Все публикацииПолитика
Спецтема
Коррупция - СТОП!

Чому урядовці дурять громадськість у питаннях ціни на газ?

З 1 серпня 2010 року ціни на газ для населення підвищилися у середньому на 50%. Однак не встигла громадськість звикнути до нових цін, як уряд «порадував»: підвищення не останнє - що з квітня вартість газу збільшиться ще на 50% і далі йтиме вгору кожні півроку - поки «не досягне паритету з імпортними цінами». Тобто ціни для українських споживачів планують зробити рівними ціні на російський газ.

Татьяна ЧорноволТатьяна Чорновол, специальный корреспондент LB.ua
Чому урядовці дурять громадськість у питаннях ціни на газ?

Такі драконівські міри уряд пояснює вимогами МВФ, що надає нам кредити. Однак схоже на те, що фраза «ціни на газ досягнуть паритету з імпортними» з’явилася в меморандумі української влади з МВФ, не стільки «з вини» міжнародного фонду, скільки - з волі вітчизняної влади.

Керівник НКРЕ не знає ціну на вітчизняний газ

Логіка вимог МВФ до України була такою - ціни на газ повинні бути «економічно обґрунтованими». Тобто - забезпечувати бездефіцитне існування НАК «Нафтогаз України», аби компанія не фінансувалася з бюджету і з кредиту МВФ. А для «економічно обґрунтованих» цін зовсім не обов’язково підсаджувати населення на російські ціни на газ, адже в Україні існує вітчизняний видобуток. Чомусь про нього урядовці останнім часом начисто забули. Наче його не існує! А він є, ще й який!

В минулому році Україна закупила 33 млрд. кубометрів російського газу, а свого добула 21 млрд. кубометрів. Такий величезний об’єм власного газу, якщо вливати його в загальний газовий котел, звичайно, впливає на ціну кінцевого продукту (нагадаю, ще в першій половині 2010 року наш газ коштував в середньому 30 доларів за тисячу кубометрів).

В такому випадку не зрозуміло, чому населенню пропонують перейти на ціну імпортного газу. Тим паче, що ціна на імпортний газ в Україні - не лише ринкова ціна газпромівського блакитного палива, яке транспортувалося до нашого кордону тисячі-тисячі кілометрів, це плюс політична надбавка за програмою «поставити Україну на коліна» і мінус різні поступки української влади (цього річ - здача Севастополя). Тобто, зовсім не ринкова ціна, яку дещо обмежує лише наш вітчизняний видобуток.

Куди ж тепер - після угоди з МВФ - подінеться наш вітчизняний газ, який традиційно «пускали» на потреби населення? У відповідях на ці питання посадовці останнім часом демонструють відсутність логіки та недомовки.

Так, після останнього засідання уряду журналісти обступили в коридорі керівника НКРЕ Сергія Тітенка. Головне питання до чільника Національної комісії з регулювання енергетики - куди подінеться вітчизняний газ, якщо населення переведуть на імпортний. Тітенко почав переконувати, що для населення, як і раніше, спрямовується газ вітчизняного видобутку, а ціни піднялися тому, що піднялася ціна на цей газ, бо раніше добувні компанії «Нафтогазу» працювали собі у збиток.

«Так скільки тепер коштує газ вітчизняного видобутку?» - спитав автор.

«822 гривні», - чітко відповів Тітенко.

Автор перепитав, чи він правильно зрозумів, що це нова ціна на газ вітчизняного добутку.

«Так», - дратуючись відповів Тітенко.

Яким же було здивування автора, коли він знайшов останню постанову НКРЕ від 27 липня 2010 про підвищення ціни на газ українського видобутку. Виявилось, що ціни в 822 грн. там і близько немає. НКРЕ затвердила такі ціни на газ власного видобутку без ПДВ: ДК "Укргазвидобування" - 350 грн за 1 тис. куб. м, ДАК "Чорноморнафтогаз" - 456 грн за 1 тис. куб. м, ВАТ "Укрнафта" - 458 грн за 1 тис. куб. м з терміном введення їх в дію з 1 серпня 2010 р.

Перша компанія (газ якої коштує найдешевше) видобуває 80% українського газу. Навіть якщо додати до цих цін ПДВ, виходить, що середня ціна українського газу – 55 доларів за тисячу кубометрів.

Так чому Тітенко сказав неправду, навіщо заплутувати журналістів та громадськість? При наявній нині ціні на вітчизняний газ 55 доларів за тисячу кубометрів (з ПДВ) імпортна ціна на російський газ 238 доларів (без ПДВ) ну ніяк не може бути «економічно обґрунтованою» для споживачів серед населення.

Економічно обґрунтовану зараз порахуємо. Але спочатку хотілося би зауважити ще одну цікаву деталь.

Постанова НКРЕ спеціально для Коломойського

В останній постанові НКРЕ зробила найдорожчим газ вітчизняного видобутку, який добуває ВАТ «Укрнафта». Хоча завжди найдорожчими були розцінки на газ, добутий ДАК «Чорноморнафтогазом». Що логічно, адже компанія добуває газ у найважчих умовах на шельфі Чорного моря.

Нині влада керується іншою логікою, де головне - наповнення кишень лояльних олігархів. Адже ВАТ «Укрнафта» заслужила найвищу розцінку на газ лише тим, що ця компанія напівприватна і контролюється відомим олігархом Ігорем Коломойським. Взагалі підвищення ціни на газ вітчизняного добутку мало сенс. Адже, коли газ коштував в середньому 30 доларів, у державних компаній не вистачало грошей на розвідку та буріння нових свердловин.

Так само мало було користі і від напівприватної «Укрнафти». Як у свій час стверджував причетний до «Укрнафти» депутат Ігор Палиця - компанія консервувала свердловини, щоб не продавати газ у збиток.

Нині, як стверджують представники добувних компаній, нова ціна дозволить відкладати необхідні гроші для розвитку добувної галузі. Отже, ціна на вітчизняний газ нині не занижена і економічно обґрунтована.

Тепер порахуємо: яка економічно обґрунтована ціна газу для населення, якщо воно користується вітчизняним газом плюс імпортним газом на ті об’єми, яких не вистачає.

Трохи цифр…

За даними Держкомстату, в 2009 році в Україні газовидобуток становив 20,3 млрд. кубометрів. Населенню в 2009 році було відпущено 16,8 млрд. кубометрів газу, тобто вітчизняного продукту для цієї категорії споживачів вистачило, ще й залишилося б, але в даних статистики є ще так звані комунально-побутові потреби — 9,3 млрд. кубометрів.

Отже імпортного газу для населення було закуплено 5,8 кубометрів.Тепер змішаємо російський і український газ з його новими цінами і вирахуємо економічно обґрунтовану ціну з ПДВ на газ для населення. Округлимо в більшу сторону і отримаємо 115 доларів за тисячу кубометрів з ПДВ, переведемо в гривню, знову округлимо і отримаємо 920 гривень. Додамо послуги транспортування - вийде трохи більше тисячі грн. Ця цифра демонструє - вже після серпневого підвищення ціна на газ для населення стала дійсно економічно обґрунтованою. Адже нова вартість газу, встановлена для підприємств теплокомуненерго - 1309 грн. за тисячу куб.

Газ для приватних домогосподарств в двох основних категоріях коштує 720 грн. за тисячу кубометрів і 1190 грн. за тисячу куб. Отож навіщо підвищувати ціни на газ в квітні ще на 50%?

Ось чому важко зрозуміти мотивацію влади, яка прикриваючись вимогами МВФ, збирається урівняти ціну на газ для населення з імпортними цінами. Тут ще варто додати, що українська влада зібралася будувати під Одесою термінал для отримання скрапленого газу.

В портах Європи такий газ коштує близько 150 доларів за тисячу куб. метрів, отже якщо він з’явиться в Україні - також гратиме на пониження економічно обґрунтованої ціни на газ для населення та промисловості. Таким чином дуже цікаво знати, які справжні цілі в авантюри, що зветься – «підвищення ціни на газ для населення до рівня імпортних».

Корупцію не оминути…

Звісно, НАК «Нафтогаз» може отримувати більші кошти не лише у випадку підвищення цін для населення, а якщо просто виключити корупційні схеми, що існують в газовій сфері.

Наприклад, чимала кількість власників квартир користується газовими плитами при відсутності газових лічильників. Вони платять за нормами споживання. Однак норми ці були встановлені ще в середині 90-х, коли українці набагато більше користувалися газовими плитами – готували їжу, гріли воду і навіть освітлювали приміщення під час планового виключення світла. Нині функції газової плити в цих домогосподарствах у великій мірі перебрали на себе електричні пристрої: мікрохвильові печі, електро-духовки, електричні бойлери для нагріву води.

Отже норми газоспоживання в цих квартирах істотно завищені. Таким чином актуальним стає питання: куди йде зекономлений за нормами газ, який вже оплачений населенням.

Теоретично він лишається в розпорядженні власників облгазів. Отож недарма олігарх Дмитро Фірташ завжди намагався встановити контроль над облгазами по всій країні.

Звісно, власникам облгазів дуже вигідно, щоб ціна на газ зростала - тим вище буде прибутковість цього маленького хитрого бізнесу.

Такий ласий газовий пиріг

Так само окремим особам у владі може бути вигідне підвищення ціни на газ для населення до рівня імпортної. Простий приклад – «Газпром». Не секрет: монополіст давно працює не стільки на народ Росії, а передовсім на велику дружню родину колишніх розвідників на чолі з Володимиром Путіним.

Заради благополуччя цієї родини, керівництво Росії також поступово переводить свій народ до «європейських цін на газ». Можливо про такий сценарій мріють і українські високопосадовці. А для цього, в першу чергу, треба привчити населення до високої ціни на газ, бо за цим відкривається широке поле для діяльності.

Якщо, скажімо, населенню продавати газ по ціні імпортного, то тоді вітчизняний газ для забезпечення того самого населення вже не знадобиться, і його можна буде відправляти на експорт. Зважаючи на об’єми газу власного виробництва, можна тільки уявити, скільки нових мультиміліонерів «підніметься» на таких операціях.

Взагалі-то дивно, що в країні, де вже давно приватизовано все більш-менш корисне, зберігся в державній власності такий ласий шматок, як державний видобуток газу. Фактично це самий цінний актив НАК «Нафтогаз України». Його цінність куди вища, ніж навіть газотранспортна труба, прокачка по якій з року в рік все падає.

В попередні роки приватизація видобутку газу була неможлива, бо вітчизняний газ грав роль палочки-виручалочки, якою затикали всі бюджетні діри, і країна жодного року зимою не замерзла.

Якщо ж привчити населення до імпортних цін, то поступово і цей ресурс можна буде роздерибанити. До речі, в Партії Реігіонів багато поціновувачів такого бізнесу.

Наприклад, ще кілька років тому газ і нафту в країні добували не лише силами НАК «Нафтогазу», а й НАК «Надра України». Наразі остання «розтягнута» повністю - всі її, варті уваги, ліцензії та активи, перейшли в приватні руки. В основному - представників Партії Регіонів. Нині всі ці приватники добувають не багато - близько 2 млрд. куб газу на рік, і напевне всі ці газові бізнесмени ласо дивляться на державний добуток НАК «Нафтогазу», що складає близько 20 млрд. кубометрів газу на рік.

Також не можна не зауважити, що перехід населення на ціни імпортного газу надзвичайно зацікавлена Російська Федерація. Якщо ціна для газ в хатах та квартирах українців буде залежати від знижки, яку дасть в кожному конкретному році Росія, відповідно громадськість України буде тепло підтримувати навіть найбільш збочену форму дружби з нашою північною сусідкою і буде готове віддати за цю дружбу все більш-менш цінне, що ще збереглося в нашій державі.

І чи так нам потрібен кредит МВФ, щоб йти на такі жертви? Експерти стверджують, що конче потрібен. Що ж, будемо їм вірити. Але зовсім немає віри, що цей кредит піде в користь.

Адже скільки було кредитів, стільки країна знала схем по їх дерибану. Можна згадати кредит на 1 млрд. грн, який в 2007 вибив Микола Азаров у «Морган стенлі» для будівництва доріг. Цей кредит розчинився в повітрі за якихось півтора місяці, жодна «ямкуватість» і «горбкуватість» за ці гроші не була усунена.

Можна згадати кредит МВФ, що мусив піти на спасіння української банківської системи в розпал фінансової кризи, а потрапив в кишені власників обраних АКБ. Особливо голосним був скандал з банком «Надра України», де мільярд рефінансування перекачався на рахунки підприємств, які раптово збанкрутіли.

Отже в ситуації з підвищенням ціни на газ для населення далеко не все чисто. Вигідна така «реформа» буде лише окремим українцям, постраждають мільйони громадян. І навряд чи українцям допоможуть субсидії. Де є пільги, там є корупція, а корупція не благо для населення, а знов таки заробіток для обраних чиновників.

Тим паче не завжди субсидії отримують найнужденніші. Кілька років тому у нинішнього міністр топлива та енергетики багатія Юрія Бойка журналісти спитали, скільки він платить за газ: « По самій низькій ціні, - сказав Бойко, - бо в мене шестеро дітей». Ось воно символічне обличчя українських пільговиків.

Татьяна ЧорноволТатьяна Чорновол, специальный корреспондент LB.ua