Під опікою в концтаборі

Печать
Під опікою в концтаборі
Фото: moole.ru
Новости по теме

Нещодавно в теленовинах пройшов сюжет: на кордоні спіймали громадянина Франції, що намагався таємно вивезти з України двох немовлят, народжених сурогатною матір’ю. Дівчатка були пещені, модно вдягнені. Очевидно, за кордоном їх чекала любляча родина.

Залишається лише сподіватися, що у нових батьків вистачить грошей вирвати дочок з-під опіки нашої держави. Інакше вони можуть опинитися в … концтаборах. «Державні діти», вихованці дитбудинків та інтернатів, в нашій країні животіють лише для того, щоб годувати цілу армію корупціонерів-чиновників, і часто помирають молодими в закладах для психів та пристарілих.

В це важко повірити, але це відбувається у нас

Життя сироти Слави Лисенко – готовий сюжет гостросюжетного трилера. Йому 35 років, він підопічний будинку для … пристарілих в Мирному полі, що в Одеській області. Його життєвий шлях до інтернату для немічних, які вже одною ногою в могилі, був до неможливості коротким. Він туди потрапив юнаком просто з дитячого інтернату в Білгород-Дністровському. Таким засланням на все життя Лисенка покарали за те, що підгодовував безпритульних собак під інтернатом.

А Славко просто добра душа - не міг залишитись байдужим до покинутих собакою дитинчат, адже його самого колись мама немовлям викинула на смітник. «Вони ж бо були цуцики такі маленькі, - з ніжністю розповідає Слава. - Я їх викупав у шампуні, я їм носив, що сам не доїв, вони до мене лащилися, як до мамки».

Славіка Лисенка викинула на смітник і мама, і держава-мама

Але зробити пристарілим цілком адекватного юнака (єдиним відхиленням якого є занизький інтелект на рівні програми 3 класу) системі виявилося замало. Через кілька років Славіка було перекваліфіковано в «психа», бо адміністрації інтернату потрібно було від нього позбавитися.

З одного боку, він був потрібний - працьовитий хлопець, який паше на інтернатівському полі, елеваторі й фермі, з власної ініціативи вирощучи навколо корпусу квіти, з іншого - Славік виявився небезпечно принциповим та розумним. «Директор вивіз зі складів харчі, а недостачу намагався повісити на нас, молодих хлопців-підопічних, - розповідає Славік. - Нас били, щоб зізналися, що це ми вкрали. Але я стояв на своєму – адже я знав, хто насправді вкрав все це м'ясо, цукор, кисіль. Чому я маю брехати?».

Щоб позбавитися впертого свідка, Славіка відправили в Новосавицький психоневрологічний інтернат, який має особливо лиху славу. І просто чудом у Славіка там насправді не поїхав дах.

«В цьому інтернаті вбивали підопічних – за будівлею кочегарки молотком по голові давали, - розповідає Лисенко. - Одного разу вночі я спустився у вестибюль і спостерігав через відкрите вікно, як в багажник червоної Таврії люди з нашого керівництва грузили тушу свині. Аж тут вони примітили недалеко одного підопічного, якого випадково не закрили на ніч. Вони зрозуміли, що він все бачив, і кажуть: «Ловіть його, і за кочегарку». Потім я тихенько пішов через їдальню, там запасний вихід, і чув передсмертні крики за котельнею». Невдовзі Славік, не витримавши того жаху, втік з Новосавицька – вистрибнув з другого поверху…

В ці пригоди сироти Слави Лисенка, які він розповів автору, важко повірити. В подібні історії спочатку не вірила і одеська правозахистниця Тетяна Макарова, яка давно вже опікується долею десятків малих та дорослих сиріт, розкиданих в інтернатах по всій області. Але згодом, завдяки їй та … мобільному зв'язку, який в якийсь момент покрив цей глухий район Одеської області, в Новосавицькому інтернаті було задокументоване чергове вбивство підопічного та зупинена ця нелюдська «виховна» практика.

Підопічного прикрутили дротом і добивали монтіровкою

Це сталося в серпні минулого року. Тамарі Макаровій подзвонив підопічний Новосавицького психоневрологічного інтернату Андрій Баранов і повідомив, що санітари вбивають 35-ти літнього Юрія Вовченка. Макарова не йняла віри, але наступного ранку за її проханням представники ГО «Комітет з боротьби з організованою злочинністю» поїхали це перевірити. В адміністрації над правозахисниками посміялися: мовляв, чого ви психів слухаєте, Вовченко цілий-здоровий чай п’є. Але гості проявили завзятість і знайшли Юрія на… цвинтарі.

Померлий був весь у гематомах, судмедекспертиза знайшла у нього лише два цілих ребра. Адже один з санітарів бив прикрученого до ліжка за руки-ноги Вовченка з особливою жорстокістю – залізною ломакою.

Санітар, який добивав Вовченка, нині під слідством
Санітар, який добивав Вовченка, нині під слідством

Коли екзекуція завершилась і підопічні звернулися до лікаря Геннадія Ткачука, щоб той надав медичну допомогу безсвідомому Вовченку, той відповів: «А навіщо? У нас якраз наготовлена труна». І пішов оформлювати папери, що Вовченко помер від серцевої недостатності.

Далі, просто класика жанру - вбивство адміністрація намагалася повісити на підопічного - Андрія Баранова, того, що повідомив правозахисників.

І лише завдяки поголосу, що здійнявся зусиллями Макарової, слідство зняло з невинного Баранова звинувачення. Але йому все одно помстилися - запроторили у психлікарню.

Те, що вбивство Вовченка було не єдиним в Новосавицькому інтернаті, можна переконатися, відвідавши місцевий цвинтар. При чисельності «мешканців» інтернату 200-220 осіб, за десять років тут померло 134 особи, майже половина з них - від 19 до 50 років. Пацієнти інтернату стверджують, що багатьох вбили на їх очах.

Подробиці кількох вбивств останніх років автору розповів один з пацієнтів Новосавицького інтернату, прізвища якого я не буду називати. Назвемо його умовно Олегом. Хоча сам він не проти, але у Новосавицьку і йому можуть помститися.

Олег розповів, що в 2007 році на його очах був вбитий Руссу Саша (35 років). Хлопець розповідає, що Сашко накликав гнів завгоспа інтернату тим, що вкрав у нього з автомобіля булочку. «Чому він вкрав? Він їсти хотів. Нам булочки не дають, - розповідає Олег. За його словами, ввечері, коли Сашко зайшов в душ, за ним туди пройшов завгосп і почав жорстоко бити. «Саша якось доплентався до ліжка. Але коли вранці я до нього підійшов, спитав: «Саша тобі погано?», а він вже не відповів. Вночі помер», - згадує Олег.

«Десять людей на моїй пам’яті було вбито, - продовжує молодий хлопець. - Багатьох до смерті закололи амінозіном та галапередолом - Гончаренка (33 роки), Фандиру (28 років), Юзіка, Гафенка (24 роки). Крамаренка (21 рік) – забили. Васі Шимоняк, епілептику 19-ти років, не надали медичної допомоги під час приступу», - розповідає Олег.

Психотропні препарати амінозін та галапередол, про які згадує Олег, вже давно заборонені в цивілізованих країнах. Адже їх дія подібна тортурам - спочатку пацієнт відключається на добу, а потім його всього ламає, викручуються руки ноги, відмовляють мізки. Зловживання цими препаратами призводить до зниження розумових здібностей, інвалідності. А якщо колоти кілька днів поспіль – людина вже не приходить до тями. За свідченнями підопічних інтернату, їх кололи - в якості покарання - за найменшу провину. «Наприклад, за відмову їсти. А якщо його неможливо їсти? Буває, наварять, а воно тухлим тхне. Або пустий суп, одна вода, навіть без картопельки», - розповідає Слава Лисенко.

Толік Яровий після ін’єкції амінозіну
Толік Яровий після ін’єкції амінозіну

А ще, за словами Олега, часто карали за відмову тяжко працювати на різних будівництвах, куди підопічних продавала адміністрація, або в підсобному господарстві інтернату. Виявляється, Новосавицький інтернат має більше ста га землі, та ферму з коровами, вівцями, свинями, на якій, як безкоштовна раб сила, і працюють підопічні. Така сама ситуація і в інтернаті для пристарілих в Мирному полі, там є навіть власний тік, комбайн. Влітку підопічні працюють з п’яти годин ранку і до вечора. Але лише дрібниця з того, що вони вирощують, попадає їм на стіл. «Ось продали всіх баранів, а ми їх навіть не спробували. Колись платили за роботу в полі 50 грн. в місяць, але потім перестали. Бо це, кажуть, працетерапія. Ага! З 5-ої ранку до 8-ої вечора», - обурюється Слава Лисенко. В Новосавицьку за всю літню роботу в господарстві підопічним заплатили по… дві пачки цигарок.

Те, що в Новосавицькому інтернаті практикувалися насилля та тортури, підтверджує і екс-директор інтернату Валентина Стукало. Щоправда вона вважає своєю заслугою, що за часи її керівництва (останніх 5 років) бити підопічних стали значно менше та й то - за її відсутності на робочому місці. Констатує: при попередній керівниці Тамарі Євсеєвій помирало два десятка людей в рік, у неї - 7-8.

Підопічні з цим згодні. Вони згадують, що до 2006 року, їх знищували, як худобу на бійні. «Щось не так, вели за котельню та били. Три дні, може тиждень після цього хворіли і помирали», - згадує підопічний Вячеслав Чебан. Також підопічні Новосавицька кажуть, що померлих за ті роки може бути куди більше, ніж в офіційних документах. «Бо були ще втікачі, які пропали без вісті. І не відомо, чи вони справді втекли, чи закопані на тому самому цвинтарі», - розповідає Тетяна Макарова.

Три мільярди для дерибану

Чому протягом багатьох років в Новосавицьку функціонував концтабір, а жодна комісія так і не зацікавилася: чому в інтернаті помирає так багато молодих людей?

Відповідь проста – злочинній системі функціонування інтернатних закладів в Україні необхідні … показові концтабори. Методи Новосавицького інтернату широко «піарилися» адміністраціями в інших подібних закладах Одещини. Таким чином підопічних тримали у страху перед загрозою висилки в Новосавицьк, перетворювали їх на безсловесну біомасу. На таких «овочах» керівництву закладів, а також чиновникам різних рівнів зручно відмивати соціальні гроші. А це досить великі кошти.

Ту суму грошей, що держава виділяє на утримання сиріт та інвалідів в спеціальних закладах (якщо порахувати витрати на осіб під опікою держави, виходить близько 3 мільярдів грн.), їх життя можна облаштувати не гірше, ніж в цивілізованих західних країнах. На папері так воно і є. З урядових повідомлень суспільство дізнається, що держава купує їм путівки на відпочинок в Крим, відправляє літаком аж на Кубу, інвалідам безкоштовно організовує протезування, роздає авто за 150 тисяч грн. штука, закуплені в автомобільному салоні «Вольво» (була така закупівля за часів міністра Людмили Денисової). Офіційно на утримання кожного громадянина, що знаходиться під опікою держави, бюджетом виділяється 4-5 тисяч грн. в місяць. Багато родин в Україні живуть куди на менші кошти, а тут - на одну особу!

Але насправді, від всіх тих грошей, пільг, та подарунків особам під опікою держави перепадають жалюгідні об’їдки, після того, як погодуються чиновники всіх рівнів.

Візьмемо для прикладу той же Новосавицький інтернат.

Бюджет Одеської області виділяє майже 5 млн. грн. на рік на утримання цього закладу. Трохи більше половини йде на оплату праці персоналу. З того, що лишається, дві третини проходять через державні тендери, на яких закупляється все необхідне для підопічних. При чому ці закупівлі доволі сумнівні.

Проаналізуємо закупівлі за минулий рік. Інтернатом було закуплено овочів свіжих на 400 тисяч грн., та культур овочевих на 290 тисяч. І це при тому, що підопічні Новосавицького інтернату на підсобних полях (більше ста га) вирощують овочі. Особливо добре, за словами Олега, родить картопля та помідори.

Тоді який сенс має закупівля овочів в таких об’ємах? В Новосавицькому треба ж людей годувати, а не свиней!

Насправді, ситуація до болю зрозуміла. Очевидно, овочі закуповуються переважно на папері. Тетяна Макарова розповідає: це – звична практика для інтернатів: «Керівниця одного більш-менш благополучного інтернату мені жалілася, що її вище керівництво в області вимагає підписувати документи про отримання продукції, якої насправді немає».

Також в минулому році Новосавицький інтернат закупляв рибу на 300 тисяч. Олег розповів автору, що рибу вони тут жодного разу не їли.

Але хіт закупівлі – фрукти і ягоди. Середня вартість одного кілограма цієї закупівлі становила - 71 грн. Також Новосавицький інтернат в 2010 році закупив хлібобулочних виробів, булочок, здобних тістечок з розрахунку - кожному вихованцю на 5 грн. на кожен з 335 днів в році. Цієї суми вистачить на хліб і на щось смачненьке - здобну булочку кожен день, чи тістечко через день. Але цим підопічних не годують. За з’їдену булочку в Новосавицьку, як ми вже писали - вбивали.

Порівнюючи закупівлі для Новосавицька зі станом підопічних, у яких ребра світяться, можна уявити, скільки пішло на відкати - не менше мільйона грн.

Всього в країні 275 закладів, де утримуються сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, та 268 будинків-інтернатів для людей з розумово-психічними відхиленнями, інвалідів та пристарілих, отже більше ніж мільярд гривень прокручується на тендерах, де закупляється все необхідне для цих установ. А позаяк з громадським контролем у цій сфері туго, можна сміливо припустити, що не менше півмільярда йде на традиційні «відкати».

(Уточнимо: дитячі заклади перебувають у сфері управління міносвіти, мінсоцполітики, мінздоровя, дорослі – міністерства соціальної політики).

Це відповідно і пояснює, чому не відбувається реформа «концтаборів», в які у нас перетворилися будинки-інтернати.

«Дивлюся телевізор і думаю: яка ж вона, та варена ковбаса?»

Однак навіть якщо платити відкати з тендерів, інтернатам все одно залишається чимало коштів для організації нормального життя для бідолах, які там утримуються. Адже окрім описаного вище фінансування існують також інвалідські пенсії, з яких 75% йде на потреби інтернатів. І тут багато залежить від керівництва цих закладів. Трапляються фанати, які на ці кошти створюють нормальні умови, так, що різним комісіям немає до чого причепитися. Такі інтернати системі також потрібні: їх демонструють пресі, туди возять іноземців, там піаряться урядовці та депутати.

Але можна навпаки: розкрадати пенсійні кошти, а щоб не було претензій - ділитися з контролюючими органами. «З цим явищем я зіткнулася в Піщанському інтернаті для дітей з вадами розумового розвитку, - розповідає Тетяна Макарова. - Десять років тому, коли я вперше туди потрапила, я плакала. Зима, приміщення не опалюються, діти лежать в мокрих ліжках, укриті з головою благенькими ковдрами. На наступний день привезла 150 нових теплих ковдр. Приїжджаю через місяць - їх нема. За документами, їх списали, мовляв діти обпісяли, порвали, погризли. Починаю з’ясовувати, дехто з персоналу по секрету розповів, що дирекція віддала податківцям».

Про подібну практику в Новосавицькому інтернаті розповідає підопічний Олег. «У нас велике підсобне господарство: барани, корови свині... Але нам майже нічого не йшло. Зате кожного місяця приїжджала комісія з Одеси, їм директриса мішками продукти наготовлює, а буває цілого баранчика, чи поросятко…»

Ще один популярний спосіб заробітку чиновників на вихованцях інтернату - липове «протезування», купівля візочків та різних необхідних інвалідам пристроїв – на це держава виділяє додаткові кошти.

Наприклад, Володимир Хрисов, безрукий підопічний будинку-інтернату в Мирному Полі, розповів, що якось дізнався, що на нього записано 8 пар ортопедичного взуття, кожне вартістю 800 грн., та ортопедичний корсет вартістю 7 тисяч. «Так в мене ж спина здорова», - повідомив він директору. А той відповів коротко та ясно: «Хочеш мати проблеми з хребтом?»

Але навіть те, що пройшло повз побори київського чиновництва, одеського і потрапило на склади інтернатів, також часто дерибаниться. В нашій країні розповсюджене таке явище, коли близькі родичі директорів інтернату мають магазини, де продають «зайве».

Нарешті останній етап – продукти потрапляють на кухню інтернатів.

Там їх вже чекають прості працівники будинку-інтернату, які на відміну від дирекції мають мінімальні зарплати, і багатіють з того, що виносять сумками.

Так і лишаються вихованці, на яких йдуть державні мільярди, худі, хворі, вічно голодні. «Це коли комісія приїжджає, вони там гарно наготують в кухні. А так нас годують гірше, ніж свиней на фермі. Я завжди мріяв ковбасу спробувати. Буває, дивлюся телевізор і думаю: яка вона, та варена ковбаса? Нам ніколи не давали. Часто просто їсти хочеться, хоч що не будь. Добре, як в селі комусь треба щось зробити. Попрацюю – нагодують», - розповідає Олег з Новосавицька.

До речі, держава дає шанс вихованцям інтернатів мати кошти, щоб купити тієї ж ковбаски. Для цього 25% пенсії видається вихованцям на руки. Єдиний виняток - якщо вони не визнаються недієздатними, тоді цими грошима відає опікун-директор. Тому розповсюджена практика, масово визнавати вихованців інтернатів «недієздатними». Тоді опікун-директор сам вирішує: кому дати, кому - ні. На такій «економії» адміністрація інтернату за рік може наварити десятки тисяч грн., а підопічні й поскаржитися не можуть, хто їх буде слухати недієздатних, «психів».

Хоча велика кількість цих «психів», яких держава тримає в інтернатах, цілком адекватні люди. Так, наприклад, стверджує правозахисних Семен Глузман, який часто їздить по інтернатах. «Коли я бесідую з ними, розумію, що таку просту роботу, як натискати на кнопки у Верховній Раді, вони могли б виконувати по завданню товариша Чечетова», - пожартував він якось «Українському Тижню».

Держава вирощує «психів» з малечку, з пелюшок

Отже, бідолахи закриті в інтернатах по всій країні - годувальники багатьох корупціонерів. При чому дорослі дають більші тіньові заробітки, ніж діти, до яких більша громадська увага.

Тому для чиновників різного рівня, що працюють в цій системі, дуже важливо, щоб жодний дорослий інтернат, типу Новосавицького чи Мирнополівського не був закритий. А для цього потрібно їх заповнювати. Не буде «психів», «дебілів», «олігофренів» (як їх називає система), не буде корупційного заробітку. А тепер головне питання – звідки «таких» набирають? Нонсенс, але тих хто потрапляє в будинки-інтернати для дорослих з жорстокого великого світу не так багато. Щоб наповнити ці інтернати, держава вирощує «психів» з малечку, з пелюшок. В прямому розумінні цього слова.

Візьмемо для прикладу, ту ж Одеську область. Якщо подивитися на список інтернатів для дітей сиріт, або позбавлених батьківського піклування в цьому регіоні в око впадає одна неймовірна деталь: в області аж 14 будинків інтернатів для дітей з вадами розумового розвитку і 3 - з затримкою психічного розвитку. Більше ніж половини сиріт навчаються в закладах для розумово відсталих.

Що ж це виходить: 60 % сиріт – дебіли та олігофрени? Не вірю!!! Просто такі інтернати треба заповнити, бо саме вони вирощують «м'ясо», для заповнення будинків для пристарілих та психоневрологічних інтернатів.

Для цієї системи здібності дитини не цікаві, її завдання - з будь-кого виростити олігофрена, адже лише такий годуватиме чиновників до кінця свого життя.

Приклад цього - історія 22-літнього Віктора Волкова, який до недавно утримувався в будинку пристарілих у Мирному полі і якого з великими зусиллями звідти вирвала правозахистниця Тетяна Макарова.

Вітя виховувався в Білгород-дністровському інтернаті для дітей з вадами розумового розвитку, хоча він кмітливий хлопець, був одним з найкращих учнів. Нині в училищі також вчиться на відмінно. Як розповідає Вітя, директор дитячого інтернату Наталя Звягінцева вивезла його в будинок пристарілих насильно, бо він піднімав питання: куди пропали державні кошти, які мусили йти на будівництво нового корпусу інтернату.

До речі, вже у Мирному полі Вітя дізнався, що в центрі Одеси йому належала квартира його батьків, яку він автоматично втратив, коли його прописали в будинку для пристарілих. Обурлива історія, чи не так?

До речі, реалізація квартир сиріт - дуже вигідний бізнес. Автор спілкувався з кількома підопічними інтернатів, які пост-фактум дізналися, що за ними були закріплені квартири в центрі Одеси.

Олександр Карабутов - жертва «квартирного питання»
Олександр Карабутов - жертва «квартирного питання»

Сексуальні послуги в підвальчику інтерната

Окрема тема - сексуальне насилля в інтернатах. Звична практика в наших інтернатах: коли старші хлопці ґвалтують молодших, коли дівчатка роблять аборти від керівництва інтернату(все це не просто слова, працюючи в темі автор збирала конкретні історії конкретних вихованців).

Як приклад, згадаю історію, що нашуміла на всю Одесу. В 2003-у році в підвальчику школи-інтерната №5, який знаходиться на березі моря, під вивіскою «сауна» був відкритий бордель. Повії з клієнтами голяком бігали до моря просто під вікнами спального корпусу! Свідки давали покази: до «розваг» залучалися і інтернатівські діти. Однак слідство цього не довело. Чи не захотіло доводити. В результаті нікого не покарали. Директора інтернату, щоправда звільнили, але невдовзі вона очолила інший дитячий заклад.

Жандармерія в Новосавицьку

А тепер повернемося до того з чого починали - з вбивства в Новосавицькому інтернаті.

Вбивство підопічного, яке задокументували правозахисники, сколихнуло всю Одеську область. Губернатор Одещини Єдуард Матвійчук буквально кричав з трибуни: «Нам надо разорвать эту круговую поруку».

Але система не зламалася. Жодні реформи за цими гаслами не послідували.

Єдиний плюс - в Новосавицьку перестали знищувати підопічних. За 8 місяців померла лише одна людина від раку, коли, нагадаємо, в 2005-тому - 20 людей.

Однак Новосавицький інтернат продовжує залишатися закладом, яким лякають підопічних інших інтернатів. Щоправда, чиновники рапортують нагору, що в наразі тут настав рай земний. Цього видимого «благополуччя» було досягнуто простими мірами - новий директор Олексій Кравченко, колишній міліціонер, перетворив Новосавицьк у подобу в’язницю. Підопічних стережуть колишні «вертухаї» з зони, і що найголовніше - відібрали мобільні телефони, щоб не жалілися. Тепер зрозуміло, чому інформація, що виходить з Новосавицька виключно позитивна. А що там діється насправді?

Джерела автора повідомляють: підопічних продовжують принижувати і бити, що персонал цілими днями грає в більярд (інтернат купив типу для підопічних), ріже баранів з підсобного господарства – смажить шашлики. І автор має більше підстав довіряти цій неофіційній інформації, адже якби було правдою про «рай земний», то підопічним залишили б мобільні телефони.

Отже навіть скандал зі вбивством, не похитнув злочинну систему інтернатів, бо занадто багато чиновників годують бідолашні сироти та інваліди.

***

В цій темі може допомогти лише великий громадський резонанс. Він дуже потрібний, адже це страшно, бо доля пристарілого «психа» може випасти будь-якій розумній хорошій, нині коханій батьками дитині. Це може стати майбутнім для тих гарненьких двомісячних дівчаток, яких відібрали у батька-іноземця під час перетину кордону.

Ситуація з інтернатами повинна назавжди зіпсувати політичну репутацію всіх міністрів, які коли не будь керували МІНосвіти, Мінсоціальної політики. Потрібно вимагати від сучасних міністрів скоротити кількість інтернатів, закрити ті, які знаходяться в глушині, недосяжні для громадського контролю (деякі з них, до речі, вже напівпусті).

За вбивство Вовченка, мусить понести покарання, не будь-хто, а попередній міністр соціальної політики Василь Надрага. За за скандал в дитячому інтернаті в Торезі, де про дітей, заморених голодом, надрукувала статтю західна газета, - нинішній міністр Сергій Тігіпко.

Але вони обидва продовжують спокійно працювати в Мінсоцполітики. При цьому демонструють дивну байдужість до цього болючого питання. Адже до сих пір Тігипко навіть не здійснив тур по інтернатах! Хай би відвідав ці заклади - не показові, а ті, що загублені в глушині, до яких інколи навіть не ведуть асфальтні дороги, і куди ніколи не їздять політики. Хай би подивився в очі скаліченим особистостям, які живуть в рабстві, в голоді чи - в кращому випадку - в безвиході, від яких забирається, щоб наповнити кишені чиновникам різного калібру, партійну касу і «общак».

Тэги: Одесса, интернаты
Печать
Материалы по теме
Читайте в разделе

Выбор читателей
Путін відпустив Надію Савченко до України. Чию заслугу в цій події ви вважаєте найбільшою?