Все публикацииПолитика

Незасвоєний урок парламентських виборів

25 жовтня 2015 року в Україні повинні відбутися чергові місцеві вибори. За півроку до їх проведення надзвичайної гостроти набуває питання, чи ефективно правоохоронні органи розслідують та попереджають злочини проти виборчих прав громадян. Відомий вислів Сенеки Qui non vetat peccare cum possit, iubet (хто, коли може, не запобігає злочину, той йому сприяє) сьогодні актуальний як ніколи.

Фото: Макс Левин

Так, за даними Міністерства внутрішніх справ, отриманими на запит Громадянської мережі ОПОРА, за «виборчими» статтями (ст. 157-160 Кримінального Кодексу) розпочато 291 кримінальне провадження, зокрема з них за ст. 157 КК України – 181; ст. 159-1 КК – 9; ст. 160 КК 37; ст. 158 КК – 46; ст. 158-1 – 17; ст. 158-2 КК – 1.

На цей час результати діяльності правоохоронців видаються не надто втішними. Не можна говорити про системне вжиття державою заходів попередження злочинності у сфері виборчих злочинів, поки притягнення до відповідальності за цією категорією кримінальних проваджень стане невідворотним. Чи вдасться попередити масовий підкуп виборців, голосування за інших осіб, фальсифікацію виборчої документації на місцевих виборах, якщо особи, які організовували чи вчиняли подібні злочини на позачергових парламентських виборах, уникнуть кримінального переслідування?

Судові вироки щодо злочинів проти виборчих прав громадян в Україні поки залишаються рідкістю. Розглядаючи одиничні вироки в кримінальних провадженнях, можемо помітити певну вибірковість у притягненні до відповідальності, тенденцію призначення менш суворого покарання, звільнення від відповідальності за вчинення злочинів у сфері виборчих прав громадян.

Проаналізуємо статистику Міністерства внутрішніх справ та доступні в Єдиному державному реєстрі судові рішення у кримінальних провадженнях за фальсифікацію виборчих документів, підсумків голосування (стаття 158 КК України) та незаконне використання виборчого бюлетеня, голосування виборцем більше ніж один раз (стаття 158-1 КК України). Ці злочини прямо впливають на чесність виборів та безпосередньо викривлюють результати голосування.

Незаконне використання виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, голосування виборцем, учасником референдуму більше ніж один раз

Станом на 12 березня 2015 року за ст. 158-1 КК України розпочато 17 кримінальних проваджень: до суду направлено 6 обвинувальних актів; 1 угоду про визнання винуватості; закрито 4 кримінальних провадження; триває розслідування у 5 кримінальних провадженнях. ( Дані Міністерства внутрішніх справ, надані у відповідь на інформаційний запит Громадянської мережі ОПОРА1)

Отримання виборчого бюлетеня особою, яка не має права його отримувати, надання виборцю заповненого виборчого бюлетеня або голосування виборцем, учасником референдуму більше ніж один раз

У Єдиному державному реєстрі судових рішень доступні 2 лише вироки у кримінальних провадженнях, які стосуються незаконного отримання виборчого бюлетеню, протиправного надання бюлетеня виборцю або голосування більше ніж один раз.

Фото: Макс Левин

У першій справі член ДВК виборчого округу №190 на Хмельниччині проголосувала замість односельчанина, що постійно перебуває за кордоном, підробивши у списку виборців та контрольних талонах виборчих бюлетенів його підпис. Член виборчої комісії визнала свою вину, тому під час підготовчого судового засідання прокурор підтримав угоду з підозрюваною про визнання винуватості. Суд призначив покарання у вигляді штрафу в розмірі 6 800 грн, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з діяльністю у виборчих комісіях до органів державної та місцевої влади строком на 2 роки.

Варто зазначити, що список виборців, та контрольні талони виборчих бюлетенів не були віднесені слідчими органами до виборчої документації, що дозволило призначити більш м’яке покарання члену виборчої комісії, яка спричинила фальсифікацію. Крім цього, судом та слідчими органами не було враховано, що виборцю надають можливість проголосувати два члени ДВК, тому злочин було де-факто вчинено одним членом виборчої комісії за співучастю іншого.

У другій справі член ДВК на Вінниччині самостійно отримала та заповнила замість своєї матері та свого чоловіка виборчі бюлетені. Бюлетені до виборчої скриньки були вкинуті іншим членом виборчої комісії. Між прокурором та двома підозрюваними укладено угоду про визнання винуватості.

Судом було призначено узгоджене сторонами покарання у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з виборчим процесом строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням) винних звільнено від відбування основного покарання, встановивши їм випробувальний термін в один рік2.). І знову слідчі трактували обставини злочину на користь обвинувачених. Зокрема, підробка підписів виборців у списках виборців та контрольних талонах бюлетенів не була кваліфікована як підробка виборчої документації. Крім цього, звільнення від відповідальності з випробувальним строком на рік несе дуже мало негативних наслідків для злочинця. Для превентивної дії кримінальної відповідальності необхідною не лише щоб відповідальність наступила (принцип невідворотності), але щоб порушник поніс достатньо відчутне покарання.

Отримання бюлетеню за чужим документом

В Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено один вирок у кримінальному провадженні щодо отримання виборцем бюлетенів без паспорта громадянина України. У цьому одиничному випадку підозрювана за паспортом іншої особи отримала виборчий бюлетень, підробивши підпис особи-власника паспорта у списку виборців та в контрольних талонах виборчих бюлетенів. В подальшому, протиправні дії були припинені спостерігачем на виборчій дільниці, а вказані бюлетені були відмічені членами комісії як «зіпсовані», про що складена відповідна постанова про виявлення порушення при видачі бюлетенів.

Фото: EPA/UPG

Суд застосував до винної ст. 48 КК України (звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки), таким чином, стягнення на винну особу не накладалося. Дії члена дільничної виборчої комісії, що допустив видачу бюлетеня особі, що не мала на це права було виправдано у вироку «неуважністю … через скупчення виборців біля останньої».

До злочинів, пов’язаних з порушенням виборчого права, на нашу думку, не варто застосовувати звільнення від відповідальності. Стаття 48 КК України підлягає застосуванню, якщо визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною. Що в цьому випадку слід вважати зміною обстановки, що свідчить про втрату суспільної небезпеки голосування без визначених законом документів? Закінчення виборчого процесу?

Викрадення чи приховування виборчого бюлетеня

В Єдиному державному реєстрі судових рішень доступні лише 2 вироки в кримінальних провадженнях щодо виборців, які намагалися викрасти виборчі бюлетені. В цих справах виборці, отримавши виборчі бюлетені, намагалися винести їх з приміщення виборчої дільниці. На практиці намагання винести бюлетені свідчать про застосування технологій фальсифікації голосування виборців. За рішеннями судів призначене покарання в обидвох випадках було аналогічне – 1 700 грн.

Усі аналізовані нами справи цікаві для зупинення негативного досвіду отримання бюлетенів за членів сім’ї та/або осіб, що постійно перебувають закордоном, але зареєстровані в Україні та включені до списків виборців. Дієве притягнення до кримінальна відповідальність викрадення чи приховування виборчого бюлетеня сприятиме припиненню практики так званих «каруселей».

Винесення обвинувальних вироків мотивуватиме виборців та спостерігачів звертатися з відповідними матеріалами в правоохоронні органи, адже виборчі злочини характеризуються великим ступенем латентності, фактично їх виявлення можливе лише на місці, у випадку фактично негайного збирання доказової бази, тому потребує швидкої реакції від правоохоронних органів та сумлінного ставлення до попередження злочинів виборців, спостерігачів, членів виборчих комісій, кандидатів.

Фальсифікація виборчих документів, підсумків голосування

Факти так званого “переписування протоколів” за даними моніторингу Громадянської мережі ОПОРА, що були підтверджені як відеодоказами, так і зафіксовані в актах, були одним з найпоширеніших порушень на виборах народних депутатів 2014, та мали місце мало не у кожному окрузі. Проте станом на 1 травня 2015 року лише членів однієї виборчої комісії притягнуто до кримінальної відповідальності. На нашу думку, такий стан справ суперечить принципу невідворотності покарання.

Підрахунок результатів виборів на одній з дільниць
Фото: EPA/UPG
Підрахунок результатів виборів на одній з дільниць

За даними Міністерства внутрішніх справ, наданими у відповідь на інформаційний запит Громадянської мережі ОПОРИ, за ст. 158 КК України станом на 12 березня 2015 року всього розпочато 46 кримінальних проваджень; до суду направлено 2 обвинувальних акти; 16 кримінальних проваджень закрито; розслідування триває у 22 кримінальних провадженнях3.

Єдиний вирок у кримінальному провадженні стосується випадку, коли голова ДВК підписала протоколи підрахунку голосів до їх заповнення даними про результати підрахунку, надала їх для підпису складу дільничної виборчої комісії та довіреним особам кандидатів у народні депутати України. І вже в приміщенні окружної виборчої комісії № 66 Житомирської області голова, заступник та секретар ДВК, маючи незаповнені, але підписані членами ДВК протоколи про підрахунок голосів, у вбиральні заповнювали графи про результати голосування виборців.

Судом було призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в дільничних виборчих комісіях під час проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів строком на 2 роки. Але, винних осіб було звільнено від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням на один рік. Зрозуміло, що періодичність проведення виборів в України може призвести до можливості для засуджених знову стати членами комісій і проводити «чесні» вибори. Абсолютно недоречною виглядає вказівка на конкретний вид виборчої комісії, в яких засуджені не можуть працювати протягом двох років. Тобто, засуджені не зможуть працювати в дільничних комісіях, але з «чистою совістю» мають право організовувати вибори в у комісіях вищого рівня. Крім цього, покарання не понесли члени комісії та довірені особи кандидатів, що погодилися підписувати протокол до його заповнення даними про результати підрахунку.

Поодинокі судові рішення наводять на думку, що принцип невідворотності притягнення до відповідальності не завжди стосується справ, пов’язаних з порушеннями виборчих прав громадян. Досягнути 100 % розкриття та запобігання злочинам, безумовно, не можливо в жодній країні. Однак у випадку, коли вчинення певного виду протиправних дій носять масовий характер, притягнення до відповідальності стосується двох-трьох осіб в межах всієї країни, свідчить про те, що принцип невідворотності кримінальної відповідальності поки не працює. Такий стан справ породжує впевненість у безкарності в одних, та зневіру в дієвість демократичних інститутів у інших.

1 Дані, отримані на запит містять суперечності, так, якщо додати всі справи, направлені до суду, закриті, та ті, за якими розслідування триває, то отримуємо 16, а не 17 справ. Громадянською мережею ОПОРА для перевірки було подано аналогічні запити до всіх обласних управлінь, проте загальна кількість відкритих проваджень за даними обласних управлінь 12, а не 16 (Донецька область – 7; Тернопільська область – 2; Одеська, Рівненська, Хмельницька – по 1). У відповіді на аналогічний інформаційний запит до Генеральної прокуратури України кількість кримінальних проваджень за ст. 158-1 також відрізняється (розпочато 15 кримінальних проваджень; провадження триває у 8-ми випадках; з обвинувальним актом завершилося у 2014 році – 7 проваджень; закритих кримінальних проваджень – 5).

2 № 42470585 в Єдиному державному реєстрі судових рішень

3 Дані, отримані за результатами запиту містять суперечності, так, якщо додати всі справи, направлені до суду, закриті, та ті, за якими розслідування триває, то отримуємо 40, таким чином, не зрозумілою є подальша доля 6 кримінальних проваджень). На аналогічні запити до всіх обласних управлінь отримано відповіді, відповідно до яких загальна кількість відкритих проваджень – 47 (Вінницька область – 4; Дніпропетровська – 13; Донецька – 16; Житомирська, Одеська, Черкаська – по 3; Київська, Луганська, Рівненська, Харківська, Херсонська – по 1). У відповіді на аналогічний інформаційний запит до Генеральної прокуратури України кількість кримінальних проваджень за ст. 158 також відрізняється ( 39 кримінальних проваджень; провадження триває у 37-ми кримінальних провадженнях; з обвинувальним актом завершилося у 2014 році – 2 провадження; закритих кримінальних проваджень – 38