Все публикацииПолитика

​Нова Україна Віктора Януковича

“Будуємо нову країну!”– таким було офіційне гасло виборчої кампанії Партії регіонів на минулих виборах до місцевих рад. Вирок Юрієві Луценку зняв усі сумніви щодо того, яку саме країну будує Віктор Янукович.

Олег БазарОлег Базар, Главный редактор LB.ua

Фото: gurt.org.ua

За що Юрієві Луценку дали чотири роки з конфіскацією?

За історію з працевлаштуванням водія та виділенням йому квартири? “За версією ГРУ, міністр Луценко, керівник колективу у 300 тис. осіб з щорічним бюджетом відомства у 8 млрд. гривень, вступив у змову зі своїм водієм, щоб вкрасти з бюджету близько 40 тисяч гривень”. Смішно.

Не менш дрібним є пункт про надмірні витрати на святкування Дня міліції.

Так, Луценко не був найкращим керівником МВС. Однак і найгіршим назвати його теж не можна. Так, у міліції Луценко був, вочевидь, не на своєму місці. Однак це не злочин, а особливості владної системи України після конституційної реформи: міністерські посади стали політичними позиціями.

Та й зараз, після скасування реформи, політичні призначення – радше правило, аніж виняток. Більше того, дилетант у правоохоронній тематиці Луценко на посту міністра виглядав значно достойніше, аніж чимало його попередників та наступників з числа “професійних” правоохоронців. Скажімо, таких як Анатолій Могильов, Юрій Смірнов чи Микола Білоконь. І тотальна деградація правоохоронної системи не за нього почалася і не після нього припинилася.

Політичні резони відправляти Луценка за ґрати теж відсутні: на волі Юрій Віталійович не ставив для Януковича жодної загрози - відносно популярний політик, не стриманний на язик і схильний до сварок із союзниками, лідер однієї, далеко не найпотужнішої опозиційної партії... Більше того, засудження Луценка робить ще одним символом політичних репресій.

А символи дуже часто небезпечніші, аніж політики.

То навіщо потрібен був цей вирок?

Фото: Макс Левин

Сам Юрій Луценко у всьому винуватить свій язик. А також своє надмірне і не завжди коректне почуття гумору.

Схоже, він не помиляється. Якщо відсутні правові мотиви і навіть, як би цинічно це не звучало, політичні резони тримати людину чотири роки за ґратами, то, хоч-не-хоч, починаєш вірити у те, що за цим вироком криється банальне бажання однієї людини помститися іншій. А також – бажання подарунка до чергової річниці переходу до влади.

І такий стан справ не має нічого спільного ані з класичними демократіями, до яких ми ніби-то прагнули долучитися, ані до “суверенної демократії” російського зразка, до якої нас ніби-то заманюють: у перших превалює право, у другому випадку – політична та економічна доцільність. І лише Україна, яка як завше обирає свій “третій шлях”, робить основою державної політики особистісні мотиви керівництва держави. Це притаманно лише одній формі правління – деспотії.

До речі, буквально за день до оголошення вироку Луценкові, практично непоміченою пройшла новина про створення нової резиденції президента України.

Віктор Янукович створив резиденцію безпосередньо у місці свого проживання – у Межигір'ї. При цьому, договір про оренду приміщень підписали одразу до 2020 року (!) з можливістю подальшої щорічної пролонгації (!).

А як же президентські вибори? – спитає читач. – Як же, в кінці-кінців, обмеження: не більше двох каденцій для глави держави?

З тим же успіхом можна запитати: а де право у процесі над Луценком?

Правитель деспотії просто не мислить такими категоріями. Як зрештою і його безправні піддані, які покірно спостерігають за побудовою нової країни.

Олег БазарОлег Базар, Главный редактор LB.ua