Було ваше – стало наше

Печать

Питання існування будь-якої держави – це питання захисту власності. І чим краще держава захищає усі без винятку форми власності, тим вона менше «будь-яка». Як конкретні громадяни втрачають приватну власність через шахрайські або бандитські схеми, можна щодня прочитати на передостанніх сторінках кольорових газет, якраз перед кросвордом чи напівоголеними «пупсиками» російської естради. Значно цікавіші схеми відчуження (читай – захоплення) так званої комунальної власності, а простіше кажучи – «власності громади міста/селища». Ні, я зовсім не про модні рейдерські захоплення і не про «постперестроєчну прихватизацію». А про те, як незалежно від кольору прапорів і партій депутати міських та обласних рад із заходу на схід і з півночі на південь грабують об’єкти, які належать міським громадам.

Кинемо оком на помаранчевий захід. У Львові громада активна і тому жваво дискутує, як так вдалося місцевій владі невідомо яким «законним» рішенням віддати будинок військкомату на вулиці Личаківській під приватну перебудову. Або, наприклад, візитка міста – історичний готель «Жорж», що пам’ятає ще Оноре де’Бальзака, який тут двічі спинявся, – відпливла у приватні руки. Якось так сталося, що пам’ятку архітектури «випадково» внесли у списки на приватизацію. Далі у справу увійшли патріоти міста із обласного Фонду держмайна і ТЗоВ з боку власників. Жодного конкурсу. А ще був скромний таємничий суд. Фонд програв його і… рішення не оскаржив. Готель у самому центрі забрали ще у до кризовому 2007 році за 16 з хвостиком мільйонів гривень, а це – 6 639.6 кв. м. Тобто елітний історичний квадратний метр «купували» за якихось 2 507 грн і 57 коп. А тоді метр квадратний нерухомості у центрі, за відкритими даними ріелторів, вартував не менше $10 тис.! Місто недоотримало 50 млн. грн, зате хтось, мабуть, отримав хороший відкат.

На фото: готель "Жорж" Автор: www.photoukraine.com

Тепер заглянемо до «Перлини біля моря». У Південній Пальмірі більшість одеситів ніколи не віддавали владу «помаранчевим» – хіба що меру-«нашоукраїнцю» Едуарду Гурвіцу. Одеса завжди вибирала тих, хто себе вже п’ять років називає «безвладною опозицією», – найбільша тут фракція «регіоналів». Плюс дітище Медведчука–Шуфрича, блок «НеТак!» та жменька «вітренківців» на додачу. В облраді ще «блакитніше» – 50 «регіоналів» та 8 «вітренківців», а їм на підмогу – 18 соціалістів Мороза супроти 14 «бютівців» і аж 5 «нашоукраїнців». І оця «біло-блакитна» влада вкотре відрізає власність одеської громади – землі і будівлі Чорноморської центральної клінічної лікарні на водному транспорті (в народі – «лікарня водників»), створеної ще у 1922 році. У 2002-му лікарню передали від держави до спільної власності територіальної громади Одещини А потім одесити лише встигали прицмокувати язиком, як блискавично з 2003 року у приватні руки відпливали двоповерховий лікувальний корпус і приміщення поліклініки №2, приміщення старовинної двоповерхової будівлі на Приморському бульварі, де знаходиться поліклінічне відділення. Одним словом – територія лікарні скоротилась удвічі, бо нічого було її будувати в престижному центральному районі! А місцеві депутати легкою рукою голосували за «оптимізацію, відчуження і зняття з балансу» цих будівель із «золотою» землею довкола. Іноді через проміжну ланку – приватних орендарів. І якось так дивно склалося, що усі ці фірми і банки, які там опинялися, були власністю або під контролем місцевого олігарха Леоніда Клімова, який за сумісництвом ще й депутат Верховної Ради і як хобі – лідер обласного осередку «Партії регіонів». І от наприкінці травня сесія облради «тихцем» хотіла за поданням начальника управління охорони здоров’я одесита Лапая проголосувати за ліквідацію комунальної установи «Одеський обласний медичний центр». Медики, журналісти і громадські активісти вчасно підняли галас, проект знищення лікарні був знятий з обговорення порядку денного, але .. до наступної сесії.

На фото: будівля Чорноморської центральної клінічної лікарні на водному транспорті. Автор: timer.od.ua

Як казав колись легендарний Дід Панас: і така фігня, малята, по всій державі. І що характерно, схеми «було ваше – стало наше» на місцях проводять за активного або мовчазного сприяння усієї державної вертикалі. Прокуратура мовчить або прикриває, рішення гуляють від сесії міськрад до облрад, суди приймають «правильні» рішення... У «місцевих феодальчиків» усе схоплено, а Київ далеко. 
Ефективних механізмів захисту комунальної власності, як і контролю над діями місцевих влад, просто немає. Зате є політичні завивання, які активізуються саме під вибори, про те, щоб ще більше влади передати з Києва місцевій владі. Ті й так показують дива приватизації майна, а тепер ще надайте їм більше повноважень! Уявляєте, що тоді буде?

Печать
Читайте в разделе
Анонс
Выбор читателей