Все публикацииПолитика

​Верховна Рада: корпорація, трупа чи спортивна збірна?

Півроку тому ми обрали склад нової Верховної Ради, чотири з половиною місяці тому депутати склали присягу. «Сухий залишок» за цей час - два блокування, кілька бійок та скандалів у медіа, виїзне засідання більшості. Все те, що свідчить про вкрай низьку здатність парламентарів чинного скликання домовлятися між собою та шукати компроміси.

Фото: Макс Левин

Як законодавчий орган, парламент має відчутні проблеми з одностайністю. Проект “Владометр” вирішив порівняти Верховну Раду з іншими трудовими колективами та дізнатися, чи були б народні депутати ефективними в інших амплуа? Разом з тим, ми хотіли дізнатися, як в інших колективах вибудовується командна робота. Можливо, саме цей досвід з інших сфер життя допоможе Верховній Раді якнайшвидше вийти зі стану «дітки б’ються й сваряться».

Павло Шеремета: «Верховна Рада не може бути бізнесом. Такий бізнес збанкрутував би»

Перше порівняння, що спадає на думку: Верховна Рада як бізнес-корпорація. Наш парламент багатий на успішних підприємців та людей, котрі чудово розуміють бізнес-процеси. Чи можуть прийоми управління бізнес-структурою спрацювати і у Верховній Раді?

Павло Шеремета, президент Київської Школи Економіки, відзначає схожість бізнесу та парламенту передусім у ролі опозиції. «Якщо я керівник бізнес-структури, у мене всередині організації є опозиція. Коли йдуть дебати, і хтось з тобою не погоджується, ти починаєш думати. Це хороший процес. Коли опозиції нема, якість прийняття рішень може знижуватись, і керівник починає повторювати себе», - пояснює Шеремета.

Втім, на його думку, природа бізнес-організації та Верховної Ради є категорично різною: «Я був би поганим керівником, якби дозволяв у бізнес-структурі опозицію після прийняття рішення. Крім того, я не бачу особливих короткотермінових успіхів Верховної Ради за 20 років. Такий бізнес збанкрутував би», - переконаний Шеремета.

Фото: Макс Левин

Є ще один нюанс: у бізнесі завжди є загроза бути звільненим за неякісну роботу. Депутатів же обрали, тому їх не можна звільнити раніше, ніж за 5 років. Це, на думку Шеремети, звужує спектр можливостей.

Олександр Андрієнко: «Депутати – це суперактори!»

Однак не бізнесом єдиним. Беззаперечною є і складова шоу у роботі депутатів. Це може підтвердити кожен, хто хоча б раз у житті дивився телеканал “Рада”. Друга частина слова «законотворчість» спонукає нас шукати схожості нашого парламенту не лише з бізнес-корпорацією, а й з творчим колективом.

На думку режисера масових дійств Олександра Андрієнка, депутати є суперакторами. «Схожість між творчим колективом і Верховною Радою - у розподілі ролей. Усі актори мають амплуа: є комедійні, трагедійні, водевільні, циркові актори тощо. У Верховній раді – подібне розмежування. Наприклад, може бути мовчазний «герой», який вальяжно виходить на трибуну, поправляє мікрофон – це все налаштовує глядача на його вінценосність і на те, що кожне слово «героя» - золоте. Навколо нього ж є оточення, яке може кричати, кидатись в опонентів, тупати ногами - це вже амплуа «прислуги».

Фото: Макс Левин

На думку режисера, ідеальною для депутатів як театральної трупи була б вистава-гротеск. «Наприклад, можна було б поставити «Взяття Золотих Воріт», за аналогією з Зимовим Палацом. Депутати, скажімо, блокували б Золоті Ворота, таким чином стримуючи час, не пускаючи нас у жоден бік. Біля воріт - опозиція, на Софіївській площі - більшість, а між ними бігали б ті, хто ще не визначився. І така історична вистава в центрі Києва могла б дуже гарно спрацювати. На ній можна було б навіть якісь гроші заробити – на наступну виставу», - пропонує Андрієнко.

Законодавча збірна України

Важко не погодитись, що в окремі моменти Верховна Рада справді більше нагадує театр, а не законодавчий орган. Однак яким був би результат, якби всі 445 депутатів чинного скликання перепрофілювалися не на театральну трупу, а на спортивну команду?

Здавалося б, Верховна Рада чимось схожа на спортивну збірну: той же нерегулярний збір, та ж конкуренція між гравцями з різних клубів (депутатами з різних фракцій) тощо. Втім, навряд чи «законодавча збірна України» могла б потішити нас трофеями, стверджує Діана Куцурайс, тренер-викладач з гандболу дитячо-юнацької спортивної школи в Одесі. За 45-річну тренерську кар’єру пані Діани її виховала не одне покоління гравців.

«Різниця між командою та Верховною Радою – у селекції: в першому випадку відбирають за здібностями, в другому – за статками», пояснює Куцурайс. «Якщо у депутатів і є знання, то вони не є профільними. Спеціалістів, як і гравців, треба ростити, прививаючи їм ті якості, які їм знадобляться: силу волі, чесність, вміння спілкуватись з людьми, відповідальність за свої обіцянки».

Фото: Макс Левин

Хороша команда награється протягом років, і в цьому також її відмінність від парламенту, стверджує пані Куцурайс. «Буває, що запрошуєш людей з іншого колективу чи міста, і вони дуже важко вписуються в команду», - розповідає вона.

В цьому контексті цікаво згадати депутатів-перебіжчиків у Верховній Раді, більшість з яких достатньо легко адаптується у новій «команді». Втім, нинішнє скликання продемонструвало нам яскраві винятки. Вихід Олександра та Андрія Табалових зі стану опозиціонерів став ледь не найгучнішим скандалом перших днів нової Ради. Показова й історія Павла Балоги, який, вигравши вибори в закарпатському окрузі від партії «Єдиний Центр», на першому засіданні увійшов до фракції Парті регіонів, однак вже наступного дня написав заяву про вихід з неї.

Що ще, крім складної адаптації, можна пояснити такі переходи?

Домашнє завдання

«Команда, що заходиться на полі у внутрішньоконфліктному стані, ніколи не зможе виграти», - стверджує Діана Куцурайс. І це дуже нагадує Верховну Раду VII скликання

Як же можна допомогти парламенту у пошуках компромісу? «В українській мові слова «ціль» і «цілісність» - однокореневі, - говорить Павло Шеремета. - Нам потрібна ціль. Це те, чого бракує Україні та, відповідно, українському парламенту. Потрібен консенсус абсолютної більшості: яка є ціль країни? І тоді будь-яка організація, в тому числі Верховна Рада, стає ціліснішою».