Все публикацииПолитика

Кадри, які нічого не вирішують

Формування уряду, роздача посад у Адміністрації президента, перший відправлений у відставку губернатор, планова ротація протягом року майже 40 послів, – все це актуалізує проблему керівних кадрів.

Вахтанг КіпіаніВахтанг Кіпіані, Заступник головного редактора телеканалу ТВі
Кадри, які нічого не вирішують

Благо побажання колишнього глави держави брати на роботу випускників Гарвардів і Оксфордів залишилися маленькою білою цяточкою на тлі скандалу з призначенням на посаду заступника глави його канцелярії, а потім і спецслужби недоука з підробленим дипломом.

У чинного президента є щонайменше три причини врахувати помилки попередника. По-перше, прорахунки в кадровій політиці, зокрема на найвищому рівні, власне, і призвели до неможливості, невміння та небажання виконати дані суспільству обіцянки. І, як результат, – ганебна поразка в фіналі першого п’ятиріччя. По-друге, комфортний і неконфліктний для свого шефа Азаров – це не Тимошенко з гіперамбіціями першої леді світу політики, світу економіки та світу великої моди. І, по-третє, проблеми в країні, за логікою, мали б диктувати екстраординарні кроки для порятунку.

Дайте портфель! Українських феміністок образила відсутність в уряді Азарова жінок.

На фото: акція протесту організації Femen під Кабміном

Фото: Макс Левин

Академіки та «англомани»

Нам обіцяли «команду професіоналів», які знають, вміють і хочуть робити те, що потрібно для одужання і швидкої ходи у напрямку провідної двадцятки націй.

І?... «Донбасс порожняк не гонит», Донбас формує вертикаль. По образу і подобію. Президент Віктор Янукович, як свідчить його офіційна біографія, – доктор економічних наук (тема – «Управління розвитком інфраструктури великого промислового регіону»), тричі академік – «Каліфорнійської міжнародної академії наук, освіти, індустрії та мистецтв», Академії екологічних наук України та Транспортної академії України. І, як загальновідомо, – професор.

Його урядовці теж не пасуть задніх. Скажімо, Віктор Тихонов теж тричі академік – Інженерної академії, Муніципальної та явно фейкової «Міжнародної академії інформатизації». Вищу освіту майбутній віце-прем’єр здобув лише у 29 років. Набута спеціальність «бухгалтерський облік у промисловості» у Ворошиловградському машинобудівному інституті дала йому можливість докеруватися аж до посади глави Луганської облради. У 1999-му, правда, став фахівцем у… правоохоронній діяльності. Саме це написано у його дипломі, виданому Луганським інститутом внутрішніх справ. Кандидат юридичних наук декларує, що має розмовну англійську. Віриться з трудом. Бо і державна не дається. Скажімо, з декларації Тихонова витікає, що він живе на вулиці Дальнєвосточній, тоді як правильно – Далекосхідній.

Фото: www.seychas.ua

До речі, шестеро з семи очільників Кабміну є «англоманами», і тільки віце-прем’єру з АПК Вікторові Слауті нема з ким поговорити. Він «шпрехає» німецькою – «зі словником», само собою. Учений агроном, випускник Харківського сільськогосподарського інституту ім. В.В. Докучаєва, теж є кандидатом наук, бо коли працював віце-губернатором Донеччини з АПК, знайшов час написати дисертацію «Економічні проблеми розвитку зернового господарства області: ефективність, стійкість, циклічність (на матеріалах Донецької області)».

Глава уряду, до речі, має добру освіту. Московський державний університет ім. М.В. Ломоносова – не хухри-мухри. І докторська дисертація в царині геолого-мінералогічних наук на тему «Шахтна геофізика» захищена ще в 1986 році, а не під час сидіння в високому державному кріслі.

Перший «віце» Андрій Клюєв закінчив Донецький політехнічний інститут, він гірничий інженер. Останні три курси навчання суміщав із роботою у шахті. Двадцять років тому, ще в неполітичні та доолігархічні часи, захистив кандидатську.

Володимир Семиноженко, ще один заступник глави Кабміну, закінчив фізтех Харківського держуніверситету ім. Каразіна. Доктором фізико-математичних наук став у 34 роки, академіком НАН України – в 42.

Фото: mignews.com.ua

Сергій Тігіпко вчився в Дніпропетровському металургійному інституті за спеціальністю «Ливарне виробництво чорних і кольорових металів». Але попрацювати за фахом не довелося – пішов угору комсомольською драбиною. Кандидатську з економіки захистив у 1996-му, працюючи головою правління «Приватбанку» й радником президента Леоніда Кучми. Її тема має мало спільного з фахом інженера-металурга – «Формування і державне регулювання системи комерційних банків України».

Силовий віце-прем’єр Володимир Сівкович має три «корочки». Перша – Київського вищого військово-інженерного училища зв’язку ім. М.І. Калініна. У 2000 році отримав економічну освіту в Київському національному економічному університеті – магістр з управління міжнародним бізнесом. А потім кинув на купу ще диплом юриста – 2005-й, Київський університет права НАН України.

На тлі колег Борис Колесніков – як бідний родич. Замість інституту чи армії – робота продавцем. Вуз – Донецьку державну академію управління, менеджмент у виробничій сфері – закінчив у 35 років, заочно. І вже мільйонером, цукерковим королем Донбасу, гендиректором ТОВ «Торговий дім “Юг”».

Фото: focus.ua

Серед нових міністрів чимало цікавих персонажів. Не в кожній країні бухгалтер стоїть у штурвала транспортної галузі, фахівець із економіки та організації сільського господарства контролює державні фінанси, учитель фізики очолює міліцейське відомство, лікар-гігієніст курує спорт і молодь, інженер-електрик з дипломом сільгоспакадемії – надра та екологію, а редактор журналу «Практическая философия» отримує посаду міністра без портфелю.

Немає лише тих, хто мав би сучасний погляд на здійснення масштабних реформ. Хто вчився і працював на заході. Знає кухню транснаціональних компаній, а не кіпрських офшорів. Хоча які претензії до Януковича – він, на відміну від Ющенка, нічого про руки, які нічого не крали, не обіцяв.

«Умники и умницы»

Трохи більше року тому, на початку 2009-го, сайт російського президента Дмітрія Мєдвєдєва оприлюднив дивовижний документ – «Список лиц, включенных в «первую сотню» резерва управленческих кадров, находящихся под патронажем президента Российской Федерации». Найстаршим – їх близько десяти – не більше 50-ти років, наймолодші – їх двоє, 1982 року народження, на момент оприлюднення «государевого рескрипта» – сімнадцятий минало.

Перелік «отобранных с учетом интеллектуальных, творческих и управленческих качеств» розбитий на чотири нерівні частини – представники федеральних органів (їх 36), регіональної влади (23), бізнесу (32), науки, освіти та громадських організацій (9). Абсолютна більшість прізвищ нам, громадянам України, які не щодня стежать за російською політикою та бізнес-процесом, невідомі. Та й пізнаваних облич мало – ну, хіба хто бачив по телевізору главу думського комітету з міжнародних справ Костянтина Косачова, який часто коментує українсько-російські стосунки, та гендиректора «Яндекса» Аркадія Воложа.

Хоча, якщо уважніше подивитися на ділову частину списку, можна побачити, що там є бренди і посади, які викликають повагу: топ-менеджери та ключові працівники «РУСАЛа», «Трансаэро», «Реновы», «ВымпелКома», АФК «Система», «Ренессанс капитала», «ВТБ 24», «Сбербанка России», «Российских железных дорог» тощо…

Як було оголошено – саме з цього резерву Кремль черпатиме управлінців для майже дев’яти десятків регіонів та центральних органів влади. Президент Мєдвєдєв особисто зустрівся з фігурантами «першої сотні». Про що це свідчить?

Навіть корпоративна, просякнута чекізмом, кумівством і грошолюбством російська влада потребує не тільки нових облич, але й нових підходів. До речі, в першій сотні не було представників відверто фашизоїдних пропутінських молодіжних рухів на кшталт «Молодой гвардии» чи «Наших». Самі «умники и умницы». Золота молодь, «а также их родители».

Конкретні пропозиції в 2009 році отримали одиниці зі списку – це нинішні губернатори Псковської, Вологодської областей, глава Республіки Комі. Як часто це буває, гора народила мишу. Поки що, принаймні.

Наприкінці року вийшла друга, значно об’ємніша презентація російських надій. Ще 500 «резервістів» були простимульовані російською владою рости вгору, не збиватися на манівці. Правда, з розширенням списку в ньому стало більше дивних персонажів – як-от екс-анархіст, а тепер правильний «єдинорос» Ісаєв, син Жириновського, православний мільярдер Іван Дємідов, депутат-фігурист Сіхарулідзе, син одного з «гаманців» Путіна банкіра Ковальчука, екс-журналіст НТВ і РТР Ревенко, думський «фрік» Сєргєй Абєльцев…

Понад 50 тис. молодих росіян взяли участь у регіональних відборах і конкурсах. І навіть якщо їх не включать у президентський резерв – дуже вірогідно, що надалі вони самі шукатимуть застосування своїм талантам та амбіціям. У приватному бізнесі, третьому секторі, Інтернеті – там, де трохи більше свободи.

Нині готується ще один перелік, на 400 осіб. Таким чином, у тандему Путін–Медведєв перед очима пройде більша частина перспективної російської молоді. Тільки вибирай!

Перший рік проекту засвідчив – легко не буде. Ні владі, ні новій «еліті». Кремль, коли вивільняються вакансії, регулярно забуває заглядати у власний «довідник». На престижні та ласі місця претендентів завжди вистачає. Як примовляють чиновники – у всіх є діти, і у дітей теж є діти…

Навіть нинішня Росія поступово приходить до усвідомлення, що треба шукати самородків, знайомити професіоналів між собою. Інвестувати в людський капітал.

Практика, яка є критерієм істинних намірів бюрократії, показує результати, протилежні задуманому. Так, уже після оприлюднення кадрового резерву міністром сільського господарства РФ було призначено Єлєну Скриннік, фахівця з раку молочних залоз. Коли говорить корупція, національний інтерес мовчить. Нас це теж стосується.

Вахтанг КіпіаніВахтанг Кіпіані, Заступник головного редактора телеканалу ТВі