Гватемала: країна, яка не мовчить
Гватемала висловила однозначну підтримку Україні після початку широкомасштабного вторгнення РФ. Окрім тощо, що країна підтримала проукраїнські резолюції в ООН, гватемальський уряд відкликав свого посла з території Росії. «Ми не приймаємо того, що робить Росія, і тому я дав вказівку відкликати посла Гватемали з Росії, тому що ми не спостерігатимемо байдуже за атакою на суверенітет будь-якої країни, бо завтра так можуть вчинити з нами», – зазначив президент Алехандро Джамматтеї газеті La Prensa Libre.
У липні Джамматтеї прибув до України і став першим латиноамериканським лідером, який здійснив таку поїздку з моменту широкомасштабного вторгнення. Тоді ж відбулася перша за 30 років зустріч президентів двох держав. Під час візиту, серед іншого, було підписано угоду про взаємне скасування візових вимог.
«Ми солідарні з українським народом, який чинить мужній опір», – заявив Джамматтеї на спільній з президентом Зеленським прес-конференції. «Поки гинуть люди, ми не можемо мовчати. Повинно бути зрозуміло, що від початку цього конфлікту Гватемала не мовчить і не мовчатиме».
Підтримка Гватемали зумовлена специфікою відносин цієї країни зі США. Для цієї невеликої, бідної центральноамериканської країни відносини зі Сполученими Штатами є найбільшим зовнішньополітичним пріоритетом. До того ж США – найбільший торговельний партнер Гватемали.
Серед держав Центральної Америки Гватемала видається досить перспективним партнером для України, хоча, не найцікавішим у регіоні Латинської Америки та Карибського басейну.
Куба: відданий камрад
Гавана перейняла російський наратив та заявила, що «розглядати поточну ситуацію в Україні неможливо без глибокої оцінки справедливих претензій Російської Федерації до США і НАТО та факторів, які призвели до застосування сили», – йдеться у заяві МЗС Куби. Куба як Болівія, Нікарагуа та Сальвадор, утрималися при голосуванні за проукраїнську резолюцію Генасамблеї ООН. У 2014 році на голосуванні Генеральної асамблеї щодо питання невизнання референдуму в Криму Куба проголосувала «проти», таким чином підтримавши незаконну окупацію Росією півострову.
У тому ж 2014 році російський президент підписав федеральний закон про списання 90% боргу Куби перед СРСР ($31,5 млрд). Інші 10% ($3,5 млрд) боргу повинні погашатися протягом 10 років рівними піврічними платежами. В умовах міжнародної ізоляції та фінансового тиску з боку Сполучених Штатів Гавана надавала, таким чином, політичну підтримку діям Москви в обмін на приємні бонуси.
Важливість Куби для РФ полягає, так само, як і для СРСР під час холодної війни, у географічному розташуванні острова неподалік від США. Під час холодної війни Куба була головним союзником СРСР у західній півкулі, «непотоплюваним радянським авіаносцем біля берегів США». Тепер Москва розглядає можливість відбудови там воєнної інфраструктури. Особливо росіян цікавить відновлення роботи центру радіоелектронної розвідки в Лурдесі. Раніше, за часів холодної війни, об’єкт, розташований за 250 км від кордонів США, дозволяв перехоплювати дані практично по всій американській території. Наразі реалізація подібних планів є неможливою через нестачу коштів.
Куба зі свого боку зацікавлена у співпраці з Росією у військовій та військово-технічній сферах для модернізації збройних сил, оснащених технікою та озброєнням ще радянського виробництва.
Також Куба отримувала від РФ фінансову та гуманітарну допомогу (у квітні цього року Росія передала карибському партнеру 20 тис. тон пшениці, в липні направила танкер з паливом на $70 млн).
Пандемія коронавірусу завдала серйозного удару кубинській економіці. У країні, залежній від імпорту, стався брак медикаментів та продовольства. Становище погіршилося через запроваджені США санкції. Зрештою, минулого літа в Гавані та інших великих містах відбулися масові антиурядові протести. Цього року ситуація стала гіршою, адже через війну Росії проти України, глобальну економічну кризу ціни на паливо та продовольство пішли догори. Наразі на острові вирує ще й енергетична криза: дефіцит палива, блекаути, проблеми з роботою громадського транспорту.
При цьому, Гавана вважає основною причиною своїх бід американський імперіалізм. Комуністична ідеологія вимагає від Куби солідаризації з одним із антагоністів США – РФ. Видається, що холодна війна на Кубі досі не завершилась.
Нікарагуа: диктатор диктатору друг
Нікарагуа разом з Болівією, Венесуелою та Кубою складають свого роду коаліцію російських союзників у Латинській Америці.
Минулого листопада на президентських виборах перемогу вже вчетверте отримав Даніель Ортега, давній друг Владіміра Путіна. Основою його зовнішньої політики стала солідаризація з лівими урядами в регіоні – Нікарагуа доєдналась до створеного у 2004 році Фіделем Кастро та Уго Чавесом соціалістичного Боліваріанського союзу (АЛБА).
Також Ортега почав налагоджувати відносини з Китаєм, Іраном, за часів правління лівійського диктатор Каддафі активно підтримував його режим. Окрім Ірану та Лівії, Нікарагуа став співпрацювати з Росією, що було цілком логічно, оскільки СРСР вкрай активно спонсорував Манагуа, надаючи підтримку режиму Ортега під час громадянської війни 1981-1990 років.
Громадянська війна велась між марксистським урядом СФНВ (Сандиністський фронт національного визволення), який очолював Ортега та антикомуністичними озброєними формуваннями Контрас. Контрас підтримувався адміністрацією Рональда Рейгана. Нікарагуа була другим за своїм значенням після Куби стратегічним партнером СРСР Латинської Америки, тому отримувала значну як фінансову, так і військово-технічну і політичну підтримку. Відтак, відродження двосторонніх відносин із спадкоємицею СРСР було цілком зрозумілим кроком. Так, Нікарагуа стала першою, після Росії, державою, яка визнала «незалежність» Абхазії та Південної Осетії.
У 2014 році на голосуванні Генеральної асамблеї ООН з питання невизнання псевдореферендуму в Криму Нікарагуа проголосувала «проти», таким чином підтримавши Росію. У листопаді 2020 року амбасадорка Нікарагуа в РФ Альба Асусена Торрес відкрила в Сімферополі «почесне консульство» республіки. Його очолив Олег Белавенцев – колишній представник президента РФ в Криму. Україна висловила рішучий протест, були запроваджені санкції що Нікарагуа та громадян, причетних до відкриття цього «дипломатичного представництва».
Ортега відкрито підтримує дії РФ проти України. Цього ж року під час голосування щодо резолюції, яка засуджує широкомасштабне вторгнення Росії в Україну та потребує повного виведення російських військ, Нікарагуа утрималася.
Президент Ортега у травні висловив підтримку діям російського президента у війні проти України. 12 червня Ортега, один із небагатьох іноземних лідерів, надіслав Путіну привітання з нагоди Дня Росії та пообіцяв «продовжувати зміцнювати історичні узи братерства, солідарності та співробітництва з народом та урядом РФ».
До речі, у 2014 році Нікарагуа, одна з найбідніших латиноамериканських країн, посіла перше місце за обсягом «благодійної допомоги товарами», які постачала Росія. Показник «допомоги» сягнув $15 млн (у тому числі на $6,5 млн гуманітарної та на $8,6 млн технічної допомоги).
Окрім цього, Росія надає Нікарагуа підтримку у конфлікті з Колумбією. Суперечка ведеться за острови і акваторію певної частини Карибського моря, а в Нікарагуа немає ресурсів, аби зберегти свою присутність в цьому регіоні та протистояти тому, що Манагуа називає «колумбійським експансіонізмом», в той час як Колумбія має в тій акваторії досить значну військово-морську присутність. Ортега шукає підтримки Кремля, аби протистояти військовій могутності Колумбії, адже їхній потенціал непорівнянний. Кремль постачає режиму Ортеги танки, зенітні системи, гелікоптери, патрульні катера, бойові машини піхоти та інше озброєння.
У лютому 2015 року міністр оборони Сергій Шойгу відвідав Кубу, Венесуелу та Нікарагуа. У всіх трьох країнах йшлося про військово-технічне співробітництво. Нікарагуа надала згоду на входження російських військових кораблів у два порти – тихоокеанський Корінто та атлантичний Блуфілдс.
Цього червня Ортега президентським указом дозволив тимчасову присутність у країні іноземних військових. До списку таких країн увійшла, зокрема, Росія. Разом з тим, існує ризик, що тимчасовий дозвіл може перетворитись на постійний, а відтак РФ отримає можливість розбудувати воєнно-морської бази «на відстані витягнутої руки» від США.
У червні США запровадили економічні санкції проти нікарагуанської державної гірничодобувної компанії ENIMINAS. У поясненні до рішення про запровадження санкцій заявлено, що Нікарагуа поглибила зв’язки з Росією, що становить загрозу безпеці Латинської Америки та Карибського басейну. Для України Нікарагуа не становить жодного ані політичного, ані торговельно-економічного інтересу.