Під опікою в концтаборі – 2

Печать
Під опікою в концтаборі – 2
Фото: www.segodnya.ua
Новости по теме

Від редакції. В травні цього року LB.ua опублікував текст «Під опікою в концтаборі». Обставини життя підопічних Новосавицького психо-неврологічного інтернату, описані у розслідуванні Тетяни Чорновіл, по-справжньому шокували країну. На жаль, продовження цієї жахливої історії шокує не менше.

10 років вбивств

Нагадаємо, в першій частині розслідування йшлося про те, що у Новосавицькому психо-неврологічному будинку-інтернаті (Одеська область) садисти з обслуговуючого персоналу 10 років безкарно вбивали підопічних. Навіть колишній директор інтернату Валентина Стукало розповідала, що в її закладі «забиття підопічних була норма», щоправда додавала, «за попереднього керівництва».

Припинив ці звірства маленький підопічний інтернату Андрій Баранов, який в серпні минулого не побоявся поскаржитися у «великий світ». Коли санітар вбивав його друга Юрія Вовченка, він подзвонив правозахисниці Тетяні Макаровій…

Ця інформація викликала неабиякий резонанс в Україні. В Новосавицькому інтернаті поміняли керівництво і частину персоналу, і убивства припинилися. В році, що минув, в інтернаті помер лише один підопічний, у якого було онкозахворювання. Раніше, у попередні роки, нагадаю, підозріло помирало близько двох десятків осіб, половина яких – молодь від 19 років. Ще декілька пропало без вісті.

Мешканці інтернату, з якими спілкувався автор, розповідали, що багатьох загиблих «гасили молотком по голові за кочегаркою». Лиха слава про цей інтернат була відома у всіх закладах такого профілю Одеської області.

Отож, після публікацій ЗМІ сталося покращення, але… Нажаль, це «але» дуже вагоме – за звірячі вбивства в інтернаті не були покарані винні. Прокуратура відмовилася розслідувати вбивства минулих років, проводити ексгумацію тіл, хоча слідчі під час проведення перевірки виявили підозрілі факти – більшість довідок про смерть підопічних, померлих з 2000-ного року, зникли з інтернату. Але цей факт, який повинен був насторожити слідчих, навпаки дав їм підстави не порушувати кримінальну справу, бо «це ускладнює проведення перевірки».

А найжахливіше, що за останнє вбивство Юрія Вовченка, яке не вдалося приховати персоналу інтернату, були покарані безневинні – троє підопічних інтернату. Серед них – той самий Андрій Баранов, герой, який повідомив громадськість про звірства в своєму інтернаті. На все життя його закрили в психлікарні з особливо жорстким режимом. Це так би мовити урок судово-правової системи держави для всіх сиріт та хворих, які наважилися боротися за людські права в концтаборах, на які в Україні перетворилися чимало будинків-інтернатів.

Як це було. Вбивство в Новосавицькому

Ввечері 10 серпня 2010 року близько 20-тої години двоє підопічних Новосавицького інтернату побилися «через телевізор». Один хотів дивитися фільм, другий слухати музику. Андрій Баранов побіг до санітарки з проханням припинити бійку. (Ці факти визнають усі учасники тих подій). Санітарка Мішенчук Маргарита кинулася розбороняти, і отримала від Вовченка кулаком під око.

Свідки-підопічні, з яким говорила автор, розповіли, що це сталося випадково, бо санітарка вклинилася поміж розпалених бійкою чоловіків. Сама санітарка заявляла, що Вовченко бив її цілеспрямовано довго і по звірячому, аж до втрати свідомості. Свідки ж з числа персоналу плуталися в своїх показах, деякі розповідали, що спочатку була бійка підопічних, а згодом через чималий проміжок часу Вовченко напав на санітарку.

Що цікаво, суд не став розбиратися, яка версія правдива. В принципі це не так суть важливо для тієї справи. Санітарка особливо не постраждала, вже через добу вона жива і здорова, і майже без особливих ознак побиття (маленький синячок під оком) виступала перед телевізійниками.

А тепер, про факти, які важливі – на допомогу санітарці кинувся санітар Юрій Коломієць на призвістко «Карась». Він надзвичайно жорстоко «утихомирив» Вовченка. Як саме, можна подивитися на фото.

Коломієць зізнався, і суд визнав, що це саме він бив підопічного в обличчя. Також суд визнав, що саме Коломієць зламав Вовченку два ребра.

Андрій Баранов розповів журналістам, що «утихомирювати» Вовченка незабаром збігся ледь не весь персонал. Били, хто чим: чоловіки – кулаками, жінки – швабрами. Потім всі ці люди помстилися: дали свідчення, що Вовченка вбив саме Баранов – хлопець зростом трохи більше півтора метра і худющій від недоїдання.

Підопічний Баранов, на якого повісили вбивство
Підопічний Баранов, на якого повісили вбивство

Далі знову усі покази збігаються. Вовченка затягли в ізолятор, де лікар Ткачук вколов подвійну дозу галапередолу та аміназіну – препаратів, які перетворюють людину в овоч. А також, щоб Коломійцю було зручніше «втихомирювати» Вовченка, Ткачук дав тому дріт, щоб прив’язати підопічного за руки і за ноги до ліжка. Цей факт теж визнаний судом.

Андрій Баранов розповідав, що перетнуті дротом кінцівки Вовченка попухли і посиніли, і він ледь вмовив санітарку дозволити йому та іншим підопічним прив’язати Вовченка простирадлами. Їм дозволили, а перед тим хлопці волоком потягнули побитого в душ – змили кров.

Можливо Вовченко і відійшов би, але в ту ніч на поверсі чергував санітар Коломієць, який традиційно був п'яним. Як розповідали мешканці інтернату, п’яний Коломієць завжди проявляв патологічну жорстокість. А тут, ще й Вовченко його розлютив – пообіцяв жалітися, як виживе.

Санітар Коломієць, коли випивав, перетворювався у садиста
Санітар Коломієць, коли випивав, перетворювався у садиста

«Я чув, як «Карась» говорив завгоспу: «Жалітися він буде! Побачимо! Ніч ще довга», – розповів автору колишній підопічний інтернату Михайло. За його словами, вночі Коломієць зайшов в ізолятор, а там, одною рукою тримав Вовченка за горло, іншою – бив у грудину монтировкою. Як твердять мешканці інтернату, це було улюблене «знаряддя» Карася, яке він зазвичай тримав за сейфом лікаря Ткачука. Свідками побиття Вовченка були кілька підопічних, зокрема і Баранов. Вони лежали на сусідніх ліжках, прикидалися, що сплять – боялися, що Карась вб’є і їх.

Коли санітар пішов, і вони наблизилися до Вовченка, той був без свідомості, але дихав. До ранку його дихання стало зовсім слабке. Баранов побіг до Ткачука просити лікаря надати Вовченку медичну допомогу. «Навіщо? Труна в нас вже готова», – посміявся лікар. Над вечір наступного дня Вовченко помер. Лікар виписав довідку, що підопічний помер «в результаті порушення кровообігу», і дозволив ховати, хоча мусив би викликати міліцію. До речі, його довідка - це по суті явка з повинною, адже саме лікар порушив кровообіг, перетнувши кінцівки Вовченка дротом.

Правозахисниця Тетяна Макарова розповіла, що вдень смерті Вовченка їй телефонував Баранов. «Він плакав у трубку, в істериці кричав, що в інтернаті санітари когось вбивають, просив приїхати, – розповіла вона. – Я подзвонила працівнику прокуратури Єрмакову Олегу, він завжди допомагав їй з сиротами. Він почав мені доводити, що все нормально, мовляв, він дзвонив у Новосавицький інтернат, і там йому повідомили, що просто підопічні побилися. «Будьте розумною , вони ж психи!» – заспокоював він мене».

Але Баранов продовжував телефонувати. Тому Тетяна Макарова попросила Олексія Косарєва, керівника Громадської організації «Комітет з боротьби з організованою злочинністю і корупцією», поїхати у інтернат.

Коли вранці 12 серпня Косарєв прибув з Одеси у Новосавицьке, директор Стукало була п’яна, а персонал інтернату збентежено щось белькотів про те, що Вовченко живий-здоровий і чай п’є. Але Андрій Баранов буквально потяг представників комітету на цвинтар, де авральними темпами підопічні працювали над свіжою могилою.

«Так, це Вовченко, – довелося зрештою визнати лікарю інтернату Ткачуку. – Помер від слабкого серця».

Коли ж Косарєв відкрив труну, то побачив по-звірячому побитого 35-ти літнього чоловіка. На ньому не було живого місця, судмедексперти пізніше знайшли у Вовченка лише два!!! цілих ребра.

Макарова тоді подзвонила в прокуратуру.

«Вовченко вбитий!» – заявила вона.

«Ви знову вірите психам?» – поглузував знайомий працівник прокуратури Єрмаков.

«Так у нас на руках труп!» – закричала Макарова.

Після цього закрутилося – публікації ЗМІ, гнівні виступи представників одеської влади. Здавалося, під таким уважним контролем, хоча б у справі Новосавицького інтернату мусили покарати винних.

І був суд, і засудили невинних

Суддя Великомихайлівського районного суду В.Д. Пономаренко засудив лікаря-психіатра будинку-інтерната Ткачука до чотирьох років позбавлення волі. І тут же звільнив від відбуття покарання з іспитовим строком у 3 роки. Занадто м’який присуд для лікаря, який більше доби не надавав медичної допомоги помираючому Вовченку. Плюс приховав вбивство. Але що найжахливіше – катував пацієнта, зв’язав йому руки і ноги дротом.

Див: рішення суду щодо Ткачука

Суддя Великомихайлівського районного суду Олена Ткачук засудила Юрія Коломійця, алкоголіка і садиста, на рахунку якого десятки, якщо не сотні зламаних ребер підопічних інтернату, лише до одного року в’язниці. Оскільки він очікував рішення суду в СІЗО, то був звільнений зразу після рішення суду. Це взагалі без коментарів!

Див: рішення суду по Коломійцю

А ось підопічні інтернату, на яких так зручно було повісити вбивство, адже вони, як недієздатні не мають права не те, що свідчити в суді, а навіть захищати себе, отримали по повній.

Див: рішення суду щодо Баранова

Та сама суддя, яка звільнила садиста Коломійця, засудила трьох підопічних Новосавицького інтернату Воюєва Михайла, Семенова Андрія, Баранова Андрія до довічного ув’язнення в найжахливіших умовах – в закритій психлікарні з жорстким наглядом. За інформацією автора, їх перевели в Дніпропетровський психоневрологічний інтернат закритого типу. Нещодавно Баранов прислав звідти лист своєму другу підопічному Мирнопольського інтернату Леоніду. Він пише, що страшенно голодує, і просить прислати хоч якісь продукти.

Хтось може вирішити, що автор занадто довіряє так званим «психам» і оббріхує «чесний та справедливий суд». Для таких раджу ознайомитися зі згаданими вироками суддів Пономаренка та Ткачук на сайті Єдиного реєстру судових рішень. Ці вироки є красномовними прикладами, наскільки непрофесійним та байдужим може бути суддя.

Визнані винними без жодного доказу

Суддя Олена Ткачук визнала винними у вбивстві Вовченка трьох підопічних Новосавицького інтернату Семенова, Воюєва, Баранова, не маючи жодного адекватного доказу їх вини!!! Їх вина була встановлена на основі показів свідків працівників інтернату, які самі особисто не бачили, як підопічні вбивали Вовченка – їм про це ніби-то розповіли інші мешканці інтернату. Але як такі покази суд міг взяти до уваги, адже всі підопічні інтернату недієздатні?

З десятка свідків лише одна санітарка зізналася, що особисто бачила, як Баранов та інші підопічні били Вовченка, коли мила підлогу в коридорі. Разом з тим її покази заперечує огляд місця злочину. Санітарка не могла нічого бачити, бо з коридору ліжко, на якому лежав Вовченко, не проглядається.

Суд також не вважав за потрібним встановити хоча б приблизно час, коли підопічні вбивали Вовченка. З обставин, які встановлює суд, виходить, що це убивство сталося вночі. Однак далі це заперечується показами, які суд не ставить під сумнів, що «утром не было признаков переломов». Далі – покази, що закривавленого Вовченка підопічні несли під душ по обіді. А свідок Алексєєв взагалі перевершив всіх, він розповів, що Баранов бив Вовченка ще за дві години до конфлікту з телепередачею.

Так що виходить, Вовченка підопічні били всю добу поспіль? А де тоді був персонал, куди він дивився? Той самий санітар Коломієць, який за власним визнанням всю ніч чергував на коридорі? І як нарешті дрібний Баранов, та ще двоє таких же худющих підопічних, поламали фізично-міцному Вовченку всі ребра? В останньому питанні суд задовольнився поясненням двірника Алексєєва, якого ми згадували вище, як свідка, який зовсім заплутався у часі. Саме він і дав головні свідчення, а саме: під час роботи в кар’єрі на завантаженні піску підопічні йому розповіли, що вночі Семенов, Воюєв і Баранов стрибали з билець ліжка ногами на груди Вовченка, били його ногами.

Добре, а як же тоді були зламані ребра зі спини? Адже Вовченко весь час був прив’язаний до ліжка обличчям до гори.

І нарешті доказом вини підопічних стала така фраза судмедекспертизи: «нельзя исключать, что потерпевший умер от телесных повреждений, которые были нанесены пациентами значительно позже, чем после нанесения ударов подсудимым Юрием Коломийцем».

Тобто хлопців помістили в психушку «за нельзя исключать»? Маразм! Отож є питання, хто в усій цій історії розумово відсталий, не дружить з логікою і кому потрібний нагляд психіатра.

Ну, і нарешті відверто красномовний приклад професійної недбалості судді: Олена Ткачук визнала підопічних винними в тому, що вони зламали 6-8 ребро у Вовченка. В іншому вироку цієї самої судді – 6-8 ребро Вовченку ламає санітар Коломієць!

Одним словом, суд особливо не напружувався. Беззахисним хлопцям суд дав по повній, а санітару з монтировкою і лікарю з дротом – мінімум. І що саме цікаво, ні слідство, ні суд не вважали за необхідне допитати Макарову та Косарєва, завдяки яким був встановлений факт вбивства. Крім того, від Макарової свідомо приховували інформацію, де і коли відбувається суд.

Недієздатні = раби

Коли в Новосавицькому інтернаті було викрито вбивство, на гору спливло ще багато різного бруду. Про те, як у підопічних крали пенсії, як їх погано годували, використовували їх рабську працю. Також стало зрозуміло, що деяких підопічних утримували в інтернаті незаконно. Наприклад, героя публікації Андрія Баранова, який мав легку розумову відсталість (закінчив 9 класів) і мав третю групу інвалідності (інтернат призначений для осіб першої-другої групи). Колишній директор Валентина Стукало дала письмові пояснення, які є у автора, що недієздатність Баранову і ще сімом цілком адекватним підопічним було зроблено під тиском обласного управління праці та соціальної політики. Навіщо? Як сказав би Шерлок Холмс: «Це елементарно, Ватсон!». Справа в тому, що недієздатні – безправні, не можуть навіть скаржитися на умови утримання (про це детально можна прочитати в першій частині «Під опікою в концтаборі»). Також що важливо для нашої історії – недієздатні не мають права свідчити в суді. Уявимо собі, Андрій Баранов дає свідчення в суді! Це поганий приклад для інших підопічних інтернатів, які б могли захопитися відстоюванням своїх прав.

Отож замість того, щоб відновити справедливість і зняти з Баранова та ще кількох підопічних фальшиву недієздатність, все було зроблено навпаки. Вже після вбивства Баранову тихцем було присвоєно другу групу інвалідності.

А замість переатестації на засіданні комісії, підопічних на тиждень завезли в психлікарню, де були просто переоформлені документи про недієздатність.

Тоді недієздатні подали в суд. Самі написали та подали заяви! Підкреслю недієздатні – самі! Але суд відмовився їх приймати, вони ж бо недієздатні... І роз’яснив, що це повинні робити їх опікуни, тобто в даному випадку керівництво Новосавицького інтернату.

Наприклад, лише завдяки титанічним зусиллям правозахистниці Тетяни Макарової вдалося вирвати кількох хлопців з Новосавицького. Пощастило Олександру Карабутову, молодому чоловіку, який став жертвою своєї мачухи, вона «по-знайомству» закрила пасинка в психоневрологічний інтернат, щоб звільнити жилплощу. І хоча Карабутова давно хотів узяти до себе друг його покійного вітчима, який знав хлопця з дитинства і завжди йому співчував, вийшло це лише через кілька років напруженої боротьби. Тепер Саша живе у нього і працює на СТО. Всі задоволені. Тільки не зрозуміло, чому свою молодість красивий здоровий хлопець згноїв в закладі для людей з психічними розладами.

Недієздатні не можуть поскаржитися навіть громадськості, за інтерв’ю в ЗМІ їм мстять. Красномовний приклад - історія сіамських близнюків Оксани і Андрія. Вони з братом народилися у в’язниці з’єднаними у попереку, лікарі зробили вдалу операцію – їх розділили. Однак близнюків тягне один до одного, але бути поряд їм заважає жорстока система інтернатів. Справа в тому, що Оксані пощастило, вже дорослою її забрали з інтернату родичі з Чернігова. Хоч Оксана і недієздатна, вона показала, що якось може жити самостійно, вести нехитре сільське господарство. Нині вона знов таки самотужки намагається вирвати з інтернату брата. Але це майже не можливо, бо Андрія перевели в закритий Новосавицький інтернат. Таким чином адміністрація інтернату у Великій Рибальці, де він утримувався раніше, помстилося Андрію за інтерв’ю журналістам, в якому він розповів про жахливі умови утримання підопічних, а також про свою особисту трагічну долю: у Андрія була дівчина - така ж сирота, вона завагітніла близнюками, але адміністрація інтернату насильно зробила їй аборт, хоча батьки на колінах стояли, просили залишити дітей.

Це все важко навіть читати… А це людські життя!

Історія Косарєва

Якщо вже говорити про те, що сталося з учасниками минулорічної трагедії в Новосавицькому, потрібно згадати і Олексія Косарєва, голову Громадської організації «Комітет боротьби з організованою злочинністю і корупцією».

Нагадаємо, це він не дав закопати понівечене тіло Вовченка без суду і слідства. У великій мірі завдяки йому у Новосавицькому інтернаті припинилися вбивства. Його ж особиста доля склалася не весело. Нині він у в’язниці. Буквально зразу, після того, як Косарєв розповсюдив у ЗМІ відео з вбивством в Новосавицькому, він був арештований. Слідство йому інкримінує, що він цілий рік збирав кошти з власників казино та ігрових автоматів за неповідомлення про їх злочинну діяльність в правоохоронні органи. (На той момент ігровий бізнес був заборонений законом). Відомо, що Косарєв безліч раз навідував з камерами провідних телеканалів казино в різних містах країни, демонструючи, що попри заборону ігровий бізнес в країні процвітає. Чи займався він здирництвом? Автор не має інформації стверджувати це чи заперечувати. Але звинувачення виглядають дещо сумнівними, а подекуди абсурдними. Адже, як в цій країні цілий рік можна було збирати кошти з власників ігрових автоматів, якщо ні для кого не секрет, що підпільні казино процвітали під дахом тих самих правоохоронних органів?

Косарєв вже рік у СІЗО, хоча є годувальником трьох дітей, одна дитина хвора церебральним паралічем. Нині триває суд. Колеги журналісти розповіли автору, що обвинувачення до сих пір не надало суду хоча б якихось доказів вини Косарєва. Косарєв стверджує, що його справу сфальсифіковано. Мовляв, його організація вела активну діяльність, він багатьом перейшов дорогу, в тому числі високим чинам з правоохоронних структур, і не виключає, що викриття вбивства в Новосавицьку стало останньою краплею.

****

Але повернемося до головних героїв нашої історії. Автора найбільше турбує, як добитися справедливості щодо підопічних інтернату. Зокрема, не можна залишати у психлікарні Андрія Баранова, який проявив героїзм, припинивши практику вбивств у Новосавицькому інтернаті. Як відновити справедливість? Може хто щось порадить?

Тэги: Одесса, интернаты
Печать
Читайте в разделе
Анонс
Выбор читателей