В той день забійник Олег Дем'янцев не піднявся на поверхню. Спочатку за ним пішов один колега – не повернувся. Потім другий – також не піднявся на поверхню. «На горі» зрозуміли – «біда» і відправили рятівників. Ті повернулися нажахані до смерті і розповіли, що в забої ніхто не міг вижити, бо там є невідомий токсин, який буквально роз’їдає спецкостюми. Тоді за тілами пішла група в особливих швейцарських костюмах хімзахисту, але і вони також не витримали агресивного середовища. Отож тіла трьох загиблих шахтарів так і залишилися в найглибшій у світі могилі. Пам’ятники їм поставили на поверхні, орієнтовно над тим місцем, де вони загинули...
Загалом тоді постраждало 250 шахтарів та рятувальників. Деякі з них невдовзі померли. Що ж тоді трапилося? Шахтарі розробляли надра, що знаходилися в безпосередній близькості до Горлівського тротилового заводу. В серпні на складі особливо токсичних речовин цього заводу трапилася аварія – витекло 35 тон мононітрохлорбензолу. За кілька місяців токсин просочився на півкілометрову глибину, по дорозі вступив в хімічну реакцію з шахтними газами, в результаті перетворився в невідому людству гримучу сполуку, що вбиває усе живе і від якої не рятує жодний захисний скафандр.
Але ця трагедія нічому не навчила. Двадцять років на покинутих складах Горлівського тротилового заводу поряд лежав тротил, мононітрохлорбензол, бочки з аміаком і кислоти. Хоча експерти попереджали: варто вдарити банальній блискавці – підніметься такий хімічний коктейль, що Горлівка і сусіднє Єнакієве (мала батьківщина президента Віктора Януковича) перестануть існувати.
Отож, можна лише вітати те, що уряд серйозно зосередився на проблемі утилізації особливо небезпечних відходів. Зокрема, за два роки нинішньої влади були виділені безпрецедентні суми на «прибирання» України, в тому числі Горлівки – більше мільярда. На 2012 заплановане фінансування також на рівні півмільярда.
Але…
У нашій країні, там, де фігурують мільярди бюджетних коштів, починається Велика Корупція. А наші високопосадові корупціонери шкідливіші за будь-які токсини! Адже, навіть коли йдеться про таку серйозну справу, як утилізація шкідливих відходів, на першому місці для них – дерибан бюджетних коштів, а лише в другу – порятунок країни.
Хоча, за великим рахунком, за очищення Горлівки і ліквідацію аналогічних «бомб» по всій Україні не шкода платити і надвисоку ціну, тобто і на справу, і на відкати. Але… Знов це «але»! Справа в тому, що утилізацією небезпечних речовин у величезних об’ємах займається вкрай сумнівна фірма. І все це відбувається без належного контролю. А якщо так, то нема ніякої певності, що після їх прибирання, в будь-якому куточку України можна почуватися безпечно.
Ось, один красномовний приклад, не надто сумлінної роботи «прибиральників». Не так давно, 13 жовтня в селі під Львовом потрапила в аварію вантажівка, що везла в Польщу на спалювання понад 12 тонн того самого жахливого горлівського мононітрохлорбензолу. Один міліграм якого, потрапивши до людського організму, призводить до смерті! Водій загинув на місці, лише чудом вантаж не перекинувся, і смертельна отрута не знищила село.
Яка була причина аварії? Фірма-утилізатор відправила токсини в дорогу з Донбасу аж до Польщі з одним водієм. Який просто заснув за кермом... І це при тому, що українцям 20 років розповідали, що мононітрохлорбензол не можна вивозити з Горлівки, бо його транспортування вкрай небезпечне!
Щоправда, рішення все-таки вивозити цей токсин – правильне, бо залишати його надалі поруч з тротилом ще небезпечніше. Інша справа, як його вивозити. Найбільш правильно, як президента України – з супроводом правоохоронців. Однак фірма-утилізатор, мабуть, економила кошти. Хоча суми, які вона отримує на тендерах, чималенькі (від 22 до 35 грн. за утилізацію одного кг відходів) - перевищують середньоєвропейські тарифи.
Закордонна допомога уряду не потрібна, своїх коштів вистачає
Цікаво, що ООН пропонує Україні кошти на утилізацію особливо токсичних хлоромістких речовин. Натомість ООН вимагає, щоб процес утилізації відбувався під жорстким моніторингом міжнародних структур. Однак український уряд не поспішає скористатися міжнародною допомогою, а знаходить кошти в дірявому бюджеті України – адже так гроші можна витрачати без нагляду – і легко знаходить сотні мільйонів гривень. І що особливо насторожує, в поточному році всі виділені на програму утилізації небезпечних відходів гроші пішли через Міністерство охорони навколишнього середовища на рахунки однієї-єдиної ізраїльської фірми.
Ця структура не допускає на свої об’єкти навіть МНС. Цим, зокрема, обурювався представник Міністерства надзвичайних ситуацій, який виступав на засіданні комісії щодо ситуації в Калуші 16 листопада, на якому був присутній і автор.
МНСник бідкався, що його відомство не допускають до полігону гексахлорбензолу під Калушем, де активно нині працює все та ж ізраїльська фірма. «А якщо, що не так, якщо щось трапиться, то наслідки доведеться ліквідовувати нам. А ми навіть не знаємо, що там відбувається», – обурювався представник МНС. Його емоції можна зрозуміти, адже аварію під Львовом «підчищати» довелося саме підрозділу МНС.
Також абсолютно не зрозуміло, навіщо платники податків годують всю армію МНС, навіщо їм купують спеціальні засоби, техніку, проводять навчання для роботи з токсинами, якщо на небезпечних об’єктах працюють не вони, а дрібна приватна фірма.
Продавали труси, тепер утилізують мононітрохлорбензол
Фірма ця називається ТОВ «С.І. Груп Консорт». Родом вона з Ізраїлю, і має копійчаний уставний фонд. Разом з тим в поточному році вона виграла майже всі тендери на утилізацію небезпечних відходів у більшості областей України. Було лише два винятки в переможній ході ізраїльтян Україною, в Києві та Сумах, де тендери були скасовані.
Там тендерні комітети виявили, що ТОВ «С.І. Груп Консорт» не має необхідного для роботи зі шкідливими відходами досвіду. Зокрема, в ізраїльтян було відсутнє підтвердження наявності відповідної техніки, досвіду роботи та кваліфікованих працівників.
Але згодом чиновників «нагнули», отож Київ з Сумами також віддали свої небезпечні відходи в сумнівні руки ТОВ «С.І. Груп Консорт».
Працюють «ізраїльтяни» в Україні не напряму, а через підрядника ТОВ «Сі Буд Сістем». Це повністю споріднені структури – українська фірма і представництво ізраїльської знаходяться в одному офісі на Червонозоряному проспекті, 57. У них спільні телефони і спільні секретарі. Там само мешкає ще десяток фірм, пов’язаних спільними засновниками.
Діяльність усіх цих споріднених фірм ще рік тому була далека від небезпечних відходів. Одна з них, наприклад, довгий час торгувала ізраїльською білизною та шкарпетками. Тепер на телефон, за яким раніше замовляли труси, працівники Мінприроди дзвонять стосовно мононітрохлорбензолу.
Що стосується конкретно ТОВ «Сі Буд Сістем», то треба сказати, донедавна справи там йшли вкрай погано. В балансі, зданому в податкову, за 2010 рік нинішній головний підрядник у роботі по утилізації небезпечних речовин демонструє суцільні нулі – жодного руху фінансів.
Надурити євреєв
Власник бізнес-гнізда - такий собі Ілля Марчевські (Марчевський). Зокрема він, як представник ТОВ «С.І. Груп Консорт» підписував угоду з Мінприроди. Також він співзасновник підрядника ТОВ «Сі Буд Сістем». У базах податкової за минулі роки він значиться як громадянин Ізраїлю, нині отримав українську реєстрацію.
Ця людина має досить скандальне минуле. Джерела автора розповіли, що головний утилізатор країни Ілля Марчевські, це той самий Ілля Марчевський, про якого писала газета «Дзеркало тижня» в 2004 році, як про єврея, який обдурив євреїв. Історія наступна: одна фірма в Україні перераховувала кошти євреєв, які виїжджали з України, на рахунки в Ізраїль. Але по дорозі від точки А до точки Б 2,5 млн. доларів пропали. Постраждалі вкладники так і не змогли розібратися, хто забрав їх кошти. Пан Марчевський тоді працював фінансовим директором фірми, який «опікав» рахунки в Ізраїлі. Тепер в руках людини з таким підозрілим минулим більше мільярда бюджетних коштів і тисячі тон отрути.
Ще один співзасновник ТОВ «Сі Буд Сістем» – Мосюренко Олексій Анатолійович. Ця людина відома як бізнес-партнер такого собі фармацевтичного магната Андрія Лірника. Останній – професіонал у сфері державних тендерів. Зокрема автор писав про випадок, як фірма Лірника «Фармацевтичні препарати регіонів» продала уряду ліки капреміоцин за ціною 119,7 гривень за флакон, коли як в Азербайджані його купували за 10,7 гривень, в Молдові – за 10,6, Румунії – по 6,45.
Наскільки відомо автору, серед цих двох основна персона – це Ілля Марчевський. В темі утилізації небезпечних відходів він працює з 2010 року, коли був сірим кардиналом ДП «Національний центр з поводження з небезпечними відходами».
Чи можуть українці бути впевнені, що такі прибиральники, отримавши мільярд бюджетних коштів, сумлінно очистять Україну від токсинів? Тим паче, що негативний досвід Україна вже має.
Наприклад, нині розслідується кримінальна справа щодо єдиного вітчизняного заводу по спалюванню пестицидів у Сумській області – ТОВ «Елга». Слідство виявило, що апетити споживати бюджетні кошти це підприємство мало куди більше, аніж виробничих потужностей. Отож пестициди просто закопувалися поряд в кар’єрах, без будь-якої ізоляції від ґрунтових вод. Від такого прибирання, безумовно, було більше шкоди, ніж користі.
І це не єдиний приклад. Нинішній керівник департаменту екологічної безпеки Мінприроди Олександр Соколов може розповісти безліч страшних історій.
«Когда я пришел в министерство, я сколько негодяев вскрыл! Я понял, что в этой теме все врут. Только лишь 40% всех опасных отходов по настоящему утилизировались, остальные вывозились из посадки в посадку, из области в область», – так, зокрема, розповідав Соколов на засіданні в Мінприроди 16 листопада (навожу мовою оригіналу).
Якщо українська історія утилізації небезпечних речовин має такий досвід, чи можна бути певним, що нині все відбувається нормально? Тим паче, якщо фірма, що перемогла в тендері, настільки сумнівна. І тим паче, якщо в цій сфері повністю відсутній державний і громадський контроль.
Але поки що уникнемо висновків. Вони будуть у наступній частині, після того автор віддасть на суд читачів просто таки шокуючу інформацію в цій темі, що була надана британськими природозахисниками.
А поки що в завершення першої частини автор приведе витяги своє розмови з керівником Департаменту екологічної безпеки Мінприроди Олександром Соколовим.
Олександр Соколов: «Я страшно боюсь воровства»
Витяги навожу російською мовою – нею Соколову було легше спілкуватися. Адже нинішній керівник департаменту екологічної безпеки довго був відсутній в Україні, майже 20 років, весь цей час він мешкав у Норвегії. Критерії життя в країні, де чиновники відповідальні перед платниками податків, наклали свій відбиток і на свідомості нинішнього керівника екологічного департаменту. Він по західному відкритий, максимально щирий, але варто завести розмову на слизьке – і йому бракує аргументів. А де їх взяти в брудних реаліях української системи влади? Його розповідь черговий раз підтверджує, що в цій державі насправді мононітрохлорбензол це не найстрашніше зло.
Соколов про міжнародні кошти
Заграничную помощь для очистки Украины нужно привлекать. Мы этим занимаемся. Но скажу вам честно, я боюсь денег из-за рубежа. Потому, что страшно боюсь воровства. Боюсь, что за моей спиной «закрутят», а с меня спросят: «Где деньги? Ты же был гарантом!»
Соколов про утилізацію горлівського мононітрохлорбензолу
Украинцам 20 лет рассказывали, что проблему мононитрохлорбензола решить невозможно, мол, его транспортировать нельзя. А мы это сделали, это стоило 60 миллионов, но мы спасли город. Это многим не нравится, ведь кто-то хотел получить деньги на разные сомнительные проекты. Например, построить перерабатывающий завод за 37 млн. грн. Но этой суммы недостаточно, то есть она нужна была лишь для того, чтоб ее своровать.
LB.ua: Почему во время перевозки мононитрохлорбензола из Горловки в Польшу, так мало внимания было уделено безопасности? Как можно было посылать такой опасный груз в дорогу с одним водителем, который заснул?
По международным стандартам, водитель не с нашим менталитетом мог ехать один. Просто через каждые 600 км он должен был остановиться поспать.
LB.ua: Но зачем гадать, какой менталитет у водителя, если везешь мононитрохлорбензол, лучше 10 раз перестраховаться?
Я согласен. Насколько я знаю, водитель должен был меняться. Почему не менялся, не скажу, я в эту историю не вникаю. Зато знаете, меня в этой аварии нечто обрадовало – как хорошо мы запаковали токсины, утечки ведь не произошло.
Соколов про ізраїльську фірму та її підрядника
LB.ua: Почему в прошлом году утилизацией отходов занималось ДП «Національний центр поводження з небезпечними відходами», а в этом году на его место пришла израильская фирма? Зачем нужна была такая замена, если частная фирма не принесла в процесс ничего нового, работает по тем самым договорам с заводами в Польше, Германии, Британии, которые заключило государственное предприятие?
«Национальный Центр» допустил ряд технических ошибок. В Крыму у нас чуть люди не погибли, это когда «квалифицированные» работники «Национального центра» смешивали химреактивы с пестицидами…
LB.ua: А зачем?
Потому что реактивы жидкие, пестициды твердые, чтоб удобнее в тару упаковать… Для нас главное, чтобы не было жертв, а «Национальный центр» не справлялся. Да и вообще, сам он ничего не делал, нанимал другие фирмы.
Также для нас было важно, что израильская фирма подписала договор, что министерство не несет ответственности за то, что произойдет с отходами на территории других государств. А то у нас были неприятные происшествия, когда «Национальный центр» написал в документации, что в Германию на завод вывозится вещество с 20% содержанием хлора, а на самом деле отправляли дуст, где все 40%. Так нельзя с иностранцами работать. Нам, министерству, пришлось за них отвечать.
LB.ua: А вас не смущает, что государство наняло не профессионалов? Компания-подрядчик, которая ныне работает с опасными отходами, год назад вообще не вела никакой деятельности.
Ну и что, эта компания собрала всех людей «Национального центра», которые проходили обучение в 2009 году. Когда НЦ распался, они остались без работы и готовы были пойти под любое крыло.
LB.ua: Тогда повторюсь, зачем нужна была израильская фирма, когда ничего не изменилось – работают те же люди, что и в «Национальном центре»? Дело только в ответственности?
Найти желающего работать с украинскими отходами вообще сложно. Известные западные фирмы отказываться. Вот, например, британская «Перикула». Они сказали, что не будут этим заниматься, пока все отходы не будут идентифицированы. А для анализов нужно 5 лет, а мы и так живем на бомбе.
LB.ua: Если «Перикула» отказала, зачем она постоянно принимает участие в тендерах, но всегда проигрывает израильтянам? И, кстати, тендерный комитет в Сумах не нашел у израильской фирмы документов, подтверждающих их квалификацию?
Я не знаю таких подробностей. Главное, израильтяне выполняют все обязательства в полном объеме. Нет смысла в них сомневаться, их порочить, ведь они получили все необходимые лицензии. А вот у «Национального центра» не было адресных лицензий.
LB.ua: А у израильской фирмы есть?
Есть.
LB.ua: Как они смогли все так быстро оформить?
Главное - желание.
LB.ua: А почему для очистки Украины от опасных отходов не привлекаются специалисты МЧС?
Это все неправда, МЧС мы постоянно предлагаем поучаствовать. Но сначала им надо получить лицензии. Они меня 4 месяца мучили, не подавали необходимые документы. Думали, что я им все так сделаю. Но получить лицензию не просто, нужно подать пакет документов.
LB.ua: Почему израильтянам было просто?
Тот, кто хочет собрать документы, тому элементарно. Кстати, работать с МЧС очень трудно. Например, МЧС в Днепропетровске с нас потребовали дополнительных 800 грн. на каждую тону. А почему мы им должны платить больше, чем остальным? Или другая история: получил МЧС подряд на утилизацию тары после пестицидов. Но они взяли и обгадились, то есть захотели не уничтожить, а продать. Потому как им показалось мало 20% рентабельности, нужно было все 40%. Как можно с аферистами работать?
LB.ua: Что касается аферистов, вы знаете, в структуре главного подрядчика ТОВ «Си буд систем» мелькают сомнительные личности, например директор Кучеренко (Кучеренко Віталій Робертович фігурує на сайті ПАТ «Західінкомбанку» у списку найбільших боржників банку. Але найбільше вражає інша деталь біографії цієї людини – довгий час він був директором ТОВ «СК Київрембуд» основного підрядника «Еліта центру». Якщо хто забув, організатори цієї піраміди кинули людей на житло, тобто зібрали гроші інвесторів, а квартири не побудували)…
Его уже там нет, он работал в апреле. Его выгнали как проходимца и все. Как он туда попал? Кто-то дал рекомендации с «верхов». Но израильтяне на него посмотрели и сказали, не нужны нам такие рекомендации, этот человек работать не будет.
Израильтяне мне рассказывали, что им предлагают сомнительные проекты по транспортировке, по использованию промплощадок. Я им сказал: обращайтесь лучше в МВД, чтоб вас аферисты, местные, украинские не завязали в узел.
А можно ли доверять Илье Марчевскому?
По этому человеку была информация на сайтах, которую опровергли 5 лет назад. Я не знаю его прошлое, но сейчас его компания делает все, что с точки зрения тендерных заданий, нас удовлетворяет. Остальное мне все равно.