Все публикацииПолитика

Итоги первой сессионной недели

8 сентября в Институте Горшенина состоялся круглый стол на тему «Итоги первой сессионной недели». Предлагаем Вашему вниманию стенограмму выступления участников мероприятия.

Итоги первой сессионной недели
Фото: Макс Левин

Наталия Клаунинг, Институт Горшенина: Мы начинаем первый круглый стол в рамках нового формата Института Горшенина «Итоги сессионной недели». Каждую сессионную неделю по четвергам мы будем приглашать к нам народных депутатов Украины – представителей различных политических сил – для того, чтобы из первых уст узнавать обо всех важных событиях, произошедших за неделю в стенах Верховной Рады.

Итак, каковы для вас итоги первой сессионной недели парламента?

Фото: Макс Левин

Вадим Колесниченко, народный депутат Украины от Партии регионов: Хочу сказать, что очень интересна инициатива, которую предлагает Институт Горшенина. Потому что, к сожалению, за последние год-два в медийном пространстве Украины сохранились некие технологические информационные проекты, которые уже устарели и не несут важной информации, которая очень нужна населению. Я полагаю, что подобный формат очень интересный и оперативный.

Что касается первых итогов парламентской недели. Есть как позитивы, так и негативы. К сожалению, представители оппозиции не удержались от демаршей, которые немного не укладываются в парламентскую практику и не совсем хорошо показывают наше Отечество и парламентаризм на европейской арене. Но мы это списываем на сложность выбора оппозиции, на то, что ей сейчас достаточно сложно объединиться и определиться с тем, какая у них перспектива. Это первое. И второе: мы полагаем, что все же представители оппозиции до сих пор не смогли осознать, что вопрос судебной системы, вопрос рассмотрения конкретных уголовных дел – это не вопросы парламента. Это определено Конституционным судом. Вопрос решения тех или иных уголовных дел – это исключительно тема суда, и только в суде можно отстаивать определенную сторону. Есть конституционные инстанции, есть Европейский суд – вот там решаются вопросы правового регулирования либо оценки тех или иных событий.

Сегодня комментировать то, что происходит за пределами Верховного Совета – в Печерском суде, тоже нет смысла, потому что это будет только политическое обсуждение – правовой оценки мы в принципе дать не можем.

Что касается работы парламента. Было очень интересное выступление Президента. По сути, приятно, что мы смогли все же достичь 5%-ного роста ВВП – это очень серьезный задел в будущее развитие нашего государства. Очень позитивно то, что есть реальные указы президента и будет повышена материальная помощь ветеранам-участникам ВОВ, детям войны. Несмотря на то, что ситуация довольно непростая, минимальное единоразовое пособие по 9 мая тоже будет увеличено почти вдвое. Судебная реформа, как мы видим, хорошо заработала, и мы готовим второй этап. Сегодня уже видны реальные результаты от налоговой реформы, некие корректировки будут произведены. И мы уже заработали гораздо больше денег, чем планировали – это уже десятки миллиардов гривен, которые отправляются, в первую очередь, в социальный пакет. По Евро-2012 мы тоже видим реальные подвижки, активизирован рост дорог, отельного бизнеса. Это все вложения в будущее нашего государства.

Фото: Артем Атаманюк

Приятно то, что до сих пор никто не может обвинить президента Украины и правительство Украины в сдаче национальных интересов. Впервые правительство заблаговременно активно ведет переговорный процесс на внешних рынках. Активное сотрудничество с Российской Федерацией, с Китаем, с Европой, с Америкой. И вопросы газовых отношений сегодня все же мы сдерживаем и в виде войн, и в виде нервных объявлений один против другого – постоянно правительство и президент ищут пусть к компромиссу и путь к переговорам. Проблема очевидная: газовый контракт, подписанный в 2009 году – это непосильное бремя ни для экономики, ни для наших граждан.

Будем рассматривать и уголовно-процессуальный кодекс, который будет соответствовать всем европейским стандартам и всем взятым обязательствам Украины на международной арене. Это существенно повысит роль адвокатов в процессе, стороны в процессе будут равными, ускорится уголовный и судебный процесс, и, естественно, нагрузка на бюджет страны уменьшится. Соответственно, удастся повысить финансовое обеспечение судей, уменьшить количество судей. Это оздоровит экономику.

Закон о выборах на сегодня у Венецианской комиссии. Уж не знаю, каким образом удастся убедить Венецианскую комиссию рассмотреть этот проект закона. Потому что в рамках регламента Венецианской комиссии законопроекты, которые не прошли первое чтение, они в принципе не рассматривают. Поэтому на государственном уровне ведутся некие переговоры. Чем скорее нам Венецианская комиссия выдаст оценку того проекта, который есть, главный его критерий – 50/50 мажоритарка и пропорционалка, тем быстрее мы сможем проголосовать. Потому что хотелось бы хоть раз за последний политический год нашей страны дать закон о выборах за год до их организации, чтобы было все понятно на переправе.

Наталия Клаунинг: Вы затронули вопрос газовых отношений. По закону такие действия, как ликвидация или приватизация «Нефтегаза» запрещены. Будете ли вы принимать новый закон и в какие сроки?

Вадим Колесниченко: Такого законопроекта никто не вносил. Мы же понимаем, что это тема большой политики. И различного рода предложения, которые озвучены вслух, делаются для того, чтобы была почва для работы экспертного сообщества, и чтобы оценить отношение к Партии регионов, к той или иной ее инициативе. Я полагаю, что это был очень неграмотный шаг. Мы на сегодня получили ответы от партнеров по договору, и это для нас очень важно. Мы своевременно заявили, что мы готовы децентрализовать фирму, которая сегодня есть.

Фото: Макс Левин

Очень важно в политике не все говорить напрямую. Некоторые вещи должны сказать эксперты. Очень сложный контракт, и очень сложно его сегодня объективно расторгнуть, потому что с точки зрения международного права, проблем по этому договору не было. С точки зрения внутреннего законодательства – проблемы есть, но международное сообщество это не беспокоит. А нас беспокоит то, что мы выходим на цену газа 564 доллара за 1 тыс. куб. м, и до сих пор нам не предъявили штрафные санкции за недобор газа. Ведь если вы помните, условия контракта очень интересные: хочешь – не хочешь, а забирай то, что законтрактовал. Штрафные санкции при этом 150%, а зимой – 300%.

Наталия Клаунинг: В данном случае меня интересует, идет ли вообще речь о принятии нового закона.

Вадим Колесниченко: Законопроекта в парламенте не зарегистрировано. Хотя такая работа по информации идет уже несколько месяцев и продлится еще. По этому поводу министр топлива и энергетики Бойко сделал уже несколько заявлений, и господин Азаров тоже сделал предварительные заявления.

Наталия Клаунинг: Передаю слово Ивану Кириленко, представляющему оппозиционную политическую силу. Какие наиболее острые и важные моменты прошедшей парламентской недели Вы можете зафиксировать?

Иван Кириленко, народный депутат от БЮТ: Вы знаете, что осенняя сессия более короткая, более экспрессивная и более важная для судьбы страны, чем весенняя. Потому что принимается бюджет, социально-экономическое развитие рассматривается, формируются правила игры на следующий год.

Поэтому первая сессионная неделя – это, прежде всего, парламентская законотворческая работа, голосование за те законопроекты, которые будут рассматриваться. Старт был таким, каким он был.

Фото: Макс Левин

Більшість в парламенті подарувала нам цей старт, парламентська більшість задала нам тон. Я зі своїм колегою можу погодитись, можу не погодитись. Саме по парламентській слідчій комісії – до речі закон досі не прийнятий про тимчасові слідчі комісії – але саме Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу за підсумками роботи парламентської слідчої комісії. Виявляється: тисячі слідчих, прокурорів, слідчих, які працюють в міліції, в інших правоохоронних органах нічого не могли знайти в діях попереднього уряду. А парламентська слідча комісія – декілька чоловік – виявляється, знайшли такі речі, що порушена кримінальна справа.

Кримінальна справа закінчилась тим, що завершується суд. Звинувачення в суді розсипається на очах, а ми робимо вигляд, що парламент до цього ніякого відношення не має. Це не парламент приймав рішення прискорено судити, це не парламент прийняв рішення скасувати народних засідателів, це не парламент прийняв рішення щодо суду присяжних, це не парламент – він ніякого відношення до цього не має. Тому парламент не причетний абсолютно. Ми десь збоку, в стороні, ми, як кажуть, тільки споглядаємо за тим, що відбувається. У нас іншого засобу продемонструвати те, що відбувається насправді, як з парламентської трибуни, так і з парламентської зали – не було.

Я б не хотів проводити аналогії і паралелі, але, не дай Бог, якби це сталося з нашими колегами, там би піднявся дах, і ви це добре знаєте, наскільки радикально наші колеги можуть відстоювати свою позицію. Ми її відстоювали ще м’яко.

Чому розсипається справа? Запитали експертів, які були в залі суду, чи потрібна міжнародна експертиза контракту, який має величезне міжнародне економічне і соціальне значення? Росія, Україна-транзитер і щонайменше двадцять країн Євросоюзу, які споживають газ. Потрібна була міжнародна експертиза, щоб все ж таки спів ставити, були збитки чи не було збитків? І таку експертизу «Ернст енд Янг» суд не пускає на поріг.

Експерти, яких залучила Генеральна прокуратура, зробили висновок. Можна хоч когось із них послухати? За багатьма наполяганнями запрошують одного експерта. Просте питання експерту: скажіть, будь ласка, в основу звинувачення лягає висновок, що державі нанесені збитки. Збитки обраховуються теоретичною експертною оцінкою чи первинною бухгалтерією? Звісно, питання риторичне, відповіді не вимагається. Звичайно, в первинній бухгалтерії відображається рух товарів, ресурсів і фінансів. Я суджу виключно по тій кримінальній справі, яка там є зараз. Можна звинувачувати за те, що являється матеріалами суду. Виявляється, що ні, не первинна бухгалтерія взята за основу, а уявні теоретичні обрахунки. А первинна бухгалтерія показує, що Україна отримала прибуток від транспортування. Посипалась одна складова.

Друга складова – перевищення повноважень. Вчора (7-го вересня, - ред.) вона розсипалася. Якщо ви задаєте це питання: «А хто друкував ці директиви?» Німа сцена в залі – і представників зарубіжних делегацій, дипломатів, журналістів. Це питання від журналіста «хто друкував?» - а де друкувалися директиви? Відповіді на принципове питання такі, що їх бути не може. По тій Конституції (та Конституція давала прем’єру більші права, ніж президенту) не треба було ні директив, нічого не треба було. Прем’єр як глава держави може давати будь-які доручення, може давати будь-які вказівки, які обов’язкові до виконання. Це підтвердив лист діючого міністра юстиції і діючого заступника генерального прокурора. Немає перевищення повноважень.

Скажіть, будь ласка, так що тоді відбувається? Тому наша природна реакція була в залі – ви ж розумієте, що інших варіантів відреагувати, як саме так зайти до сесійного залу, не було. Могли бути інші варіанти, але вони виходили б за межі, мабуть, цивілізованої практики парламентаризму.

Фото: Макс Левин

Стосовно питання парламентського тижня – що проголосували, стосовно плану робіт. Наша точка зору: реформи, які почалися в Києві, почалися з похідного, з останнього, а не з головного. Тому вони такі болісні. Вони зачепили соціальну сферу, вони зачепили споживача, вони зачепили конкретного громадянина. Але вони не зачепили головного – звідки все це взяти, щоб дати або щоб відібрати? Структурних змін в економіці як не було, так – я подивився порядок денний – всі майже тисяча законопроектів, жодного, який би визначав економічні реформи, немає. На превеликий жаль.

Є там закон про ринок земель. Це важливий законопроект, який визначає економічну реформу в одній галузі – сільського господарства. Ми його не підтримуємо і категорично не будемо голосувати «за». Бо незважаючи на його прогресивність з точки зору, як кажуть, «хорошей обертки», з точки зору того, що вже було сказано про земельну реформу – наскільки це важливо, щоб приватна власність розкрила свій потенціал, на землю прийшов істинний господар. Сьогодні не та ситуація, щоб можна було скасувати мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, або капіталізація землі.

Я крім тих аргументів, які наводилися: і політичних, і соціальних, і історичних в тому числі, назву фактор, який ще не називався. У нас землі, які становлять інтерес для сільського господарства, вже давно продані через уступку корпоративних прав. Це тоді, коли один власник тихенько заміняється іншим, назва залишається, все залишається, але тихенько поміняли документи. В шалений період, коли у нас вирували іпотечні пристрасті, коли ціни зашкалювали, уступка корпоративних прав на найбільш жирні шматки сільськогосподарської землі коштувала від 500 до 800 доларів за гектар. Зараз, звичайно, таких цін нема. Оце реальна ринкова ціна українських чорноземів, коли піде ринок землі, - не вище 500 доларів за гектар.

В Англії один гектар земель сільськогосподарського призначення коштує 18000 доларів. Хто хоч трохи знає ґрунтознавство, порівняйте ґрунти Великобританії й України. Британські підзоли і близько не рівняються до українських чорноземів. Чому така ціна там і чому така тут? І навіть ціна, яку я озвучив, не буде усюди такою. Ви розумієте, що ціна у віддаленій «хацапетівці» без інфраструктури, буде ще нижчою. Ціна землі полягає не в тому, скільки коштує цей наділ, а в тому, що цей наділ дає. Європу і «золотий мільярд» цікавить продукція органічного землеробства, цікавить екологічно чистий продукт не за назвою, а за суттю.

Український чорнозем, за висновком Алекса Подолинського, автора вчення про біодинамічне землеробство, можна вичистити від того, що у них є, за два роки. Землі Західної Європи і США вичистити вже неможливо. Захімізовані так, що немає смислу вкладати ресурси. У нас залишилося єдине національне багатство, яким так просто розкидатися не бажано.

У нас є Герой України Антонець, який в Полтавській області 20 років займається землеробством. У нього гектар землі, як порахували німці, буде коштувати 20000 доларів.

То нам розблоковувати ринок землі зараз, за безцінь, чи все-таки розвивати орендні відносини з будь-яким господарюючим суб’єктом, це може бути й іноземна компанія. Якщо бути ринку землі, то тільки з тою метою, щоб землю, яка з’явиться на ринку, скуповувала виключно держава і потім передавала за певних умов в оренду. Це наша позиція. Нам треба вичистити український чорнозем, нам треба виростити органічну продукцію, екологічно чисту, і торгувати за дорого, не за дешево, як ми це робимо зараз.

Це той наш ресурс, за рахунок чого ми збільшимо свій ВВП. Розвиток сільського господарства повинен іти тільки через поглиблений розвиток орендних відносин. І якщо скуповувати, то скуповувати державі і передавати в оренду на конкурсних засадах тільки тим, хто дійсно вміє господарювати на землі.

Фото: Макс Левин

Другий блок питань. Все-таки, що таке структурні зміни економіки в конкретній реформі? Кільканадцять років тому ми знали Бразилію через каву і через цукрову тростину. Сьогодні Бразилія серед десяти провідних економік світу, локомотив світової економіки. Вони прийняли один закон – про імпортозаміщення. І все. За десять років Бразилія ввірвалася в десятку провідних економік світу. В Бразилії є все своє. Зайдіть в нашу торговельну мережу – від супермаркетів будівельних до супермаркетів продовольчих. Знайдіть наше. Вдень з вогнем не знайдеш. Навіть лопати китайські.

Ми повинні все це робити в себе. Або купити патент, або придумати своє. Ось вони – робочі місця, формування внутрішнього ринку. Ніколи економіка не буде чутливою, коли буде сформовано внутрішній ринок. Ми повністю експортозалежна країна. Раптом десь щось збурилось на світових ринках – і в нас обвал. Ми експортно орієнтована економіка. Ми настільки чутлива країна, що десь кашлянули, а у нас вже пояс розійшовся. Поки ми не будемо мати свого внутрішнього продукту і внутрішнього ринку, нам буде дуже важко.

Ось пропозиція, як сформувати внутрішній ринок – закон про імпортозаміщення. Перелік того, що ми можемо робити в себе. Ми лопати можемо, кінець кінцем, робити чи ні? Дитячі іграшки ми можемо робити чи ні? І так далі. Легка промисловість в нас була найрозвиненішою ще за часів Радянського Союзу. Не треба говорити про СОТ, головні поставники цього барахла в Україну – це Росія і Китай, вони не є членами СОТ.

Але це не те, звідки має піти реформа. Ми лопату кого заставимо робити? Ракетний концерн «Южмаш» чи танковий завод Малишева у Харкові? Чи це проблема малого і середнього бізнесу? Звичайно, нехай роблять на своїх невеликих виробничих потужностях. Яку преференцію треба, аби за п’ять років розкрутити це все? Ось така мала бути податкова реформа. А ми її під що підігнали? З неї залишились «ріжки та ніжки» від першого варіанту. Ось це те, коли реформи початі не з основного. Основне – це структурні зміни в економіці. Структурні зміни в економіці почнуться з елементарного – з закону про імпортозаміщення.

Наступний блок питань. Доки ми будемо ставити на диби державу під кожну силу? У нашої влади нема іншого питання, ніж вирішувати газові питання з Росією. Подвиг влади - це вирішена проблема газових контрактів. Польща за роки нашої незалежності в 13 разів скоротила газову складову в своїй економіці. Полякам байдуже – 500 чи 700 доларів буде коштувати газ. Складова газу в їх економіці мізерна. Україна спожила газу стільки, скільки всі країни ЄС разом взяті. Чому? Законопроекти про енергозбереження і енергоефективність, де вони? Я хочу сказати, що на минулій сесії ми вносили такі законопроекти, на жаль, більшість їх навіть не розглядалась. Треба щось робити. У нас є унікальні можливості для розвитку власних джерел енергії. Якщо такі законопроекти не з’являться на осінній сесії, наступний рік для реформ втрачено. Нас сьогодні повинно цікавити не зростання на сировинних засадах, а розвиток нашої економіки. Зростати на сировинних засадах, мабуть, вже досить.

Наталия Клаунинг: Слово Віктору Матчуку, який представляє партію «Наша Україна» в парламенті. Які для Вас головні результати цього сесійного тижня?

Виктор Матчук, народный депутат Украины («Наша Украина»): Було три очікуваних і один неочікуваний результат. Перший очікуваний – це те, що була проголосована пенсійна реформа. Це було і так зрозуміло, що буде виключена та частина закону, яка передбачала перерахунок пенсій в бік їх збільшення, перерахунок мінімальної пенсії. Все інше було проголосоване швиденько-швиденько, стук-грюк, аби з рук. Пенсійний закон, на мою думку, абсолютно недолугий, оскільки він не несе в собі жодних ознак реформування. Як було з два десятки законів, за якими нараховувалась пенсія для різних категорій працівників, так воно і залишилось. І саме в цій частині, як основна соціальна несправедливість і основне несприйняття народу України, це те, яким чином відбувається нарахування пенсії. Прокурору нараховується пенсія по одній формулі, депутату – по ще іншій, працівникові МВС також по-іншому, таких категорій до двох десятків. А всьому іншому народу України – зовсім по-іншій. І в результаті ми маємо ситуацію, коли люди, які пропрацювали однакову кількість років, мали однакову заробітну плату, в результаті отримують пенсії, які відрізняються радикально за кількістю отримуваних грошей. Це людям не подобається, цей закон ніякого кроку на шляху усунення соціальної несправедливості не зробив. Тому сенсу в прийнятті такого закону я жодного не вбачаю.

Фото: Макс Левин

Другий результат очікуваний і позитивний. Це проголосований законопроект про внесення змін до деяких законів щодо вдосконалення правового регулювання забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків. Я є одним із авторів цього законопроекту. Він є надзвичайно потрібний. Оскільки 1 жовтня 2011 року закінчувався мораторій на виселення з гуртожитків всіх форм власності. Якби сьогодні цей законопроект не було прийнято, то вже 1 жовтня більше 1 тисячі гуртожитків, якщо точно, то 1109 гуртожитків, могли би постати перед цією ситуацією, коли 2 жовтня люди, які в них проживають, могли отримати розпорядження покинути житло. Куди їм іти? Зрозуміло, на вулицю. Оскільки, як правило, там живуть ті люди, в яких нема іншого житла і статків. Бо, якби мали, зрозуміло, що придбали би собі інше житло.

Закон правильний не тільки в цьому сенсі, що він продовжує дію мораторію, він також пропонує варіант кардинального виходу з цієї ситуації. Тобто пропонується передача всіх гуртожитків, які знаходяться в державній власності, в комунальну власність безкоштовно, з подальшою безкоштовною приватизацією тим людям, які проживають в гуртожитках на законних підставах. І викуп гуртожитків у цих підприємств, які отримали їх в результаті реформування статутного фонду. Викуп по залишковій вартості за рахунок бюджетного фонду. Інша річ, що цей закон для його виконання потребує двох речей. Перша річ – це розробка державної програми приватизації гуртожитків безкоштовно для тих людей, які в них проживають. Це повинен зробити Кабінет міністрів. І друге – передбачення для цього коштів в державному бюджеті. Загальна сума 1 млрд. 200 млн., з них перші 600 млн. повинні бути передбачені в бюджеті наступного року. Оце і буде лакмусовим папірцем, серйозністю намірів.

Якщо до кінця року державна програма буде розроблена, а в бюджеті наступного року буде передбачено 600 млн. гривень, значить є шанс, що проблема людей, які проживають в гуртожитках, буде вирішена. Якщо це не буде зроблено, то три роки пролетять як три дні, і люди знову зіткнуться з цією самою проблемою. Аналогічний закон було прийнято в 2008 році, та тодішній Кабмін не розробив ні програму, ні виділив кошти. Побачимо, що зробить цей Кабмін, хоча у нього було 1,5 року, щоби працювати в рамках старого закону.

Третій, на жаль, очікуваний результат, це те, що абсолютно нічого не змінилося з системою голосування у Верховній Раді. «Кнопкодавство» процвітає. І я не зовсім погоджуюсь з колегою Вадимом Колесніченком, який, характеризуючи перший тиждень роботи Верховної Ради, сказав «это не совсем хорошо показывает парламентаризм». Ну так те, що опозиція може гукнути «ганьба», так це саме вона і може гукнути і у французькому, і у британському парламенті. Але в жодному європейському парламенті не можуть уявити собі, що один депутат тисне кнопки за інших.

Можливо, це стало однією з причин того, що територія Верховної Ради фактично стала територією заборони для входу туди нормальних людей. Що я маю на увазі. Відкриття сесії, разом з тим, що туди прийшов президент України, повинно було би викликати зацікавленість у представників дипломатичного корпусу з-за кордону. Натомість жодного посла з країн Європейського Союзу, посла із США, у Верховній Раді не було.

Ми просто це приміщення під куполом перетворили в казна-що. Такий спосіб прийняття рішень робить апріорі будь-який документ, що виходить з-під куполу, нелегітимним. З огляду на це, я звернувся з листом до Президента з пропозицією негайно навести в цьому питанні лад. Оскільки є сенсорна кнопка, достатньо її ввести в дію. Є механізм впливу Президента на Парламент – просто не підписувати закони, які проголосовані в такий спосіб. Не використовується ні одне, ні друге. Тому у мене виникає підозра, що такий стан речей влаштовує Президента. У випадку, якщо ця підозра підтвердиться, коли не буде відповідного реагування на цей відкритий лист, я відверто попередив, що я буду звертатися до Європейського суду захисту прав людини, оскільки я вважаю, що конституційні права 46 млн. громадян України порушуються.

Фото: Макс Левин

І четверте. Неочікувано, що позавчора вдалось зібрати кворум у фракції «Наша Україна – Народна самооборона». За час моєї каденції це трапилось вдруге. І виключили нарешті 12 осіб, які ще колись голосували за «харківські угоди». Це вже сьогодні Президент визнає, що вони були не зовсім правильні, і прем’єр про це говорить, а тоді, коли голосувались харківські угоди, ситуація була зовсім іншою. Виключили людей, які пішли всупереч рішенню фракції в коаліцію, для цього було достатньо голосів. Вчора (7-го вересня, - ред.) вранці передали ці рішення голові ВР, оскільки виключеними вони вважаються тільки після того, як ці імена зачитає голова ВР, зачитає цей протокол, або рішення зборів фракції. Вчора вранці, ці документи були у голови Верховної Ради, вчора вони не були зачитані, сьогодні вони не були зачитані, і вже сьогодні в Інтернеті з’явилася інформація, що ці прізвища і не будуть зачитані. Оце мене здивувало, що не хочуть, щоб хоча і маленька наша фракція почала продуктивно працювати.

Але ми будемо відстоювати свої права, я маю на увазі права цих 34 чоловік, які зостались вірними ідеалам партії, історія буде мати своє продовження. Я не виключаю того, що у випадку, якщо не вдасться відстояти свої права у фракції , доведеться покидати фракцію. Це буде парадоксальна ситуація, коли більшість змушена буде покинути фракцію, через те що вона не може захистити себе від меншості, яка підтримується владою і давно з нею співпрацює.

І останнє, говорили сьогодні дуже багато про газ, а мені згадалось, що я сьогодні в Інтернеті прочитав заяву міністра закордонних справ Російської Федерації. Колега Вадим Колесніченко каже, що нема зараз ніякої газової війни з Росією. Я не знаю, що вже повинно бути, щоб це слово з’явилося. Звичайно, бомби вибухати не будуть, і поки що кран теж не перекриватимуть, у нас в основному крани перекривають 1 січня. Але міністр закордонних справ Росії заявляє, що сьогоднішня українська влада не може ставити під сумнів укладені Тимошенко у 2009 році угоди після того, як 21 квітня, Верховна Рада ратифікувала «харківські угоди» і президент скріпив їх своїм підписом. Міллер, голова «Газпрому», заявляє по телебаченню про те, що Україна сіла в поїзд дешевого російського газу, давно їде в цьому поїзді і як би вона не заїхала в глухий кут.

Вдумайтесь, який цинізм. Виявляється, у нас є дешевий газ. Якщо це не війна, тоді я не знаю, що таке війна. Ми стоїмо напередодні дуже відповідальних рішень по газу і перед загрозою збоку Росії у газовому питанні. Хоча я розумію, що це тільки надводна частина айсбергу. Мені здається, що українське суспільство повинно бути більш згуртованим, тому що тут не буде тих, хто виграв, і тих, хто програв. Тут або всі виграють, або всі програють, без всякої залежності від кольорів.

Иван Кириленко: Я би хотів сказати ще одну річ. Мені довелося працювати в парламенті в п’яти скликаннях з шести. Ще ніколи не було такої унікальної можливості. Ніколи в Кучми не було більшості в парламенті, не було в Ющенка, не було в Тимошенко. З принципових питань набирається 300 і більше голосів. Це величезна відповідальність. Ви бачите, як зараз працює парламент, як «Нафтогаз». Розглядається 50-60 законопроектів в день. Раніше таку кількість законопроектів розглядали за два місяці. Є більшість, яка працює на автоматі. Є унікальна можливість. Чому не скористатись такою можливістю, щоб зробити для країни щось добре, серйозне? Це гріх. На превеликий жаль, за попередні п’ять років такої більшості не було.

Фото: Макс Левин

Вадим Колесниченко: Я хочу дать комментарии на некоторые тезисы. По законопроекту о моратории по общежитиям. Этот законопроект мы рассматривали в понедельник (5-го сентября, - ред.). Безусловно, мы хотели продлить этот мораторий, понимая, что с 1 октября возникнет некая проблема. Но, к сожалению, 1,5 миллиарда гривен не так легко найти, и даже через эту программу вопрос, думаю, не решится. Такое число собственников и по таким разным мотивам эти общежития расходились, что сейчас нужно искать механизмы, как это все вернуть. Я к чему веду, что не так этот вопрос легко решить, как бы нам того не хотелось.

Что касается пенсионного законодательства. Ничего совершенного нет, и мы ждем аргументированных грамотных предложений. Тот законопроект, что принес господин Яценюк, увеличивает пенсионный фонд на 42 миллиарда гривен, которых и сейчас нет. Это, кроме как популизмом, назвать нельзя. Естественно, мы не будем к нему прислушиваться.

Что касается структурных изменений экономики. Дело в том, что это тема не одного дня, она накапливалась не последние пять лет. Мы прекрасно понимаем, что пока идут инерционные процессы. И сегодня изменить ничего нельзя. Да, мы работаем, да, мы предлагаем, но мы и надеемся, что у нас есть замечательный оппозиционный кабинет министров, который, вероятно, что-то может продуцировать. Могли бы внести программу, документы, которые можно было бы обсуждать. Но когда они хотят попиариться вокруг этого или создать точку противостояния, то, конечно, на хорошие дела не остается времени.

Что касается земельной реформы. Вы знаете, я во всем согласен. Золотые слова. Но есть один нюанс. А что мы имеем сегодня? А на сегодня 30% плодородных почв потеряли свое плодородие. Часть земель уже не обрабатывается 3-7 лет, значит, она засоряется, безусловно, там предстоит работать и работать. Интересно, какая цена этой земли будет. Животноводство в упадке. Продукты переработки сельского хозяйства не конкурентные сегодня в Европе. И какие мы бы законы не принимали, мы не сделаем их конкурентными. Нам, безусловно, надо переходить на биологический способ выращивания и защиты растений. Но опять-таки. Это же не СССР, когда могли дать команду, и все начали это делать. Хотя часть это делала только на бумаге. В реальности, это очень тяжело, потому что эта сфера экономики сейчас просто старается выжить.

Фото: Макс Левин

Естественно, цена за один гектар 20 тыс. долларов прекрасная. Я двумя руками за. А почему бы не объявить цену за гектар в 40 тыс. долларов? Мы станем в три раза богаче. Один нюанс, кто это будет покупать? Поэтому, если мы не начнем делать первые шаги, мы ничего не добьемся. Главное в тех законопроектах, что сейчас идут, защищать сельхозугодия от иностранного покупателя. Но дальше мы не можем этого делать. Чем дольше мы будем блокировать этот процесс, тем скорее будет рассыпаться наш агропромышленный комплекс. Сегодня мы находимся в такой ситуации, что мы запускаем рынок земли, привлекаем деньги и активизируем процессы. Кстати, я за то, чтобы неэффективных собственников категорически не допускать к сельхозугодьям. И вот через эти механизмы мы вынудим эффективного землевладельца вести качественное земледелие, вести весь агротехнический комплекс, который улучшает состояние плодородных почв.

Но, конечно, такие вопросы, которые возникли не вчера, сразу не решаются. Поэтому мы сначала через макропоказатели будем выходить на микропоказатели. Для этого нужно заработать денег, вдохнуть новые силы в административную систему. А она существенно изменилась. Кстати, АПК пошел очень позитивно. Сегодня практически вдвое уменьшилось число различного рода инспекций. Это то, что является коррупцией, то, что является тормозом развития АПК. Но это тоже надо делать, ведь система сопротивляется, ведь это тоже живой механизм. Не так-то просто все делается. Вот почему мы хотим работать вместе. Четыре законопроекта по земле должны быть приняты до конца года.