Все публикацииПолитика

Історія української Евіти Перон. Інтрига щодо президентства

Юлії Тимошенко пророкували участь у президентських виборах 2004 року. Сама вона намагалася витримати інтригу. При реальному рейтингу у 8 – 9%, вона блефувала і всіляко підтримувала версію про ріст власного рейтингу. Настульки, що в цей ріст повірили навіть у оточенні Ющенка.

Сама Юлія Тимошенко по-різному оцінювала свої політичні можливості.

У червні 2002 року на запитання журналіста газети „Сегодня” Віктора Шлінчака: „Наскільки мені відомо, в одному з аналітичних центрів прораховується план по виведенню вас у другий тур президентських виборів 2004 року. По-перше, таким чином нейтралізується Ющенко. По-друге, за такими підрахунками виграє будь-який представник влади, оскільки суспільство ще не готове бачити жінку Президентом”, - Юлія Тимошенко відповіла: „Насамперед, я не заявляла про свої президентські плани. І ще, я хочу, щоб і надалі влада і її аналітики вірили в те, що Українане готова обрати жінку Президентом. Це полегшить мою політичну роботу. А що стосується народу... Ви знаєте, колись кремлівські аналітики запевняли своїх ЦК-івських господарів, що Україна не стане суверенною державою, бо не готова до цього. На щастя, народ України про це не знав”.

У вересні 2002 року вона говорила: „Все залежить від того, як буде виглядати особистий рейтинг кожного політика безпосередньо перед виборчою кампанією. Авантюрами я займатися не буду. Із рейтингу 10% зробити рейтинг 50% навіть наша команда чарівників не зможе. Тому ми будемо аналізувати ситуацію. Я вважаю, що від демократичної опозиції повинен іти один кандидат. Хто буде цим кандидатом, стане відомо перед достроковими або недостроковими виборами. Лише тоді можна буде зробити кінцевий висновок. Якщо я побачу, що є реальна можливість, то нею не можна нехтувати. Мені здається, будь-який політичний лідер так вчинить”.

У червні 2003 року на запитання щодо своїх президентських амбіцій Юлія Тимошенко відповіла: „Ми докладемо – і я особисто – максимум зусиль для консолідації опозиції і висунення одного кандидата. Якщо діалог не вийде, ми будемо думати про те, як наша політична сила буде виглядати на наступних президентських виборах”.

Колеги Юлії Тимошенко по опозиції недооцінювали фактор Тимошенко в українській політиці. Наприклад, Володимир Яворівський у інтерв´ю „Львівській газеті” заявив, що „Наша Україна” може обговорювати з Юлією Тимошенко посаду мера Києва. Сама Юлія Володимирівна ображено заявила, що посада мера не входить до її політичних планів. Згодом Володимир Яворівський став одним з найближчих соратників Тимошенко, переглянувши свої давні кпини на її адресу.

Було декілька „але”. Юлія Тимошенко заявляла про необхідність висунення єдиного кандидата від опозиції. Проте було зрозуміло, що навряд чи комуністи та „Наша Україна” погодяться на таке спільне висунення. Тобто, це давало підстави Юлії Тимошенко або заявити про власне висунення, або підтримати Віктора Ющенка, попередньо домовившись із ним про посаду прем´єр-міністра, яку би Ющенко їй мав гарантувати у разі перемоги. Цілком можливим був і третій – комбінований - варіант: висунення кандидатури Тимошенко з наступним зняттям на користь Ющенка.

Якщо ж висунення спільного кандидата від опозиції не відбулося б, то Юлія Тимошенко могла виграти, граючи у паралельні ігри то з Петром Симоненком, то з Віктором Ющенком.

Було зрозуміло: у будь-якому випадку, фактор Юлії Тимошенко відіграватиме важливу роль у наступній президентській кампанії.

Політолог Віктор Небоженко відзначав, що Юлія Тимошенко – один з небагатьох українських політиків, яка може йти на будь-який ризик. Це вирізняє її з-поміж інших. „Якщо б вона стала Президентом, Україна стала б цілком іншою державою. Порядок було би встановлено твердою рукою. І хоча вона не платила податки, при ній платили б усі. Вже наступного дня після інавгурації почалися б процеси над людьми з оточення Кучми. І не лише у Києві, а й по всій Україні. Юлія підійшла б до питання холодно, без емоцій. Сказала б: так потрібно для очищення України”.

Юлія Мостова блискуче охарактеризувала президентські перспективи і амбіції Юлії Володимирівни: „Тимошенко дійсно не може бути Президентом України. І не тому, що, як каже Президент, вона є жінкою... І навіть не тому, що у Тимошенко не найпрозоріше минуле. А у кого з її опонентів його немає?.. Причина у іншому. Таким людям, як Юлія Тимошенко і Віктор Медведчук, взагалі не можна надавати необмжену владу, закріплену за президентським постом. Як відомо, міра – це найскладніша філософська категорія. Люди, що її не знають, на цій посаді можуть бути просто небезпечними. Цілком інша справа – другі і треті ролі. І Юлія Тимошенко абсолютно чітко довела, що в умовах постійного контролю вона дійсно може бути корисною для держави. Результати її роботи на посту віце-прем´єра з ПЕК – цьому підтвердження. Іншими словами, Тимошенко – це ядерна енергія, яка себе у багатьох ситуаціях не контролює і від умов її діяльності і існування залежить, перетвориться вона на атомну бомбу чи на атомну електростанцію, яка дає мирну електроенергію. Надати їй право з президентської висоти самостійно визначати свою поведінку – значить приректи країну на існування з лідером, діапазон непередбачуваності якого неприпустимо високий”.

Юлія Тимошенко, очевидно, усвідомила для себе одну істину: після виборів 2004 року в Україні може відбутися зміна режиму, а може і не відбутися. До влади може прийти або спадкоємець Кучми, або Віктор Ющенко. У першому випадку Юлія Тимошенко була б вимушена і надалі перебувати у опозиції до продовжувача політичної лінії нинішнього Президента. У другому випадку можна було би на щось претендувати, якби не кілька „але”. По-перше, саме оточення Ющенка становило собою клубок амбіцій, який боровся за шкуру невбитого ведмедя і за розподіл ролей у ще нездобутій владі. По-друге, Ющенко з підозрою і ревністю ставився до Юлії Тимошенко, розуміючи, що вона здатна перепрацювати його і виграти у нього в кулуарній боротьбі. По-третє, як тільки стало б зрозуміло, що Ющенко перемагає, до нього кинулися б прибічники нинішнього режиму, виторговуючи посади, впливи, бізнесові інтереси. Одним словом, після перемоги Ющенка Юлія Тимошенко знову опинилася б не на своєму банкеті.

Алехто не ризикує – той не п´є «Кристал»!

Навесні 2004 року Юлія Тимошенко заявила, що вона готова на будь-які умови, аби лише об´єднати свої зусилля з Віктором Ющенком і створити спільний штаб. «Я згодна в штабі Ющенка на будь-яку роботу – навіть пратиму білизну, якщо це потрібно для користі справи», - патетично вигукнула вона. Згодом розповідали історію, нібито Тимошенко нагадали ці слова після її приходу в табір Ющенка. Вона відповіла: «Тепер прати будете ви. А я керуватиму!».

На початку липня 2004 року Ющенко і Тимошенко підписали угоду про створення виборчої коаліції «Сила народу». Тимошенко поступилася Ющенкові амбіціями – заради єдності націонал-демократичного табору. Вона ризикнула і зробила ставку на Ющенка.