Все публикацииПолитика
Спецтема
Коррупция - СТОП!

«Лапи і дроти» Юрія Єнакіївського. Ч.2

Продовження. Першу частину «Who is mr.Ivanushenko?» читайте тут

Татьяна ЧорноволТатьяна Чорновол, специальный корреспондент LB.ua
«Лапи і дроти» Юрія Єнакіївського. Ч.2
Фото: Макс Левин

Те що в сучасній Україні завжди процвітала корупція - факт. Але – через шалену конкуренцію у владі – вона не була структурована, орієнтована на єдиний «центр». Коли ж у країнах на кшталт нашої влада стабілізується - на верхівці завжди виникає непереборне бажання вибудувати чітку корупційну піраміду. Аби хабарі, які збирають дрібні чиновники, йшли в кишеню не лише їм чи їх безпосередньому керівництву - передавалися вище і вище. Хто відмовляється ділитися – у в’язницю. Треба ж когось саджати за корупцію!

Звичайно, подібна піраміда зводиться не за день. Це - важка марудна справа. Займатися якою – якщо вірити чуткам, що ширяться владними коридорами, доручено «єнакієвцям» загалом і їх ватажку – пану Юрію Іванющенко зокрема.

Вугілля є, кіна не буде?

Основна вотчина бізнесмена Юрія Іванющенко - вугільний бізнес. Через свої фірми він володіє великою частиною вугільного пирога Донецької та Луганської областей – шахтами, збагачувальними фабриками, коксохімічними підприємствами, трейдерськими компаніями. Завжди, на всіх щаблях влади, він мав чиновників, що йому «співчували»; «своїх» керівників державних вугільних підприємств - що дозволяло отримувати вигідні тендери з забезпечення шахт. Де-факто, Іванющенко був і залишається власником розгалуженого павутиння підприємств, які обплутали вугільну галузь.

Що цікаво, офіційна адреса більшості цих підприємств – Єнакієво, за Марата, 1. Це – фактична адреса Єнакієвського коксохіму, який також входить до бізнес-імперії Іванющенка. Тут зареєстроване ТОВ «УГК-2000», де - згідно інформації з сайту Верховної Ради - працює почесним президентом депутат Іванющенко. З цього «УГК-2000», як з коріння, виростає ціле дерево фірм, що розгалужуються не лише у вугільній, а й в інших галузях - аж до виробництва кіно.

Наприклад, фірма «Амбрела віжн» мала амбіції - спільно з Голівудом - створити перший українській мульт з моторошною назвою «Лапи і дроти». Вихід планували ще на 2009, але очевидно, щось не склалося.

Де працював Янукович - заробляє Іванющенко

По Марата 1 в Єнакієво, насправді, офісу немає – біля підприємства погана екологія. Натомість робочий офіс знаходиться просто в адмінбудинку ДП «Орджонікідзевугілля».

Це підприємство відоме на всю країну. Колись давно з автобази «Орджонікідзевугілля» розпочав свою кар’єру Віктор Янукович. Нині підприємство хоч і державне, де-факто повністю контрольоване містером Іванющенко.

Так, фінансова компанія «Лідер» ( її заснував племінник Іванющенко, а його мама Тетяна Щербакова очолює благодійний фонд свого брата) за копійки приватизувала базу відпочинку гірняків Єнакієво в курортних місцях Донбасу (в п’яти кілометрах від Святогорської Лаври).

Окрім того, Іванющенко повністю контролює ДП «Артемвугілля» в сусідній Горлівці та переважну більшість інших державних шахтних об’єднань.

За президентства Януковича, вплив таємничого депутата на галузь став просто тотальним. Про це свідчать, хоча б цьогорічні державні закупівлі згаданих підприємств.

Наприклад, нещодавно Державне підприємство «Антрацит» закупило у фірм з бізнес-павутиння Юри Єнакіївського - ФК «Стоік», ТОВ «Лантан-компані», «Укрстандарт2009» - різноманітних товарів (від устаткування для добувної промисловості до гумових чобіт) на суму майже 400 млн. грн. Для державного підприємства, що минулий рік закінчило зі збитком майже в сто мільйонів, витрати непомірні. Є питання: наскільки чесними вони були.

Сумніви в чесності вищезгаданих закупок у автора з’явилися після ознайомлення з іншим тендером. У жовтні цього року ДП «Макіїввугілля» закупило вугілля на суму 865 млн.грн. у приватної фірми ТОВ «Іолід», що також входить у бізнес-павутиння Іванющенка.

Відразу виникає питання: навіщо підприємству, яке добуває вугілля, його купувати? Ще й в таких об’ємах? Тим паче, власну продукцію йому реалізувати не вдається. Адже, згідно фінансових показників «Макіїввугілля» за минулий рік, підприємство продавало своє кам’яне вугілля за ціною на третину нижче собівартості. Відтак, завершило рік зі збитками майже в 400 млн. Абсолютно нелогічна комерція!

Її можна пояснити лише вишуканими схемами, мета, яких - заробити, пошивши в дурні державу. Цілком можливо, цим тендером державному підприємству «спихнули» неякісний товар. Наприклад, вугілля з копанок в Луганській області, які, за інформацією автора також контролює пан Іванющенко. Це вугілля - добуте з верхніх шарів ґрунту - апріорі не може бути якісним, тож проблема зі збутом традиційна. Вищим пілотажем махінаторів вугільного ринку вважається організація такої схеми, завдяки якій можна «впаяти» неякісний товар державним структурам.

В цьому контексті цікава публікація з сайту «ОРД» за 2009 рік «Как братья Абрамовы воруют уголь на ГК «Антрацит».

Цитую мовою оригіналу: « Из того угля, который добывает государственная шахта «Комсомольская» Абрамовы выбирают крупно-средний уголь (стоимостью около 600 грн тонна). А в мелкий уголь добавляется высушенный шлам из отстойника (стоимостью со всеми затратами около 15 гривен тонна). Крупно-средние сортовые угли становятся собственностью некой «фирмы-бабочки» и благополучно уезжают в Одессу, где Абрамовы их продают, полностью забирая выручку. А шламовая смесь идет на госпредприятия по завышенным ценам. В результате часты случаи, когда электростанции этот мусор ГК «Антрацит» просто возвращали обратно. То есть — государству поставляется мусор, а добытый государственной шахтой сортовой уголь Абрамовы забирают себе. Неплохая такая инвестиция, не правда ли? Однако, это лишь одна из хитрых схем Абрамовых по обворовыванию государства».

На момент появи даної публікації, журналістам ще не було відомо про те, що брати Аврамови (написання через букву «б» - помилкове) – де-факто топ-менеджери Юрія Іванющенко.

Команда його молодості

Якщо пан Іванющенко крутив такі схеми не маючи свого адмінресурсу в уряді, страшно навіть уявити, на що він здатен зараз. Адже тепер на всіх ключових посадах вуглепрому сидять його люди.

Наприклад, профільний міністр Юрій Ященко. Відомо, що у 2006 році нинішній міністр вугільної промисловості очолював ЗАТ «Інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», де в кінцевих засновниках (через низку фірм) проявляються родичі Іванющенка. Оператора на ринку вугілля - ДП «Вугілля України» очолює Володимир Соколов, що також працював в бізнесі Іванющенка.

Він, зокрема, був директором Торгового дому «Еко-вугілля» (фірма Іванющенка), а також комерційним директором ДП «Антрацит», де останні роки на державних тендерах жиріють фірми Юри Єнакіївського.

Також, Соколов цікавий тим, що він може бути ниточкою, що свого часу єднала Президента Януковича з крутою єнакіївською молоддю. Адже він майже ровесник Віктора Федоровича і працював на «Орджонікідзевугілля» одночасно з Януковичем.

Те, що Юрій Іванющенко буквально зрісся з адмінресурсом вугільної галуззі України підтверджує той факт, що на весіллі його доньки Яни були присутні майже всі фігури впливові у вугільній сфері. Їх жінки переливалися діамантами, що являло собою, яскравий приклад того, як вуглеводні (до яких належить і кам’яне вугілля) перетворюються в алмази не лише завдяки особливим процесам в земній корі.

Фото з весілля доньки Юри Єнакіївського

Шахти є, потрібні свердловини

Варто зазначити: інтереси пана Іванющенко лежать не тільки у «вугільній» площині. Відтепер - з приходом нової влади - його «сліди» можна знайти в найрізноманітніших сферах.Наприклад, нещодавно в стрічках агентств пройшла інформація: НАК "Надра України" оголосила переможців 12-го конкурсу із залучення інвесторів для проведення геологічного вивчення та дослідно-промислової розробки надр.

Одним з трьох переможців стало ТОВ "Інжинірингова компанія "Сфера плюс», якому віддано на розробку Коломийську нафтогазову площу. Цей інвестор також входить у бізнес-павутиння Юрія Іванющенка.

Друг моєї няні - мій друг

Розповідаючи про «єнакіївських» при владі, не можна не згадати ще один впливовий персонаж - міністра АПК Миколу Присяжнюка.

Він - бізнес-партнер Юрія Іванющенка. Тож , не дивно: після призначення Присяжнюка, в політикумі поповзли чутки: Іванющенко взяв під контроль аграрний напрямок взагалі і ринок зерна зокрема.

З Віктором Януковичем Присяжнюк був знайомий ще з 80-тих років, коли вони разом працювали в об’єднанні «Орджонікідзевугілля». Віктор Федорович тоді завідував автобазою, Микола Володимирович - відповідав за вирощування овочів для шахтарів.

Пізніше Присяжнюк зайнявся бізнесом, де зблизився з одним єнакіївським авторитетом Шумаком (Юрієм Шумаковим). Згодом в спільний бізнес вони підтягнули приятеля Шумакова Юрія Іванющенко.

Приклад - ТОВ «Церадон», що з початку дев’яностих паратизував на Єнаківському коксохімі. В засновниках цієї фірми, фігурують як Шумаков з Присяжнюком так і Іванющенко. Також наш герой, разом з міністром АПК, були засновниками ЗАТ «Технічний центр «Україна» та членами спостережної ради ЗАТ «Продовольча компанія «Юнкерс» (Єнакіївський м’ясокомбінат).

Постать Миколи Присяжнюка цікава також тим, що частково пояснює: чому саме єнакіївській групі нині найбільше довіряє Президент Віктор Янукович. Справа не лише у спільній Батьківщині, а й у спільних друзях.

Ті, хто знає Януковича особисто, кажуть: він мало кого підпускає до себе близько. З числа винятків – замголови АП Станіслав Скубашевський. Непримітний в публічній площині, однак його роль при Президентові часто порівнюють з роллю, яку відігравала Віра Ульянченко при Ющенко. Скубашевський пройшов з Януковичем по всіх щаблях влади. В одному з інтерв’ю, Тарас Чорновіл говорив: це - найближча до Януковича людина, його єдиний друг, який запросто може зайти в кабінет і Янукович його уважно вислухає.

В свою чергу, Скубашевський має дружні стосунки з Миколою Присяжнюком, які також підкріплені бізнес-партнерством. Так, вони разом заснували ЗАТ «Страхова компанія «Класичне страхування».

Не виключено: через Присяжнюка Скубашевський також дружній з Юрієм Іванющенко.

Єнакієвське братство –«з ними краще не зв’язуватися»

До всього викладеного варто додати: Юрій Іванющенко може не переживати з приводу надмірної уваги податківців до свого бізнесу, адже нинішній голова ДПА - також його бізнес-партнер.

Існує така фірма - ТОВ «Луганська вугільна компанія», що стабільно перемагає в державних тендерах. Належить вона до бізнес павутиння Іванющенка. Однак, серед її засновників фігурує і ТОВ «ТПК «Енерго-інвест». Структура, що не є чужою нинішньому керівнику податкової Олександру Папаіці.

А ще Юрій Іванющенко може не боятися з’являтися у Верховній Раді. Він, щоправда туди не ходить, але якщо раптом піде, може бути певним - його не образять. Хоча він і «Юрець Малий», але в сесійній залі є земляк, який завжди його прикриє. Це - товариш молодих років Юрія Єнаківського, нині народний депутат Олексій Білий. Колись він починав разом з Іванющенко, але потім Білий перейшов в команду Ріната Ахметова. Став одним з найуспішніших менеджерів СКМ, керував «Азовсталлю», пройшов у Верховну раду на 33 місці виборчого списку Партії Регіонів.

У ВР прославився участю в депутатських бійках. Так, «відмітився» під час ратифікації угоди щодо ЧФ. Зокрема, Білий - разом з колегами Стельмашенком та Тадеєвим - втрьох били головою об стінку Олеся Донія. Коли ж на прес-конференції в Маріуполі журналісти запитали Білого: як можна так по-звірячому бити беззахисного, за нього відповів мер міста: "Опонентам не варто було зв’язуватися з Олексієм Петровичем. Він, щоб ви знали, 12 разів робить підйом – переворот». Вочевидь, зв’язуватисяне варто не лише з Бідим – «єнакієвськими» загалом. Нинішня агресивно-окупантська поведінка в політикумі Юрця Малого – якнайкраще підтвердження.

Фото: Макс Левин

Татьяна ЧорноволТатьяна Чорновол, специальный корреспондент LB.ua