Як програти вибори за правилами?

Печать

Вступ, або Чому це написано

Нещодавно на сайті Lb.ua читачі мали змогу прочитати статті відомої екс-журналістки, колишнього кандидата в депутати Верховної Ради України Тетяни Чорновол під назвою «Вибори без правил. Частина 1» та «Вибори без правил, частина 2». У згаданих матеріалах авторка докладно, у властивій їй манері, описує причини своєї поразки на виборах до парламенту в мажоритарному окрузі №120, що на Львівщині, наголошує на власних піар-ходах під час кампанії та побіжно характеризує низку місцевих політичних процесів і реальних ситуацій.

На фото - Татьяна Чорновол
Фото: ipress.ua
На фото - Татьяна Чорновол

Стилістика цього твору через суб’єктивні, оціночні судження, а подекуди й відверто неправдиву інформацію, більше пасувала б для особистого блогу чи допису в одній зі соціальних мереж. Однак статтю розміщено в шанованому читачами і популярному інтернет-виданні саме як аналітичну публікацію в розділі, де зазвичай публікують редакційні матеріали.

Зважаючи на це, а також те, що окремі тези цієї статті абсолютно не відповідають дійсності, вважаємо за потрібне подати власне бачення й оцінку виборчої кампанії в мажоритарному окрузі, де кандидувала Тетяна Чорновол.

Очевидно, емоції безпосереднього учасника подій не дають змоги Тетяні Миколаївні тверезо оцінити ці події, а суб’єктивність розповіді не дозволяють читачеві оцінити справжні причини програшу екс-журналістки. Хоча помітно і прогрес, адже ухильні вирази на кшталт «фактично ставленику влади», «за моїми підозрами, вдався до нечесних кроків», «опосередковано це підтверджується» й інші, якими рясніють обидва тексти, свідчать і про глибину суб’єктивізму авторки, і про небажання мати справу з судами.

Причини поразки іншими очима

Дивно, що авторка так і не прислухалася до думок, які висловлювали виборці округу, ба більше, за нашою інформацією (дозволимо собі навіть таку фразу), до членів власної команди. Адже в такому разі на початку тексту вартувало б написати, що головним чинником поразки на виборах стала абсолютно неорганізована, побудована винятково на епатажі та незрозуміла для більшості виборців кампанія Тетяни Чорновол. Інші річ, що одного цього речення, безумовно, замало, щоб дати оцінку поразки.

Зверхність, зарозумілість і небажання слухати та чути своїх виборців призвели до того, що кандидату від Об’єднаної опозиції так і не вдалося заручитися підтримкою сталої політичної, соціальної, громадської категорії чи верстви. У регіоні, де її основний опонент жив і працював десятки років, відверто кажучи, дивно чути «відкриття» про симпатії місцевих політиків до Ярослава Дубневича. До того ж авторка чомусь забуває, що з лав «Батьківщини» Дубневичів виключив саме «тушка» Іван Денькович, і це лише за неповні два роки до виборів. Відповідно, симпатія представників «Батьківщини» до Ярослава Дубневича не є якимось надприродним чи неприродним явищем.

Іван Денькович
Фото: vgolos.com.ua
Іван Денькович

У своїй статтях, так само, як і в попередніх дописах у всіляких блогах, авторка скаржиться, що залишилася напризволяще з опонентами в цій надзвичайно складній виборчій кампанії. І це справді так. Але це лише півправди. Інша ж половина полягає в тому, що вона зробила все можливе, щоб опинитися в такій ситуації. Щаслива зірка (судячи зі статей, саме вона, бо іншого, нехай навіть плутаного пояснення щодо цього немає), звісно, абсолютно випадково, через дзвінок одного нардепа подарувала Тетяні Чорновол право бути володарем майже 100% прохідного бренда на цих парламентських виборах у Галичині в одномандатному окрузі №120. Нехай і так, та все ж, напевно, не варто було розпочинати виборчу кампанію в чужому регіоні з письмових скарг на керівника обласного виборчого штабу та вимоги поміняти чи не половину керівничого складу партії в області через те, що той не виявив належної симпатії до кандидата-«парашутиста».

Злива прізвищ місцевого львівського «розливу» у статтях пані Тетяни повинна підштовхнути читача до єдиної правильної думки. Це вони там, оті галичани, усілякі й нікому не відомі Кубіви, Ілики, Полумацканичі, Пришляки, Тиндики, Ганущини, Куп’яки і всі інші місцеві запроданці «фанатично» спричинилися до поразки єдиного кандидата від опозиції, відомої і заслуженої Тетяни Чорновол.

З іншого боку, складно, скажімо, вчителям «полюбити» чи повірити кандидату, який жодного разу не виявив бажання зустрітися з ними й поговорити на теми, що їх найбільше турбують. Зате вже наприкінці виборів обзивав їх «люди без жодної моралі, совісті й патріотизму» (http://blogs.pravda.com.ua/authors/chornovol/508f9fd6b6b0f/). Прикладів таких безапеляційних оцінок з уст Тетяни Чорновол було достатньо ще до її офіційного висунення. Йдучи далі, просто зрозуміти і керівників, і пересічних членів партії «Батьківщина», й інших непокірливих місцевих нацдемів, думку яких зігнорувало вище партійне керівництво. Фактично — і це, на жаль, не визнає пані Чорновол — регіону нав’язали абсолютно випадкового кандидата. Без політичного імені, без команди, без ресурсів. Саме таким «подарунком» для місцевої еліти стала Тетяна Чорновол.

Очевидно, місцевій еліті запропонували просте пояснення. З огляду на слова самої пані Тетяни, це був чинник «любові, яка, здається, є природною — між кандидатом-мажоритарником і його округом». Про всяк випадок нагадаємо, що все це «кохання» відбулося після того, як місцеві очільники неодноразово зверталися до керівництва партії з проханням прислухатися до їхньої думки та не нав’язувати «парашутистів». Ось у чому Тетяна Чорновол має рацію: її ще й сьогодні більшість львівської політичної еліти вважає технічним кандидатом Я. Дубневича, подобається їй це чи ні.

Бігборд, який мені подарували друзі-журналісти
Фото: Надано Тетяною Чорновол
Бігборд, який мені подарували друзі-журналісти

Насправді бренд «єдиного» змушував працювати і коритися багатьох. Безумовно, більшість патріотів, членів партій, що належать до Об’єднаної опозиції, були готові працювати навіть на такого кандидата, лише б він мав німб «узгодженого». Проте вони так і не дочекалися ні запрошення, ні пропозиції від цього кандидата до спільної роботи (http://tvi.ua/blog/lviv).

Так само, як і не дочекалися жодного кроку назустріч і члени патріотичних організацій — від «Просвіти» до ветеранів ОУН-УПА. Чого варті, приміром, висловлювання на кшталт: «Городоцький район завжди вважався найменш патріотичним на Львівщині», які у статті сама пані Тетяна приписує членам власної команди. Лакмусовим папірцем був також рівень підтримки парламентських амбіцій свого колеги колишніми приятелями по цеху — журналістами. Наприкінці кампанії приїхало агітувати на підтримку Тетяни Чорновол… менш ніж десяток осіб.

На жаль, ці приклади — не виняток, а ілюстрація стилю ведення кампанії Т. Чорновол. Саме через зверхнє ставлення до місцевих політичних і громадських організацій пані Тетяна й залишилась одна. Точніше, одна зі жменькою людей, з якими познайомилася ще під час виборчої кампанії Андрія Шкіля в цьому ж окрузі 10 років тому. До речі, цю тему Тетяна Чорновол дарма чи свідомо випустила з аналізу власної поразки. Хай як завзято заперечувала київська кандидатка свою причетність до А. Шкіля, відповідаючи на запитання «Чому ви балотуєтеся в Городоцькому виборчому округу?», вона завжди була вимушена повертатися до своєї присутності на цих теренах 10 років тому. Читач Lb.ua може не знати, що після успішного визволення з-за ґрат 2002 року народний депутат Андрій Шкіль, якого пані Тетяна та команда посадили в парламентське крісло, начисто забув про своїх виборців. Тому вони відповідно ставилися до колишніх членів його команди.

Іще один чинник програшу Тетяни Чорновол, який випливає з попереднього, — абсолютне незнання проблем і потреб жителів Городоччини, Мостищини та Самбірщини. Мабуть, про дуже оригінальну пропозицію пані Тетяни постачати молоко в спільній цистерні до переробників селяни Самбірщини ще довго згадуватимуть із посмішкою. Усі ж намагання кандидатки підмінити конкретні зобов’язання та реальну програму кандидата загальними популістськими гаслами, просто не спрацювали. Сподівання Т. Чорновол на те, що відсутність політичної програми та будь-яких напрямів (підозрюємо — й уявлень) про політичну діяльність компенсує наявність гарантовано прохідного бренда Об’єднаної опозиції справдилися лише частково. І той неочікувано високий результат екс-журналістки в «чужому» для неї окрузі корелюється з такими ж високими показниками інших узгоджених кандидатів. А пояснити його можна загальноукраїнськими тенденціями та нетерпимістю до чинної влади, але аж ніяк не ефективною роботою кандидата в окрузі.

Мій опонент — зло, мафія. Може, навіть п’є кров немовлят

Читачеві Lb.ua мали б сподобатися ефектні висловлювання: «Дубневич був моєю долею», «Дубневич з пихатою посмішкою», «самовпевнений кіт в сметані». Але насправді ці вирази в статтях, що їх написала Тетяна Чорновол, свідчать про стагнацію в оцінках свого опонента, яка відбулась, очевидно, вже опісля програшу в окрузі. Під час самої ж кампанії пані Тетяна була значно різкіша у висловлюваннях. Й у вчинках. Рівень скандальності у виборчому окрузі №120 завдяки екс-журналістці сягнув небувалих висот.

Мабуть, мешканці Городоччини, Самбірщини та Мостищини більше не стануть свідками такої епатажної кампанії. Адже лише 2012 року, зауважимо, саме з появою Тетяни Чорновол, виборці Львівщини дізналися, що потрапити до Верховної Ради України можна завдяки побиттям, обливанням фарбою, розклеюванням фальшивих листівок й агітації верхи на конях. Шкода, що у своїх відвертих статтях кандидатка так і не визнала за собою численних порушень виборчого законодавства у вигляді накладу в сотні тисяч примірників газетки «Антиянукович», яку завзято розповсюджували вночі в 120-му виборчому окрузі. Про самого Януковича там було вдвічі менше згадок за Ярослава Дубневича, а от про останнього написано суцільну брехню. Зокрема, садибу старшого Дубневича, оскільки є більшою за розмірами, видавали за житло молодшого, з яким, власне, суперничала Тетяна Чорновол, а будинок, де брати розводять племінних коней і лікують з їхньою допомогою хворих на ДЦП дітей, названо мисливським.

Фото: Надано Тетяною Чорновол

Загалом в останні два тижні штаб Тетяни Чорновол розповсюджував ту саму «чорнуху», що й штаб регіонала Івана Білака. «Мафія», «ставленик влади», чого з ним панькатися — усі ж методи добрі. Шкода, що пані Тетяна не згадала в статті, як здивувалися сама та її патрон (чи то пак щаслива зірка) під час штурму міліцією учасників акції протесту проти «мовного» закону біля Українського дому, коли в лавах оборонців мови побачили Ярослава Дубневича та членів його команди. Чи не тому їй довелося вдатися до стрибка на шоломи? Халепа яка — «мільйонер Дубневич» надав не лише автобус, а й дієву допомогу учасникам акції протесту біля Українського дому, а заразом й ініціював збір підписів на захист рідної мови у своєму виборчому окрузі. Всі такі дії опонента, «мафії» слід було нейтралізувати «символічними акціями», які, за задумом, мали підняти рейтинг у тому ж таки «симпатичному» Городоцькому виборчому окрузі. Й акції звісно, не забарилися.

Видати бажане за дійсне

Через кілька днів після виборів Тетяна Чорновол спробувала зробити з Городоцького округу схожий на один із тих п’яти, які у всіх на вустах. Насправді таких в Україні, з кричущими порушеннями, було значно більше, тому сюди ой як пасував би ще й 120-й. Ґрунт ніби було ретельно підготовлено. Кандидата від опозиції щемлять, б’ють, погрожують тощо. Однак тут фатальною для Тетяни Чорновол стала проблема відсутності ефективної команди. Попри гучні заяви про масові фальсифікації на виборах, ані вона, ані її захисники в суді так і не спромоглися надати чи то суду, чи то громадськості жодних доказів таких зловживань.

Нагадаємо, таких фактів, документальних, на відеоносіях тощо, більш ніж достатньо в округах, де справді влада втратила людське обличчя, в Центрі та на Сході України. Повертаючись до ситуації в Городоцькому виборчому окрузі, маємо два варіанти: або ж фальсифікації були, але, попри сам факт зловживань, наявність свідків і доказів, команда пані Тетяни чомусь не спромоглася надати їх суду, або ж таких фальсифікацій просто не було. Адже, крім Т. Чорновол і Я. Дубневича, у виборах брали участь іще понад десяток кандидатів із членами ДВК, спостерігачами, журналістами.

Фото: Макс Левин

У статті пані Тетяна оминає тему, що жодного акта про порушення під час проведення виборів і підрахунку голосів складено не було. І чомусь, окрім неї (о, нене, як це сталося?!), ніхто із суперників не волав про фальсифікації. Зрештою, навіть самі очільники Об’єднаної опозиції не підтримали голослівні заяви Тетяни Миколаївни, оскільки розуміли абсурдність і бездоказовість цих звинувачень. Відтак пані Тетяні варто було б визнати, що виборчий штаб Ярослава Дубневича зробив усе можливе, щоб голосування в 120-му виборчому окрузі відбулося прозоро та чесно. Це було б логічним кроком після визнання його «настільки сильним супротивником». Саме штаб Я. Дубневича — єдиний з усіх в області — організував проведення авторитетною соціологічною групою «Рейтинг» екзит-полу з оприлюдненням результатів волевиявлення. А в ніч після голосування штаб Ярослава Дубневича проводив підрахунок голосів он-лайн, забезпечивши для кожного користувача інтернету можливість спостерігати за цим процесом.

Висновки

Екс-журналістка (як вона сама себе називала) так і не зрозуміла своїх виборців, виступаючи натомість перед ними в ролі такого собі місіонера, який приїхав зі столиці сіяти єдиновірне слово правди.

То ж чи варто звинувачувати галичан, що вони, маючи гіркий досвід делегування в парламент обранців, які, отримавши значок нардепа, жодного разу навіть не з’явилися в окрузі, не повірили кандидату родом із Черкащини, який живе на Київщині та працює в Києві? Тим паче тому, який уперше приїхав в округ за кілька місяців перед виборами? Мабуть, не варто.

Натомість, якщо Тетяна Чорновол і далі бачить себе політиком, рекомендуємо їй зробити висновки і в майбутньому ретельніше готуватися до виборчої кампанії — з командою та політичною програмою.

P.S. Принагідно ще раз наголошуємо, що ні штаб кандидата Ярослава Дубневича, ні він сам не причетні до поширення «чорної агітації», випадків обливання фарбою та побиття кандидата в депутати Тетяни Чорновол. Я. Дубневич неодноразово висловлював готовність докласти всіх зусиль, щоб виявити та покарати ініціаторів цих ганебних учинків.

P.P.S Якщо відверто, то, знаючи про особисті симпатії шеф-редактора видання Lb.ua Соні Кошкіної до пані Тетяни, ми не розраховували на те, що нам дадуть змогу на його інтернет-сторінках викласти власну версію подій. Тому висловлюємо повагу виданню, яке вирішило діяти за прийнятими і зрозумілими стандартами.

Прес-служба депутата Верховної Ради України Ярослава Дубневича

Тэги: Львов, выборы, Татьяна Чорновол
Печать
Материалы по теме
Читайте в разделе
Топ тема

Выбор читателей
СБУ каже, що екс-нардеп від КПУ Александровська та її син давали міськраді Південного $ 9 000 за сепаратизм, хоча отримали від ФСБ на підкуп “у кілька разів більшу суму”. Як ви гадаєте, скільки грошей прислала ФСБ і який відсоток вкрали комуністи?