Все публикацииПолитика

Колосс на глиняних ногах. Знову в опозицію

Вибори 30 вересня підтвердили, що Партія Регіонів залишається найвпливовішою політичною силою України: за ПР віддали свої голоси 34,37% виборців! Однак створити коаліцію і парламентську більшість у Верховній Раді Партії регіонів не вдалося.

Чимала кількість проектів, планів, напрацювань Уряду Януковича виявилися похованими під сукном. Принцип спадкоємності урядової політики у нас, на жаль, не діє. Кожен уряд починає свою роботу з чистого листа.

Янукович достойно сприйняв необхідність працювати в опозиції і перейшов до творення структур Опозиційного уряду. Практично всі міністри перейшли в Опозиційний уряд, який почав активно критикувати роботу Уряду Юлії Тимошенко та пропонувати свої варіанти виходу із кризових ситуацій. На жаль, в умовах економічної та політичної кризи, кризових процесів у світовій економіці напрацювання блискучих українських економістів – Ірини Акімової, Олексія Плотнікова, Миколи Азарова та інших – залишаються непочутими, проігнорованими.

Януковича не можна назвати сильним політиком з твердою рукою. Він – сибарит, класичний любитель розкоші. Як стверджують очевидці, Янукович надто дорожить своєю дачею у Межигір´ї під Києвом, і під час дискусій з Юлією Тимошенко про доцільність створення у парламенті широкої коаліції лідер Партії регіонів постійно акцентував увагу на тому, що йому необхідні гарантії з приводу збереження за ним дачі. Янукович – любитель футболу, автомобілів та гольфу. У плані підходів до управління і до політичної діяльності він мало чим відрізняється від Віктора Ющенка. І Ющенко, і Янукович схильні передавати управління країною у руки наближених осіб. Щоправда, у Януковича в цьому плані більш ретельно поставлений підхід до кадрових питань.

Янукович демонструє свою «народність» і прогалини у освітньому рівні. Перебуваючи у Черкасах, він згадав про письменника «Гулака-Артьомовського», у Одесі – про поетесу «Анну Ахметову». Виступаючи перед канцлером Німеччини, він переплутав ім´я екс-президента ФРН і замість Ріхарда фон Вайцзеккера згадав про якогось «Вайценбергера». Зрештою, Янукович неодноразово ставав об´єктом насмішок з боку преси: слово «професор» він написав із двома «ф», а у автобіографії зробив 11 помилок. До того ж виявилося, що він вживає у своїй титуляції назви неіснуючих наукових та навчальних закладів – особливо зарубіжних.

До Януковича ставляться зазвичай поблажливо через його незлобливу та добродушну постать. Він – не злопам´ятний, і це вміють шанувати його соратники та цим же користуються його опоненти.

Сьогодні Янукович - кандидат у Президенти України. Соціологи відзначать, що у нього – найвищий з-поміж усіх кандидатів рейтинг (близько 30%). Водночас вони відзначають, що існують проблеми з нарощуванням рейтингу у західних регіонах України (де навіть за найсміливішими прогнозами він зможе набрати не більше 10% голосів). Партія регіонів – його політична сила – сьогодні переживає не найкращі часи і поділена на кілька груп, які протистоять одна одній. Група Клюєва і Сівковича , група Ахметова, група Бойка-Льовочкіна… «І кожне виступає як своє», - писав Тичина з іншого приводу. Януковичу ледве влдається стримувати пристрасті всередині партії і утримувати єдність.

Тарас Чорновіл у своєму інтерв´ю «Українській правді» розповідав про манеру Януковича вести розмови і приписувати собі неіснуючі заслуги: «На початку засідання Янукович десь хвилин 40 розказував, як він створював цю партію. Хоча до її створення він не мав жодного відношення! Він розповідав, як пояснював Кучмі: "Партия регионов не будет официантом, она будет сидеть за столом!". До тих, хто насправді це робили, чи то до Рибака, то до Звягільського, він регулярно звертався із запитанням: "Ну что, Ефим Леонидович, ведь правду я говорю?". Єфим Леонідович, понітившись, казав: "Да, да, Виктор Федорович". Те ж саме Рибак чи інші, які створювали ту партію. Ніхто не міг зрозуміти, навіщо ця вистава. Янукович любив такі речі. Як правило, засідання фракції починалося з того, що він надував щоки і починав пригадувати, як колись там ставив Кучму на місце: "Данилович, как ты хочешь, так не будет! Будет так, как я сказал!" ну і ніби стукав по столу. Всі розуміли, що це повний блеф, але психологічно вистава Януковича діяла на фракцію, як удав на кролика. І люди, які перед тим десь в кулуарах домовлялися виступити разом і сказати пару "теплих слів", моментально знічувалися після такого вступу Януковича»

Виступи у стилі барона Мюнхгаузена – ознака компенсаторних моментів у психології політика.

Як людина, Віктор Янукович характеризується як добрий сім´янин. Він понад 40 років прожив у одному єдиному шлюбі (Янукович не зміг втриматися і не зробити порівняння себе з Ющенком під час теледебатів напередодні другого туру президентських виборів у 2004 році: «Щодо дружини… Яка вже є, але моя, одна, і я з нею прожив 35 років душа в душу» - чи варто нагадувати, що для Ющенка болючою є тема другого шлюбу?).

Старший син Януковича займається бізнесом і дуже рідко з´являється перед журналістами. Молодший – народний депутат України. Як і батько, любить автомобілі…

…Колись Віктор Янукович – після «замаху» у Івано-Франківську – лежачи на лікарняному ліжку, говорив з гіркотою: «Я до них – з усією душею, а вони…». Він мав на увазі мешканців Західної України, які у 2004 році відплатили невдячністю за ріст економіки, за соціально-економічні показники, за зарплати і пенсії. Янукович зробив спробу зрозуміти Західну Україну, ментальність її мешканців, усвідомити традиції та цінності регіону. Прийшовши на пост прем´єра, він попросив своїх помічників підготувати йому довідку про історію визвольного руху в Україні – його цікавили питання історії і те, що нас, українців, роз´єднувало протягом останніх десятиліть. Адже він прийшов у Київ не для того, аби залишатися донецьким політиком. Він хотів стати політиком загальноукраїнським.

У 2004 році Ринат Ахметов, зустрівши Віктора Януковича в аеропорту міста Донецька, сказав йому: «Вікторе, адже ти йшов у Київ не для того, аби повертатися?». Сьогодні Янукович розуміє: він ішов на президентські вибори не для того, щоби повертатися на звичні позиції. Якщо він не стане Президентом – він буде змушений піти у політичне небуття, займаючись гольфом чи розведенням квітів. Вже сьогодні розгорнулася боротьба за пост голови Партії регіонів чи тих політичних груп, які можуть утворитися внаслідок розпаду ПР.