні погляди не дали цього зробити. Натомість Ґаук став пастором протестантської церкви в Мекленбурзі й пробув на цій посаді до 1989 року. Діяльність пастора в НДР була вельми ускладнена через ворожість панівного режиму до церкви, тому Ґаук довгий час був об'єктом спостереження з боку Міністерства державної безпеки НДР. У досьє на нього Ґаук характеризувався як «невиправний антикомуніст» («unverbesserlicher Antikommunist»). У 1982—1990 роках Ґаук очолював роботу церковної ради Мекленбурга.

Політична діяльність

1989 року Ґаук став членом демократичного опозиційного руху Новий Форум та був обраний до складу його керівництва. Він брав участь у більшості найзначніших мітингів і демонстрацій проти панівного режиму. На вільних виборах 18 березня 1990 року в Народну палату НДР висувався від опозиційного Альянсу 90 (у складі Нового Форуму, руху Демократія зараз та Ініціативи за мир і права людини) і був обраний депутатом.

2 жовтня 1990 року, за день до об'єднання Німеччини, Народна палата обрала Ґаука спеціальним уповноваженим з управління архівами Штазі. Наступного дня це призначення підтвердив федеральний президент Ріхард фон Вайцзеккер та федеральний канцлер Гельмут Коль. З 1992 року його посада стала називатися «Федеральний уповноважений з управління архівами Штазі». На цій посаді він пропрацював до 2000 року.

У наступні роки його ім'я звучало серед можливих кандидатів у депутати Бундестагу від СДП і навіть як потенційного кандидата на пост федерального президента від ХСС 1999 року (проти кандидата СДП Йоганнеса Рау), а також від блоку ХДС/ХСС і ВДП у наступні роки.

1998 року він сприяв німецькому випуску Чорної книги Комунізму, написавши додатковий розділ про Німецьку Демократичну Республіку. Разом з колишнім президентом Чехії Вацлавом Гавелом був ініціатором Празької декларації про європейське сумління та комунізм (2008).

З нагоди свого 70-річчя 2010 року, Ґаук одержав спеціальне привітання від федерального канцлера Анґели Меркель, яка назвала його «істинним учителем демократії» та «невпинним захисником свободи, демократії і правосуддя», а британська газета «The Independent» назвала Ґаука «відповіддю Німеччини на Нельсона Манделу».

З 2003 року Ґаук очолював організацію «Gegen Vergessen — Für Demokratie» (Проти забуття — За демократію), яка бореться з лівим і правим екстремізмом, виступає на захист демократичних цінностей і сприяє осягненню історичної правди про два тоталітарні режими в німецькій історії.

Вибори 2012

На дострокових виборах Президента Німеччини загальними Національними зборами ФРН 18 березня 2012 року з 1.240 голосів (1.228 з них чинних) за Ґаука віддали 991 (79 % дійсних голосів), за кандидатку «лівих» Беате Кларсфельд 126 , за кандидата ультра-правих Олафа Розе 3 голоси і 108 утримались. Таким чином Йоахім Ґаук став одинадцятим федеральним президентом в історії ФРН.

3 червня 2016 року заявив, що готовий відмовитися від боротьби за президентське крісло на наступних виборах (2017 рік).

Нагороди та почесні звання

1991 — медаль ім. Теодора Гойса

1997 — премія ім. Ганни Арендт

2000 — ораторська премія ім. Цицерона (в категорії Політика)

2000 — Великий Хрест Ордену «За заслуги» з зіркою

2010 — лауреат літературної премії Ганса і Софі Шолль (за книгу спогадів «Зима серед літа»)

1999 — почесний доктор теологічного факультету Ростоцького університету

2001 — почесний доктор філософського факультету Єнського університету

Орден Свободи (Україна, 23 серпня 2017) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету Української держави, популяризацію її історичної спадщини і сучасних надбань

Сім'я і особисте життя

У Ґаука від першого шлюбу є четверо дітей, троє з яких переїхали до ФРН ще в 1980-і роки. З 1991 року Ґаук живе окремо від дружини, проте офіційного розлучення не було. З 2000 року перебуває в цивільному шлюбі з баварською журналісткою Даніелою Шадт.

Посилання

27.09.2017