Вже майже рік триває міжвідомча боротьба між Міністерством Фінансів України та іншими державними органами з приводу погодження розробленого Мінфіном проекту нових ліцензійних умов для операторів лотерей.
Мінекономіки, Антимонопольний комітет та Державна регуляторна служба не погодили цей проект через ряд положень, які прямо порушують чинне законодавство України (Закони України «Про санкції», «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про державні лотереї в Україні»), та монополізують лотерейний ринок на користь однієї приватної компанії без зобов’язань платити податки і без контролю обігу коштів. Найбільше зауважень було в Антимонопольного комітету, який впродовж 5 місяців робив спеціальне дослідження лотерейного ринку та аналіз проекту ліцензійних умов.
Тобто при розробці Ліцензійних умов Мінфін фактично проігнорував §32, п. 1 Регламенту КМУ, згідно якого «Проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України…»
Проте Мінфін вирішив піти простішим шляхом: для чого доопрацьовувати і так «ідеальний» документ, краще примусити всі органи погодити його в редакції травня 2017 року. До речі, він це робить всупереч доручення Першого віце-прем’єр-міністра Степана Кубіва, який дав доручення саме доопрацювати проект Ліцензійних умов і вже доопрацьований погодити з усіма державними органами.
Міністерство фінансів України у своєму листі № 06010 – 10 – 13/5605 від 28.02.2018 вимагає від АМКУ терміново погодити проект постанови про затвердження ліцензійних умов в редакції травня 2017 року. Підстава для такої термінової вимоги - §37, п. 3 Регламенту КМУ: «Свою позицію щодо проекту акта Кабінету Міністрів керівник заінтересованого органу доводить до відома розробника шляхом надсилання листа, до якого додається завізований ним проект акта, а також зауваження в разі їх наявності. У разі наявності зауважень проект візується із зауваженнями».
То чи можуть державні органи погоджувати проект регуляторного (підзаконного) акта, який прямо суперечить законам України (актам вищої юридичної сили)? Так! Фактично, регламент Кабміну каже що, державний орган, які б порушення не виявив, зобов’язаний завізувати проект регуляторного акта КМУ (візування передбачає напис: «Погоджено» або «Погоджено з зауваженнями»), навіть якщо це проект прямо суперечить законам України, як актам вищої юридичної сили.
То чи повинні державні органи керуватися таким Регламентом КМУ, який дозволяє міністерствам розробляти підзаконні акти, які суперечать законодавству України і змушують інші органи їх погоджувати? Для кожного органу є свої спеціальні закони, які регулюють порядок його діяльності. Наприклад, АМКУ відповідно до Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є державним органом зі спеціальним статусом, підконтрольний Президенту України та підзвітний Верховній Раді України (а не Кабінету Міністрів України).
Крім того, відповідно до ст. 21 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» при погодженні проектів регуляторних актів можливе прийняття рішення як про погодження, так і про відмову в погодженні з наданням зауважень та пропозицій. Тоді проект подається на повторне погодження з урахуванням цих пропозицій та зауважень. Але цю норму чомусь не скопіював КМУ у свій Регламент.
Тому виходячи з логіки Мінфіну, виникає абсурдна ситуація: державні органи, отримавши будь-який проект регуляторного акта, зобов’язані його погодити. Тобто Мінфін може написати там будь-що: норми, які прямо порушуватимуть Конституцію України, міжнародні договори, закони тощо.
Наприклад, завтра Мінфін розробить новий проект, де в цілях «захисту інтересів України», буде норма, що ліцензії пріоритетно видавати лише компаніям, назва яких починається на букву «У»; заборонено видавати ліцензії компаніям, назва яких починається на букви «М», «П» або «Т».
Мінфін також у листі чомусь «забуває» іншу норму Регламенту КМУ, пункт 1 §40: «Якщо в результаті врахування розробником зауважень заінтересованих органів проект акта Кабінету Міністрів або окремі його положення, погоджені іншими заінтересованими органами, зазнали змін, що суттєво змінюють проект акта Кабінету Міністрів, проект у відповідній частині підлягає повторному погодженню такими органами.»
Але навіщо доопрацьовувати проект, якщо можна примусити державні органи погодити його і тим самим зняти з себе відповідальність за наслідки його прийняття у такій редакції, адже всі «погодили» документ, а значить він «хороший».
І що ж далі: Мінфін формально дотримався процедури, отримав погодження усіх органів, а отже може передавати документ на затвердження Кабміну. Кабмін, не вдаючись в суть документа, приймає його, оскільки перевірятиме дотримання лише процедури його погодження: адже якщо всі органи документ погодили, значить його можна приймати. То хто ж тоді нестиме відповідальність за такі документи і ті збитки, які будуть ними заподіяні? Кабмін прийняв документ з дотриманням процедури, заінтересовані органи погодили з дотриманням процедури, Мінфін розробив документ, який вважав за потрібне.
Як найчастіше буває в державі, все закінчиться колективною безвідповідальністю. Напевно, саме будучи впевненими в своїй безкарності, Мінфін так активно проштовхує монополію єдиного приватного оператора та дозволяє собі не виконувати прямі доручення віце-прем’єра про необхідність доопрацювання ліцензійних умов і їх повторного погодження з усіма органами. Адже ніхто не поніс відповідальності за знищення лотерейного ринку впродовж останніх трьох років і щорічного недоотримання бюджетом України 4-5 млрд. грн.