Все публикацииПолитика

Уряд власної кишені

В британському уряді 18 офіційних мільйонерів. В українському – принаймні офіційних – лише декілька. Разом з тим, не є секретом: спосіб життя, що його веде більшість наших урядовців, не відповідає їх деклараціям.

Татьяна ЧорноволТатьяна Чорновол, специальный корреспондент LB.ua
Уряд власної кишені
Фото: Макс Левін

І є значно більш шикарним, ніж спосіб життя їх британських колег. Втім, Україна – не Британія. Наша країна регулярно отримує величезні транши МВФ, бере різноманітні кредити та запозичення. Все це – під безпосереднім керівництвом чиновників, що самі мають колосальні статки. Далеко не завжди зароблені в бізнесі. Чи розуміють це ті, хто веде з ними переговори в Брюселі, Вашингтоні, Стразбурзі?

Ще до приходу в уряд Азарова, більшість нинішніх міністрів могли собі дозволити «Майбахи» та «Лексуси», квартири у найдорожчих будинках Києва та дачі в Конча-Заспі, Криму. А за неповний рік, вони так старанно працювали на власні кишені, що в КМУ вже час організовувати «Клуб мільярдерів». Неофіційний, звісно.

Lb.ua розпочинає цикл публікацій на тему «Уряд мільйонерів». Передовсім – досліджуючи випадки, коли члени КМУ були помічені в сумісництві по виконанню службових обов’язків і лобіюванню власних інтересів чи родинного бізнесу.

За пляж Азарова заплатив бюджет

Прем’єр-міністр Микола Азаров.

Під час призначення на посаду голови Уряду Микола Азаров подав декларацію, в якій вказав: прибутків за 2009 отримав лише 304 тисячі, його родина - 73 тисячі.

Попри такі порівняно невисокі статки, прем’єр також задекларував квартиру в найдорожчому будинку столиці - на Софійській площі.

Пізніше стало відомо: родина Азарова володіє чималою кількістю елітної нерухомості – будинками в Криму та Конча-Заспі, санаторіями в Гурзуфі та Карпатах. Історія набуття цієї нерухомості вельми цікава. Ще за часів президента Кучми, коли Микола Азаров очолював податкову, був створений Благодійний фонд «Професіонал». Микола Янович тоді візував документи, що надавали цьому фонду різноманітні преференції. Так, фонд реалізовував конфісковане податковою майно, збирав «благодійні» пожертви гноблених митарями підприємців, відчужував майно податкової - санаторії в найкращих курортних місцях України. В результаті був сформований «непоганий» стартовий капітал, яким нині оперує син Азарова Олексій. Як доказ – майже всі об’єкти колишнього «Професіоналу» нині знаходяться під управлінням ВАТ «Група Розвиток», де Азаров-молодший - голова ради директорів.

Батько - з висоти своєї посади – минуло річ допомагав сину, чим міг. Наприклад, за ініціативою Миколи Азарова заступнику міністра молоді і спорту Вадиму Сисюку було доручено розпорядитися 150 мільйонами бюджетних коштів. Ці гроші були виділені для будівництва хокейних арен. І не може бути випадковим збігом обставин те, що цей самий Сисюк є засновником азаровської ВАТ «Група Розвиток», яке займається реконструкцією льодового стадіону «Авангард».

Іще приклад. В якості субвенцій на розвиток Криму, урядом було ініційовано виділення з держбюджету 500 млн. гривень. Частину коштів витратили на берегоукріплювальні роботи в місті Гурзуф. Чому саме Гурзуф? Чому не Форос¸ не Симеїз, скажімо? Бо Олексій Азаров будує в Гурзуфі, на території санаторію, що колись належав податковій, шикарний 16-ти поверховий готель – «Пушкін плаза». І державні кошти йому знадобилися, щоб виконати дорогі роботи з облаштування набережної та платних пляжів навпроти готелю.

«Пушкін плаза»
«Пушкін плаза»

Але це все – дрібниця, порівняно з тим, що Микола Янович пролобіював призначення на посаду міністра фінансів молодшого партнера родинного бізнесу – Федора Ярошенка. Працюючи в ДПА за часів Президента Кучми Федір Олексійович допомагав накачувати активи в Благодійний фонд «Професіонал». Згодом, за помаранчевої влади, був офіційно працевлаштований в правонаступнику «Професіонала» - благодійному фонді «Гарант» (на той час «Професіонал» передав всі свої активи «Гаранту»).

Нині у Ярошенка дуже делікатна робота. Адже лише міністерство фінансів достеменно відає: які обсяги зовнішніх запозичень має наша держава, куди йдуть мільярдні кредити МВФ, “Внєшторгбанку”, ЄБРР.

До речі, в другому уряді Віктора Януковича цей же напрямок «вів» Микола Азаров. Досі невідомою є доля отриманого в той період кредиту в мільярд доларів від «Морган стенлі». Кредит призначався для будівництва доріг.

Пастух бізонів

Перший віце-прем’єр Андрій Клюєв - офіційний мільйонер. В 2009-му, згідно декларації заробив, 10,5 млн. грн. На рахунках в банку мав 87 млн. Неофіційно, він - мільярдер.

Вважається, що саме під контролем Клюєва (і з благословення прем’єр-міністра) працюють «фірми-бізони». Це - підприємства, що ввозять в Україну нафтопродукти без сплати податків. За неофіційними даними, від діяльності одного такого «бізона» – ТОВ «Лівелли», лише за останній рік бюджет України недоотримав 1 млрд. доларів прибутку.

Азаров з Клюєвим активно лобіювали діяльність «родичів» «Лівелли», ще в 2007 році під час другого прем’єрства Януковича. Нині ж голова КМУ наполягає: «Лівелла» - його «головний біль». Можемо не погодитися, адже «Лівелла» активізувалася лише тому, що в травні минулого року уряд відмовився від судових позовів (поданих урядом Тимошенко), що мали на меті припинити діяльність «бізонів». Це й відкрило шлях до багатомільярдних розкрадань.

За оцінками експертів, майже половина нафтопродуктів заходить в Україну без сплати податків. Попри це роздрібні ціни на бензин не зменшуються, навпаки - ростуть.

Окрім контролю теми «бізонів», злі язики Клюєву приписують ініціативу розпиляти мільярди так званого «Національного проекту» з розвитку в країні альтернативної енергетики.

Що насправді відбувається в цьому секторі, наочно демонструє приклад Судакської ВЕС.

Мис Меганом поблизу Судака – сумна картина: більше сотні нерухомих, розібраних, розбитих вітряків височіють на його схилах. Хоч кілька років тому це називали дорогим бюджетним проектом з альтернативної енергетики, що мав забезпечити електроенергією весь Судак. Однак, як тільки «роздерибанили» бюджетні кошти, про станцію забули.

Мис Меганом
Мис Меганом

А нині не чужі до пана Клюєва фірми знов отримують чергові державні гроші на проекти з альтернативної енергетики. Одна з таких – близьких до Андрія Петровича – структур має вже близько 200 млн. грн. держдопомоги на будівництво сонячної електростанції в Криму.

Відповідне рішення прийняла урядова комісія, яку Клюєв очолює особисто (!).

До всього, бізнес Клюєва розраховує, ще на 900 млн. грошової підтримки в інших проектах з альтернативної енергетики.

Але і це ще не все. За ініціативи Андрія Петровича, уряд скасував усі податки на ввезення в країну устаткування для альтернативної енергетики; також - декларування об’ємів, та характеристики цього устаткування під час проходження кордону. Є ризик: це зроблено для того, щоб завезти в Україну – бюджетним коштом – різний, перепрошую, мотлох, який через пару років лежатиме в руїнах, як і вітряки на горі Меганом.

«Бурите, Шура, бурите»

Микола Злочевський, міністр екології та природних ресурсів за 2009 рік задекларував просто смішні доходи ( 245 тисяч грн.) Це – на тлі задекларованого гігантського будинку (1 тисяча кв. метрів) та шикарних автомобілів ( Ролс-ройс і Бентлі).

Авжеж, розкішні засоби пересування - не дивина для нафто-газового барона, яким насправді є Микола Злочевський. Його «спеціалізація» - видобуток вітчизняного газу. А міністерство, що він очолив, видає ліцензії на цей видобуток. Отже міністр отримав можливість видавати їх сам собі. Так він і робить. А чого скромничати, якщо аналогічно вчиняв у 2003-2005-их роках, коли керував Державним комітетом природних ресурсів України? Тоді «найсмачніші» ліцензії потрапляли до афілійованих з ним фірм. Сьогодні поведінка Злочевського не змінилася - близька йому приватна компанія «Укрнафтобуріння» минулоріч відібрала у «Нафтогазу» найбільше вітчизняне родовище газу – «Сахалінку».

Щоправда, апетити Злочевського обмежуються амбіціями колег по партії, які пасуться на тому, відтак – теж потребують ліцензій на видобуток корисних копалин.

Відомо: нині міністерство активно видає ліцензії фірмам, що входять в орбіту одіозного Юрія Іванющенко.

Треба посадити конкурента – звертайтесь в юридичну фірму

Анатолій Могильов, міністр внутрішніх справ - один, згідно декларації, з найбідніших міністрів. 2009-го заробив лише 62 тис. 380 грн., члени його родини – 24 тис. грн.

В дійсності, за часів перебування на посаді, його матеріальний стан значно покращився. За короткий строк розжився на шикарний автомобіль «Каділак», який йому начебто подарували.

Разом з тим, при міністрі Могильові міліція стала витрачати набагато більше коштів на закупівлю всього «необхідного». Бронежилети, прилади для вимірювання сп’яніння , «Візири» подорожчали втричі порівняно з минулим роком. Це при тому, що прем’єр-міністр Азаров запевнює громадськість: в країні рекордно низька інфляція.

Фото: Макс Левін

Втім, автомобілі «Тойота камрі» коштували міліції на третину дорожче ніж у найкрутішому автосалоні. Хто заробив на такій різниці в цінах?

Певно, знає той, хто в МВС відає закупівлями. Це - макіївець Дмитро Ворона, що не лише близький до Василя Джарти (працював заступником міністра, коли Джарти очолював Мінприроди), а й мав бізнес-стосунки з нинішнім міністром МВС.

В офіційній біографії міністр чомусь не вказав, що в його кар’єрі був період бізнес-діяльності. Так, 2005-го він заснував в Макіївці юридичну фірму «Щит». В 2006-тому діяльність Могильова поширилась і на Київ, так з’явилася, ще одна фірма - «Київський регіональний юридичний центр». В той період в засновниках центру засвітився Дмитро Ворона. Нині і у «Щита» і у «Юридичного центру» помінялися засновники, тепер у них один юридичний власник - Лещук Олена.

Очевидно, після призначення в МВС Могильова у його юристів краще пішов бізнес, адже ще одне авторитетне макіївське «пташеня» - Ігор Жовтобрюх відірвався від своїх золотих копалень в Закарпатті та очолив нікому не відомий «Київський регіональний юридичний центр».

«Казнокрад»

Дмитро Табачник, міністр науки, освіти, молоді та спорту ніколи не мав власного бізнесу. Разом з тим, працевлаштовуючись в уряді оприлюднив декларацію, в якій показав чималий дохід – 831 тисячу грн. В банках у Табачника тоді лежали 4, 5 млн. грн. Зрозуміло, Дмитро Володимирович лише привідкрив «завісу», адже він - знаний колекціонер творів мистецтва, антикварної холодної зброї.

Звідки гроші на таке недешеве хобі?

Його колега Борис Колесніков з цього приводу висловився однозначно: «Казнокрад, що не створ у своєму житті ніякого бізнесу. Що він взагалі може робити крім того як книжки і картини і так з небагатих українських музеїв тирити?»

Ось і конкретний приклад: якось з Львівського державного архіву зникло 39 листів Михайла Грушевського, які згодом сплили в руках у Дмитра Табачника.Випадково?

Молодший брат Дмитра Табачника Михайло - бізнесмен. Однак злі язики радять не розмежовувати діяльність двох братів. Навіть на дамбі в Конча-Заспі їх будинки стоять поруч, за одним парканом.

Фото: Макс Левін

До речі, Михайло Табачник - один з власників ТОВ «Інтерспорт», яке володіє землею, що потрібна НСК «Олімпійський» для проведення Євро 2012. Довгі роки уряд бодався з цією фірмою, намагаючись повернути землю, але «Інтерспорт» розуміючи, що сидить на золотих яйцях не здавався – торгувався до останнього. Домовитися вдалося лише нинішньому уряду. Стало відомо, що ТОВ «Інтерспорт» віддає свої землі в суборенду НСК «Олімпійському» до 2012 року. В цій історії насторожує той факт, що публічно не було оголошено: яку суму Міністерство науки, освіти, молоді та спорту - очолюване Табачником-старшим заплатить фірмі Табачника-молодшого.

Міністр солдатських пайків

Офіційні доходи міністра оборони Михайла Єжеля є порівняно невеликими. Влаштовуючись на посаду міністра, подав у Верховну Раду декларацію, «засвітивши» річний убуток у 287 тисяч грн.

Однак автор дозволить собі припустити: не такий міністр бідний, як малює в декларації. Адже армія потребує харчів, палива, шкарпеток. Багато чого купує армія у приватних фірм. Це вигідні для бізнесу замовлення і нині майже всі вони потрапляють в одні сіті, в одну бізнес-структуру, яка складається з фірм-клонів, що мають різні назви, але одну адресу, телефон, споріднених засновників та директорів.

Хто в нинішньому уряді лобіює інтереси цього бізнес-угруповання? Якщо знати: одна фірма з цього привілегійованого бізнес-павутиння - ТОВ «Органіка плюс» - мала в засновниках дружину Єжеля – Наталю Климентівну, здогадатися неважко.

Фото: Макс Левін

Наталя Єжель почала годувати солдат, ще за другого прем’єрства Януковича. В наступному уряді Тимошенко «Органіка плюс» реорганізувалася – відбулося клонування на кілька споріднених структур, що продовжили постачати армії харчі, а також паливні матеріали. З конкурентами це бізнес-угрупування розправлялося нещадно, в проведених операціях відчувалася рука талановитого військового стратега. В хід йшла таємна зброя - касторка. Цей чудо-препарат потайки доливали конкурентам в казани з армійською кашею. В результаті, цілі гарнізони капітулювали в туалети, а фірми Єжеля переможно займали звільнений плацдарм. Бізнес йшов чудово, аж поки прем’єр Тимошенко не ввійшла в жорстку конфронтацію з президентом Ющенком. Тоді вона розповіла громадськості про космічні ціни на ковбасу для солдат - з голосним скандалом з посади полетів міністр оборони Юрій Єхануров.

А фірми-постачальники дорогої ковбаси, просто помінявши назви, годують солдат й за уряду Азарова. І навряд щось може похитнути позиції міністра-годувальника. Адже Єжель,як виявилося, є близьким (тільки не смійтеся!) до Юрія Іванющенка. Більше того – він потрібен «Родині». Навіщо? Бо активно відчуджує землю Міноборони в Балаклаві – аби старщому сину гаранта було куди розбудовувати шикарну яхтову марину.

Далі буде

Татьяна ЧорноволТатьяна Чорновол, специальный корреспондент LB.ua