Все публикацииПолитика

Речь президента Виктора Януковича на сессии ПАСЕ (ТЕКСТ)

Речь президента Виктора Януковича на сессии ПАСЕ (ТЕКСТ)

Вельмишановний пане Голово!

Вельмишановний пане Генеральний секретар!

Шановні члени Асамблеї!

Пані та панове!

Сьогодні я маю особливу честь вдруге виступити перед Парламентською асамблеєю Ради Європи. Минуло три роки з того часу, як я вперше відвідав Страсбург.

За ці роки багато що змінилось в Україні, в Європі та у світі в цілому. Однак незмінними залишаються європейські цінності, які сповідують і відстоюють Рада Європи та її Парламентська асамблея – політична совість Європи. Як відомо, розмова з совістю не завжди буває легкою і приємною, але завжди – потрібною і дуже корисною.

Не буде перебільшенням сказати, що неможливо в повній мірі відчути сучасний дух і високі гуманістичні традиції Європи, не відвідавши Раду Європи і її Парламентську асамблею.

Пані та панове!

Невдовзі ми будемо відзначати 65-річчя закінчення Другої світової війни. Рада Європи від самого початку була інституцією, покликаною подолати наслідки – без перебільшення – найжахливішої цивілізаційної кризи в історії людства. Створення сучасної системи міжнародного захисту прав людини було реакцією на безпрецедентні жорстокості цієї війни. Багато в чому завдяки саме діяльності Ради Європи демократія та верховенство права, захист прав людини і припинення ворожнечі між народами та державами стали надійним підґрунтям для розбудови нової Європи.

Досягнення більшої єдності держав континенту та протидія появі нових ліній поділу залишаються актуальними завданнями і нині. Єдині цілі, спільні цінності та загальновизнані стандарти – ось головна передумова забезпечення стабільності на континенті. В цьому контексті важко переоцінити роль Ради Європи та її Парламентської асамблеї у формуванні спільного європейського гуманітарного простору і створення цілісного комплексу стандартів захисту прав людини.

Таким чином, перші 60 років існування ваших інституцій – історія безперечного успіху. Чи вдасться утримати і розвинути його в майбутньому? Відстояти унікальну європейську ідентичність в умовах глобалізованого світу?

Особисто я вірю в здатність Ради Європи використовувати свій успішний досвід для знаходження дієвих шляхів реагування не лише на існуючі проблеми, але й на нові виклики і загрози.

Переконаний, що запобігання порушенням прав людини має стати одним із головних стратегічних пріоритетів XXI століття на національному, регіональному та глобальному рівнях.

Ці та інші проблеми були докладно висвітлені у цікавій і змістовній доповіді Політичного комітету щодо майбутнього Ради Європи, підготовленій у зв’язку із 60-річчям організації. Хотів би лише привернути вашу увагу до 63-го пункту цієї доповіді, в якому застерігається проти намагань використовувати високий авторитет Асамблеї для досягнення вузьких партійних чи національних політичних цілей, або тиску на певну державу, уряд, парламент чи політичну партію.

В цілому принципово важливо, щоб високі та обґрунтовані амбіції щодо ролі і місця Ради Європи і Парламентської асамблеї у майбутній архітектурі Європи були належним чином підкріплені політичною волею держав-членів та необхідними фінансовими ресурсами.

Будемо відвертими – набагато легше брати участь в загальному обговоренні проблем. Значно складніше утверджувати у повсякденній діяльності високі європейські ідеали та виконувати свої зобов´язання.

Що стосується України, то з цієї високої трибуни хотів би наголосити – ми виконаємо нарешті свої зобов’язання перед Радою Європи до початку нашого головування в організації в травні 2011 року. Нова політична команда буде брати особисту участь в роботі органів Ради Європи і нести персональну відповідальність за виконання запланованих заходів.

Загалом з питань необхідності плідної взаємодії з Радою Європи існує консенсус українських політичних партій – явище вкрай рідкісне, а тому дуже цінне.

Вагомим результатом нашої співпраці став той факт, що президентські вибори 2010 року були визнані міжнародною спільнотою чесними та демократичними.

Головне питання, яке, переконаний, цікавить всіх - в Україні нарешті розпочався новий етап чи буде продовжуватися політичне дежа-вю, яке давно всім набридло.

Коли багато говорилося про утвердження прав, але забували про обов’язки.

Досягли значного прогресу у зміцненні свобод, але ніхто не думав про утвердження відповідальності.

В результаті утворився унікальний український політичний феномен – влада перебувала в опозиції до самої себе.

Аналогічні процеси відбувалися і у Верховній Раді, де переважна більшість результативних голосувань відбувалася лише за участі реальної опозиції, тобто Партії регіонів.

Розповідаю це все не для того, щоб критикувати своїх попередників, а щоб ви краще зрозуміли точку відліку, з якої ми розпочали.

Як виправити цю ситуацію і що вже зроблено? Насамперед, надалі зміцнювати демократію. Це буде моїм безперечним пріоритетом.

 Немає сумнівів, що в Україні вже функціонує плюралістична демократія. Свідченням цього, зокрема, є той факт, що під час останніх трьох виборчих кампаній перемагала опозиція. З приємністю відзначу – очолювана мною донедавна політична сила.

Хто б не перемагав на наступних виборах – влада чи опозиція, головне, щоб ця перемога була здобута у чесному і відкритому змаганні, силою ідей, переконливістю результатів роботи, а не внаслідок  адміністративного тиску чи сумнівних махінацій.

 Дуже розраховую на допомогу засобів масової інформації. Саме вільні, незалежні ЗМІ мають забезпечити безперешкодний доступ суспільства до інформації, сприяти справжнім дискусіям щодо розвитку країни, жорстко контролювати владу.

На превеликий жаль, у нас ще трапляються випадки перешкоджання діяльності журналістів, спроби залякування та фізичного тиску. Це є абсолютно неприпустимим. Як Президент, я гарантуватиму професійну свободу представників ЗМІ та належне розслідування будь-яких фактів їх утисків. Зокрема, мною вже були дані відповідні жорсткі доручення представникам правоохоронних органів по кожному з прикрих випадків, що мали місце.

Суворе дотримання основних прав та свобод людини  перебуватимуть під моїм постійним особистим контролем,  у  забезпеченні рівних можливостей для всіх. Незалежно від статі, національності, віросповідання. Тут не може бути  жодних компромісів. Слід самокритично визнати, що нам є над чим працювати. Нас не може задовольняти, зокрема, рівень представництва жінок на керівних посадах у державі.

Особисто мене така ситуація дивує. На ключових  напрямках діяльності моєї Адміністрації ми трішки  виправили цю ситуацію, і на цих відповідальних ділянках працюють саме жінки. Вони є компетентними фахівцями, досвідченими управлінцями і справжніми особистостями.  Переконаний, що цей позитивний досвід  невдовзі пошириться. Я буду цьому сприяти.  

Сподіваюсь  на плідну взаємодію і вашу підтримку з цих та інших питань. Зокрема,  з проблеми вільного пересування громадян України в Європі.

Шановні пані та панове!

Здійснення кардинальних реформ і подальше зміцнення демократії в Україні неможливі  без політичної стабільності. Нарешті  за всі роки незалежності нам вдалося за короткі терміни  вибудувати відповідальну і керовану вертикаль виконавчої влади. Я можу впевнено говорити про те, що нинішня владна команда в Україні – Президент, Уряд і правляча парламентська коаліція -  діють  злагоджено і ефективно. Таким чином,  створено основні передумови, необхідні для проведення внутрішніх реформ з метою досягнення європейських норм і стандартів у всіх сферах життя.

Йдеться, насамперед, про забезпечення верховенства права. Це неможливо зробити без викорінення корупції, здійснення широкомасштабної судової реформи.

Ситуація інколи доходить до абсурду. Я нещодавно наводив кричущий приклад, коли один із суддів влаштував на свій день народження коштовні феєрверки і запросив іноземних рок-зірок, з легкістю витрачаючи на це сотні тисяч доларів.

Тому наша амбітна мета – привести систему правосуддя в Україні до норм та стандартів Ради Європи. Як з точки зору форми, так і змісту. Важливими орієнтирами є висновки Венеціанської комісії, зокрема - щодо посилення суддівського самоврядування.

Ми рішуче викорінимо практику тиску та втручання у роботу судових інституцій з боку будь-яких гілок влади. З цією метою я вже ближчим часом скористаюся своїм правом законодавчої ініціативи і внесу на розгляд парламенту як невідкладний  відповідний   пакет  законопроектів.

Іншим важливим кроком є активізація боротьби з корупцією. Очолюваний мною Національний антикорупційний комітет опрацював пакет антикорупційних законів, які планується ввести в дію одразу після отримання висновків Венеціанської комісії та експертів GRECO.

Утвердженню верховенства права в Україні, безперечно, сприятиме й удосконалення виборчого законодавства, яке ми будемо здійснювати не під час виборчого процесу, а вже зараз, після його завершення.

Нарешті, ми завершуємо розробку програмних документів з питань реформи публічної адміністрації, підвищення ролі органів місцевого самоврядування.

Пані та панове!

Не виключено, що у когось у цій залі і, напевно, в Україні є сумніви, чи я справді налаштований на серйозні реформи, чи лише, як кажуть, говорю «правильні» речі, які мають сподобатись.

Скажу так. Мене обрали Президентом для того, щоб діяти, а не мріяти. І тому я буду, безумовно, діяти. Я добре прораховую все, що обіцяю, а якщо обіцяю, то завжди роблю.

І ще одне принципово важливе. Я вже висловлювався на цю тему і хотів би повторити: у мене немає двох правд. Як кажуть, одна правда - на експорт, а інша - для внутрішнього споживання... Правда лише одна, як і одна мова, якою ми розмовляємо у світових столицях – мова українських національних інтересів.

Якими я бачу ці національні інтереси у сфері зовнішньої політики?

Насамперед, прагматичне усвідомлення існуючих реалій; відхід від ідеологічних, відірваних від життя схем та непотрібної конфронтації; максимальна орієнтація на практичний результат.

Нарешті, відновлення репутації України як надійного і передбачуваного партнера.

Тому при збереженні ціннісних орієнтирів ми внесемо у нашу зовнішньополітичну діяльність певні корективи.

Угода про асоціацію з ЄС, створення зони вільної торгівлі та запровадження безвізового режиму, над чим ми зараз працюємо, чітко визначать наше європейське майбутнє.

В той же час у сфері безпеки ми виходимо з того, що саме політика позаблоковості найкраще відповідатиме як нашим національним інтересам, так і зміцненню міжнародної довіри.

Що стосується відносин з Росією. Мені часто задають це питання.

Чи виправдані ті недовіра, підозри, що час від часу виникають як всередині країні, так і за її межами щодо українсько-російських відносин? Зокрема, той накал емоцій, врешті-решт, з приводу підписання 21 квітня цього року харківських угод?

 Ви знаєте, що сьогодні у Верховній  Раді України ця угода була ратифікована, і, як кажуть, цих пристрастей вже в Україні немає. Їх і не було у суспільстві.  Їх підігрівають деякі політичні сили. Це – наслідки тієї п’ятирічної політичної війни, яка була в Україні. Але я впевнений в тому, що прагматизм  буде перемагати. Так, як він переміг і сьогодні. До речі, сьогодні був прийнятий і бюджет України.

Тому я хотів би наголосити: відносини з Росією ми розглядаємо, перш за все, як не старі ризики, а як нові можливості. Вони мають для нас цінність самі по собі, але не можуть визначати характер і глибину наших стосунків з іншими.

Моя принципова позиція відома. Я - за всебічний стратегічний розвиток взаємовигідної співпраці  з Росією в усіх сферах. Співпраці, від якої виграють не тільки народи України і Росії,  але виграють і Європа, і світ. І ця співпраця за визначенням не може бути спрямована проти інших.

Саме з таких підходів ми виходили, шукаючи складні компроміси з найбільш актуальних для обох сторін питань.

Я не буду багато коментувати ситуацію, яка склалася з газом. Я лише  хочу сказати одне: така ціна, яка була у контракті,  підписаному на 10 років урядом Тимошенко,  для України була неприйнятною. Вона вибивала українські підприємства, і вони ставали неконкурентоспроможними. Ця ціна була найвищою в Європі. Тому ми хотіли відновити справедливі, коректні, я сказав би так, ціни для України. І ми знайшли таку  можливість у нашому спільному з Росією рішенні.

Ми зараз закінчуємо переговори з Міжнародним валютним фондом, і сподіваємося, що вже у травні буде підписана нова угода на 2-2,5 роки, які будуть для нас також непростими роками, тому що Україна отримала в спадок від минулої влади  економіку, яка впала. ВВП – до 15%,  промислове виробництво скоротилося  до 22%. І дефіцит бюджету в Україні не менший, ніж в Греції. Я так м’яко кажу...

Тому нам, безумовно, треба шукати різні рішення, і я добре розумію, що ці рішення треба шукати, перш за все, в Україні. А там, де ми знаходимо партнерів, там, де ми отримуємо підтримку, ми завжди це робимо прозоро, і будемо так робити і в майбутньому.

Якщо наші відносини з нашими стратегічними партнерами будуть продовжуватись  по тому сценарію, який ми визначили в наших  перших переговорах і в Брюсселі, і в Москві,  і у Вашингтоні, я вважаю, що ми досягнемо того балансу стосунків, до якого прагне зараз Україна в цьому трикутнику.

На завершення свого виступу хочу ще раз підкреслити: мій твердий намір – забезпечити постійне, міцне партнерство з Європейським Союзом, з Росією і  Сполученими Штатами Америки. Ми розширимо сферу демократії в Україні по всіх напрямках співробітництва в різних галузях.

Реформа економіки, судової системи та Конституції підкреслять нашу відданість європейським цінностям,  сприятимуть залученню інвестицій та встановленню взаємовигідного співробітництва з європейськими партнерами. Ми будемо робити це одночасно з відновленням наших відносин з іншими країнами. 

Ці завдання не суперечать одне одному. Сильна Україна вигідна і Європі, і Росії,  і всьому світу. Демократична Україна є благом для всього світу. А головне – вона слугуватиме добробуту народу України.

Вірю, що протягом нашого співробітництва ви переконаєтесь, що я завжди виконую те, що обіцяю. Ви зрозумієте, що можна впевнено покластися на моє слово та зобов’язання.    

 Шановний пане Голово, шановні присутні!

Сподіваюсь, що намагаючись вичерпати тему, я не вичерпав вашого терпіння. Дякую за увагу і готовий відповісти на ваші запитання.