Все публикацииПолитика

Шлях неправильного самурая

Татьяна ЧорноволТатьяна Чорновол, специальный корреспондент LB.ua
Шлях неправильного самурая
Фото: delo.ua

«Самурай должен помнить - нет ничего более позорного, чем

прослыть казнокрадом» (Книга самурая. Бусидо).

Серед усіх одіозних призначень нової влади, що відбулися за «програмою віддяки» за успішну «прихватизацію» «Міжгір’я», ну просто ніяк не можна оминути увагою одне. Це повернення в крісло керівника НАК «Надра України» Едуарда Ставицького, який вже обіймав цю посаду в 2006-2007 рр.

Нагадаємо, в історії приватизації державної резиденції в 2007 році Едуард Ставицький згодився стати «крайнім» посадовцем, що відчужив «Міжгір’я» з державної власності. Чим безумовно заслужив посаду в нинішні часи президентства Віктора Януковича.

Якщо детально, роль Ставицького полягала в наступному... Коли Янукович надумав прибрати до рук «Міжгір’я», воно знаходилося на балансі Державного управління справами, яким керував Ігор Тарасюк. Тарасюк, як і його шеф Президент Віктор Ющенко мали свої інтереси в тому, щоб піти назустріч забаганкам тодішнього прем’єра. Однак, нести за це відповідальність не хотіли. Тому резиденцію «перекинули» на баланс Кабміну. Конкретно - в Мінприроди, яке очолював Василь Джарти.

Фото: focus.ua

Щоправда, підставлятися особисто він також не бажав, тому резиденцію «перекинули» ще раз, підлеглим Мінприроди – геологам. Тобто державній структурі, що називалася НАК «Надра України». Хоча здавалось би, що може бути спільного у державної дачі та відомством, що займається геологією, розробкою надр, ліцензуванням корисних копалин?

Свого часу, в серпні 2007 року, дізнавшись про сумнівну схему, автор намагалася отримати коментар безпосередньо в «Надра України». Прості працівники «Надр» тоді самі щиро дивувалися, а керівництво вперто відмовлялося говорити на цю тему. Наприклад, зразу після дзвінка автора керівник «Надра України» Едуард Ставицький втік у відпустку і не з’являвся на роботі до завершення процесу приватизації «Міжгір’я», тобто до того моменту, коли «Надра» віддали державну дачу приватній фірмі «Медінвесттрейд».

Чому вибір впав саме на геологів? Теоретично на місці «Надр» могло бути навіть якесь ДП «Кролики України». «Геологи» стали крайніми лише тому, що «цапа відбувайла» підшукав Василь Джарти. Едуард Ставицький здавна вважається його людиною.

Київська нерухомість

«Міжгір’я» - найбільш відоме, але далеко не єдине «відчуження», яке організував Ставицький у 2007 році.

Фото: delo.ua

Автор хоче повідати про інші втрати держави, якими ми зобов’язані цьому посадовцю, що знову «ощасливив» своїм поверненням.

Зокрема можна пригадати, як паралельно з відчуженням «Міжгір’я» за копійки були продані будинки НАК «Надра України» біля Софійської площі в Києві, причому продані фірмі, яка має фактичну адресу в службовому приміщенні партнера Василя Джарти – депутата Партії регіонів Борта Віталія Петровича.

Отже, як бачимо, Едуард Ставицький прислужив Януковичу з державною дачею, Василю Джарти - з офісними приміщеннями.

Але ці приклади - дрібниці порівняно з тим, як за головування в «Надрах» Ставицького, розбазарювалися самі надри.

Роздача ліцензій

За Незалежності, ми мали два великих «дерибана» надр: в 2003-2004 рр - структурами близькими до СДПУ(о); в 2007 році - коли Мінприроди очолював Василь Джарти, а НАК «Надра України» - Едуард Ставицький.

Проводивши журналістське розслідування щодо видобутку нафти та газу на Полтавщині, автор виявила: в 2007-му більшість приватних структур прийшли працювати не просто на розвідані державою родовища, вони отримали безкоштовні ліценції на розробку надр.

Схема грабунку НАКу та держави за часів Ставицького була доволі проста.

НАК «Надра України» засновували з приватним інвестором Товариство з обмеженою відповідальністю, де доля держави складала 50%. Потім державна компанія передавала ТОВ власну ліцензію на розробку родовища. Далі в «ТОВку» входив новий засновник. Сума, яку він вносив в статутний капітал, в кільканадцять разів перевищувала долю держави, що, внаслідок таких простих маніпуляцій, зменшувалася до 0,001%.

Таким чином, держава втрачала вплив на компанію, разом з ним - ліцензію на видобуток нафти та газу.

Напередодні дострокових виборів до ВР, подібна схема в НАК «Надра України» «прокручувалася» десятки разів.

Наприклад, на початку 2007 року «Надра України» разом з двома приватними фірмами заснували ТОВ «Східний геологічний союз». В липні «Надра України» передали «СГС» дві ліцензії на користування надрами Кошевійського та Макарцівського родовищ, які були розвідані за рахунок держави і розроблялися дочірніми підприємствами НАК «Надра України». В геологічне вивчення цих площ державою було вкладено близько 200 млн грн.

Одразу після дострокових виборів в ТОВ «Східний геологічний союз» увійшов новий засновник. Відбулися збори акціонерів, було прийнято зміни до статуту, і в результаті власником 99,99% ТОВ «СГС» стала компанія «Омажіо інвестмент Бе. Ве», яка має прописку в далекому місті Амстердам.

Так відбувалося відчуження десятків ліцензій. Чи могло це статися без сприяння керівництва НАК «Надра України»? Навряд, адже для того, щоб безперешкодно реалізовувати ці схеми, попередньо ліцензії на розвідку та видобування були переоформлені з дочірніх підприємств НАКу безпосередньо на «Надра України».

Описану вище схему можна назвати "сумнівною", можна - "шахрайською", бо законний варіант отримання ліцензії лише один - через конкурс.

Якби він відбувся, тобто «Надра України» продали ліцензії на аукціоні, це принесло б державі як мінімум 50 млн. грн за одну структуру. Таким чином, лише у випадку зі «Східним геологічним союзом» у держави фактично було вкрадено від ста мільйонів грн.

У Полтавській області, в той же самий час, за схожою схемою, отримали спеціальні дозволи на розробку надр ТОВ «Астроінвест енержі» та ТОВ «Українська бурова компанія». Після цього акту «державної благодійності» у підприємств НАК «Надра України» ліцензії залишилися лише у ДП«Чернігівнафтогазгеології» та ДП«Полтава РГП». Два інших дочірніх підприємства НАКу взагалі залишилися без жодного дозволу на розробку родовищ. Тому не дивно, що на початку 2008-го, видобуток газу у НАКу в Полтавській області впав удвічі, нафти - взагалі припинився.

За аналогічними схемами відчужувалися ліцензії і в інших областях України. Полтавська - лише один фрагмент мозаїки.

Едуард Ставицький таку сумнівну дійсність пояснював – «несумлінністю інвесторів». «Одна з наших серйозних проблем — це несумлінні інвестори. Досі в 75% випадків укладання договорів про спільну діяльність з інвесторами роботи гальмувалися, ліцензійні програми й фінансові зобов´язання не виконувалися. Результат — компанія втратила більш як 40 найперспективніших ліцензій (з 110)», - скаржився він в інтерв’ю газеті «День» в 2007-му.

Однак, якщо з’ясувати, хто ці «несумлінні інвестори», слова пана Ставицького нагадують крокодилячі сльози.

Все для господаря

Досліджуючи роздачу ліцензій НАК «Надра України» в 2007 році, автор виявив: процес відбувався не без урахування інтересу керівника Мінприроди Василя Джарти, тодішнього сьогуна відданого васала Ставицького.

Наприклад, візьмемо ТОВ «Східний геологічний союз», як фірму, якій НАК поступився двома ліцензіями.

Під час реалізації сумнівної схеми з ліцензіями керівником ТОВ «Східний геологічний союз» значився Денис Юрієвич Курило. Він, як ниточка від клубочку, привів нас до берлоги Василя Джарти.

Як виявилося, пан Курило 2007-го був засновником чималої кількості фірм, що займаються газо- та нафтодобуванням. Як адресу своєї реєстрації він скрізь вказував квартиру № 58 по вул. Павлівська, 26-41, в місті Києві. Згідно бази податкової, в цій самій квартирі «проживав» ще один громадянин - Нахлупін Віталій Германович.

Пан Нахлупін публічно відомий. В 2007 році Віталій Германович був радником міністра навколишнього середовища Василя Джарти. В інтернет-просторі Нахлупін «засвітився», як спеціаліст по продажу парникових квот.

Фото: www.menr.gov.ua

Нахлупін - давній партнер та соратник Василя Джарти, ще з часів роботи останнього в місті Макіївці. Також він є засновником ТОВ «Видавничо-поліграфічного комплексу «Преса Макіївки», яке безпосередньо пов’язують з Джарти.

«С тех пор как «Макеевский рабочий» и «Вечерняя Макеевка» перешли в полное подчинение издательско-полиграфическому комбинату «Пресса Макеевки», их газетами назвать сложно. Сплошная хвалебная песнь Джарты и его команде - из номера в номер», - писав один із донецьких сайтів в 2002 році. Ця скарга досі гуляє мережею, очевидно – досі актуальна.

Оскільки Нахлупін «жили» з Курило в одній квартирі, автор запідозрив, що й Курило належить до «родини» Джарти.

Наступні факти підтвердили припущення. Наприклад, в 2007-му Курило очолював ТОВ «Надра Геоцентр». Фірма мала адресу в Києві, на Боричевому Току 35 - саме там, де знаходяться службові приміщення депутата Віталія Борта, партнера Василя Джарти. Там же «квартирував» і ТОВ «Метал Трейд 2000». Директором був, як неважко здогадатися, Курило. До речі, ця остання фірма тоді ж отримала від «Надра України» право на розробку двох нафтогазових родовищ – Берестовської і Бохановської площ "Чернігівнафтогазгеології" – дочірнього підприємства НАКу України.

В 2008 році генеральний директор «дочки» НАК «Надра України» «Полтаванафтогазгеологія» Геннадій Сікалов запевняв автора: адреса на Боричевому Току - «гніздо» «фірм Джарти». За його словами, фірми, що там прописані, незаконно забрали у підприємства, яким він керує, кілька ліцензій. Постраждали нібито й інші дочки НАКу.

«За цією адресою також знаходиться фірма «Голден Деррік». Василь Джарти вилучив у нас Полтавську експедицію по випробуванню свердловин і передав на баланс цієї фірми. Це досить потужна структура: там працює 700 людей і майна на 200 млн доларів», - скаржився автору Геннадій Анатолійович.

Справді, згідно з даними податкової, «Голден Деррік» розміщується на Боричевому Току.

«Його люди не крилися, вони діяли нахраписто та грубо, - стверджував Сікалов. - До мене приїжджав керівник «Надр» Едуард Ставицький і пропонував швидко все «роздерибанити», - наполягав він.

До речі, з аналогічними обвинуваченнями Джарти та Ставицького виступив, свого часу, керівник юридичного управління акціонерного товариства «Укрнафта» В’ячеслав Карташов. Він розповідав: Джарти зі Ставицьким крутили шахрайські схеми з ліцензіями. Зокрема, переоформили ліцензію на Сахалінське родовище у Харківській області на приватну фірму «Геолсоюз», без будь-якого конкурсу – за тією ж схемою, за якою отримало ліцензії ТОВ «Східний геологічний союз».

До речі, «Геолсоюз» має спільного засновника з «Голден Деррік», фірмою, про яку згадували вище. Також серед засновників «Геолсоюзу» в 2007 році значився Валерій Омельченко. За словами В’ячеслава Карташова, він є близьким родичем Джарти - його зятем.

Це саме підтверджує і Геннадій Сікалов. «Він - чоловік доньки Джарти. Колись працював в донецькій податковій. Коли тесть став міністром, почав цікавитися нашим бізнесом. Він кілька разів приїжджав до мене на «розмову». Селився на базі відпочинку підприємства, влаштовував п’яні оргії і пропонував, цитую буквально: «Зроби мені списочок, де ми можемо заробити швидко і якісно».

До речі, цей же Омельченко є ще й засновником компанії «Тантал», яка також ховається за дверима «службового приміщення депутата Борта» на вулиці Боричів Тік. "Тантал" прославився у ЗМІ своїми компаніями-партнерами. Одна з них - "Ярд-Шиппінг", за безцінь купила офіс НАК "Надра України" за адресою Володимирській 34/9 Б. До речі, державна компанія втратила нерухомість в центрі Києва, в той же час, коли відбулася тіньова приватизація державної резиденції під селом Нові Петрівці. Навіть постанови КМУ по "дачі Януковичаї" і по офісу НАК "Надра Україна», які відкрили двері для реалізації шахрайських схем, на засіданні уряду Януковича прийняли «паровозиком» - в один день, з різницею в кілька хвилин.

***

Як бачимо, самурай Ставицький реалізовував сумнівні схеми, навіть не намагаючись «сховати кінці у воду». Зокрема, керівник «Полтаванафтогазгеологія» Геннадій Сікалов стверджує: за всю історію НАК «Надра України» такого відкритого дерибану майна не було.

При чому наведені факти - далеко не вся ганебна історія «Надр» зразка 2007 року. Але здається, цього досить, щоб продемонструвати, ким є Едуард Ставицький. Він - самурай, що служить своїм панам.

Він віддано працював на свого міністра Василя Джарти, забезпечуючи його свердловинами та офісами, він щиро служив своєму прем’єру – допомігши Януковичу прибрати до рук Міжгір’я.

Однак попри всі достоїнства керівника «Надр», як вірного слуги своїх панів, держава через його діяльність тільки програвала.

Для самурая це ганьба, але хто сказав, що наша історія про правильних самураїв? Наші самураї в ганьбі харакірі не роблять.

Татьяна ЧорноволТатьяна Чорновол, специальный корреспондент LB.ua