Країна, якою керують іноземці
Чи є майбутнє у молодої держави, при владі якої знаходяться іноземці? Не ті іноземці, яких офіційно запросили, як топ-менеджерів, щоб вони своїми знаннями та досвідом допомагали розбудовувати сучасну, економічно розвинуту, суспільно згуртовану та конкурентоздатну державу.
А інші, «приховані» іноземці, які ігноруючи Конституцію України та Закон України «Про громадянство України», отримали громадянство України не припиняючи громадянство інших держав. Ті іноземці, які всупереч Конституції України та Закону України «Про громадянство України», отримали паспорт іншої країни на додаток до українського.
Мова йде насамперед про державних чиновників (так званих можновладців). Надто вже багато таких «законослухняних» громадян з кількома паспортами в кишені, знаходяться при владі в Україні. Інтереси якої держави ці можновладці будуть відстоювати при ухваленні рішень? При проведенні міждержавних переговорів та підписанні договорів або контрактів? В економіку якої держави вони вкладатимуть кошти, що «законним» шляхом вкрадені з державного бюджету України? Мало ймовірно, що це буде українська економіка. Радше гроші підуть у Росію, Ізраїль, Кіпр, Сейшельські або Мальдівські острови, США, Швейцарія, країни ЄС або інші держави, де відкриті рахунки для коштів, «чесно зароблених» в Україні.
Більшість так званих «українських» можновладців не особливо приховують свої подвійні та потрійні громадянства. І при цьому вони ще нас повчають, що треба жити за Конституцією.
Щодо цього я з ними згоден. Треба виконувати. Але чому тільки пересічним громадянам?
Давайте згадаємо основні положення законодавства України про громадянство.
Сьогодні в Україні існує єдине громадянство. Право рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства належить Президентові України (статті 4 та 106 Конституції України).
Закон України «Про громадянство України», який, зокрема визначає порядок та умови прийняття до громадянства України, підстави для втрати громадянства України, а також повноваження державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства та відповідальність посадових і службових осіб за порушення законодавства про громадянство.
Стаття 9 цього Закону визначає умови прийняття до громадянства України, а саме:
- визнання і дотримання Конституції України та законів України;
- подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).
- іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство (підданство) цих держав.
Стаття 19 визначає підстави для втрати громадянства України, а саме:
добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.
Все дуже чітко та логічно – з одного боку громадянин України не може бути громадянином іншої держави, а з іншого – добровільне набуття громадянства іншої держави є підставою для втрати громадянства України.
І хто в державі повинен регулювати зазначене питання?
Президент України приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України і цього Закону про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України (стаття 22);
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства готує подання про втрату особами громадянства України і надсилає їх на розгляд Комісії при Президентові України (стаття 24);
Міністерство закордонних справ України готує подання про втрату особами громадянства України і надсилає їх на розгляд Комісії при Президентові України (стаття 25).
Як бачимо, Законом України визначено хто повинен регулювати та реагувати на питання подвійного та потрійного громадянства в нашій державі.
Але ж чому ніхто не реагує на порушення Конституції й Закону?
Може тому, що з припиненням громадянства України, припиняються повноваження державної посадової особи, народного депутата, державного службовця, судді, прокурора, військовослужбовця та співробітника правоохоронного органу. Або може тому, що можновладцям необхідно мати «запасний аеродром» на випадок, якщо з часом їм загрожуватиме покарання за зраду національних інтересів України або за участь в розграбуванні держави.
А як каже російське прислів’я «не плюй в колодец, вдруг самому придется напиться».
І наостанок:
Стаття 29 Закону визначає, що посадові і службові особи, які порушили цей Закон, несуть відповідальність у порядку, передбаченому законами України.
Думаю що Генеральній прокуратурі України є над чим попрацювати, щоб державою не керували іноземці.
Новости по теме
