Все публикацииПолитика

Майдан як шанс для нових фінансово-олігархічних груп

Первинні вимоги Майдану щодо Європейського майбутнього України і підписання Договору про Асоціацію з ЄС можна було тільки вітати і захоплюватися мужністю молодих людей, які вишли на Майдан. Однак сьогодні – Майдан, сам цього не замічаючи, став знаряддям у боротьбі за владу між олігархократією різного типу і політичним рупором окремих парламентських структур. На жаль, до цього часу Майдан не виніс на поверхню ні нового Лідера, ні нової стратегії суспільного поступу.

Богдан ДанилишинБогдан Данилишин, академік НАН України

Фото: Макс Левин

Країні вкрай необхідне перезавантаження базису розвитку. Однак, я не впевнений, що при такій структурі сучасної економічної складової базису країни можлива якась якісна її зміна. Все, що сьогодні відбувається, може призвести тільки до зміни прізвищ олігархів. В Україні має місце формальний розвиток демократії, при якому свобода слова обертається повною безвідповідальністю за сказане, а формально проголошені права людини – відсутністю реальної можливості їх реалізації. Логічне запитання: чи стоїть середній клас на Майдані?

Зміни в країні потрібні. До того ж – якісні зміни. І носієм цієї ідеології може бути тільки середній клас. МАЙДАН має стати формою суспільної зрілості та змін, а не місцем для маятникової міграції на Майдані Незалежності.

Західна демократія спирається на середній клас, який становить більшість населення, має партії, що представляють його інтереси і формують владу. Кого сьогодні представляють «Батьківщина», «Удар» чи «Партія регіонів»? Однозначно – люмпенізоване середовище та олігархократію. В Україні частка середнього класу не перевищує 15% населення. Він не є більшістю, не має чітких структурованих уявлень про свої власні інтереси і політичних партій, що адекватно їх представляють. В цих умовах до влади приходять кланово-олігархічні групи, які ведуть постійну боротьбу за приватизацію держави і використання державної машини для вирішення своїх кланових інтересів, прикриваючись загальними фразами про турботу про долю народу. Верховна Рада не прийняла жодного закону, а уряд не здійснив жодних заходів, які б суттєво зачіпали інтереси олігархічних кланів.

Фото: EPA/UPG

Зараз є реальна загроза не якісної зміни країни, а просто забезпечення більшого доступу для перерозподілу національного продукту через бюджет для окремих політичних структур та діячів. В даний час на діючому економічному і соціальному підґрунті не може сформуватися дійсно демократичне суспільство. Потрібне повне перезавантаження. В Україні група осіб привласнила значну частину суспільного багатства, а більшість змушена працювати за мізерну заробітну плату, яка не забезпечує нормальний процес відтворення робочої сили, а значить, і не зацікавлює в результатах праці.

Друге логічне запитання: чи призведе до якихось позитивних результатів введення санкцій для України? Питання про введення «санкцій для України» в принципі неправильне. Як можна вводити санкції для держави з населенням 46 млн осіб? Санкції можна вводити проти окремих чиновників як від влади, так і опозиції, а також тих осіб, діяльність яких призвела до порушення прав людини.

Вже зараз, на прикладі Білорусі яскраво видно, що санкції проти Лукашенка та його оточення нічого не принесли, а тільки призвели до ще більшої ізоляції білоруського народу. Ну не їздить Лукашенко в Брюссель – він без проблем їздить в ООН та Москву. ЄС треба було думати про санкції в той час, коли Росія давила Україну і вводила обмеження на торгівлю. І скажу відверто: з боку Європейського Союзу найближчим часом ніяких санкцій до України не буде.

Європейський Союз є найголовнішим торгівельним партнером Росії (припадає більше 50% російського товарообігу), а також найголовнішим інвестором – до 80% прямих іноземних інвестицій в Росію надходять з країн Європейського Союзу. Реалізація ініціативи Росія-ЄС «Партнерство для модернізації» з метою розвитку ділового співробітництва в інтересах модернізації між Росією і Європейським Союзом є не менш важливим для Росії ніж для України Договір про ЗВТ та Асоціацію. Модернізація – це ключ в майбутнє. В принципі – Україна і Росія – конкуренти по випуску багатьох видів продукції і питання модернізації господарства країни є питанням її майбутньої конкурентоздатності. Тобто відносини з Європейським Союзом є стратегічними для Росії. Цей факт може бути вдало використаний Україною.

Фото: EPA/UPG

Замість того, щоб вимагати від Європейського Союзу грошового відшкодування за потенційні втрати російського ринку, Україна повинна домагатися прийняти зобов’язання Європейським Союзом застосування санкцій у випадку неправомірних заходів з боку Росії щодо України. Подібний політичний крок буде більш дієвим і матиме довгостроковий ефект, хоча б з того погляду, що буде слугувати правдоподібною загрозою для Росії. Щодо України, висуваючи такі вимоги, політики можуть продемонструвати, що Європейський Союз – це не лише джерело фінансування (саме за це були розкритиковані українські представники з переговорів щодо євроінтеграції), але система цінностей.

Замість того, щоб їздити по Європі і вимагати «санкцій для України» наші як колишні так теперішні посадовці мали б сісти за стіл переговорів і домовлятись. Ніхто нам порядок в своїй хаті наводити не буде. А як прийдеться вже – то це вже буде зовсім інший порядок і в трохи іншій формі, включаючи і ту, яка «популярна» в гарячих точках. Головне завдання політиків – чути один одного, відчувати потреби і на заході і на сході України, врешті решт зрозуміти, що ми один великий народ – Український народ.

Богдан ДанилишинБогдан Данилишин, академік НАН України