ГлавнаяЭкономикаБизнес

Книга: «Як працює Google» Еріка Шмідта та Джонатана Розенберга

Сьогодні Google – це компанія вартістю 50 млрд доларів з більш ніж 45 тис. працівників у більш ніж 40 країнах. Але чи можна у це повірити, якщо задля заощадження коштів «…найперше сховище даних [колись маленького стартапу Леррі Пейджа і Сєргєя Бріна] складалося з десяти жорстких дисків 40 Гб, які були скріплені деталями з конструктора Lego»? Ця книга про становлення великого бізнесу ХХІ століття. У ній докладно описується розвиток технологічного стартапу, проте автори повсякчас наголошують, що на хвилі змін зараз знаходиться будь-яка галузь діяльності, а отже венчурною (ризикованою) справою може бути і щось інше.

Фото: techliveinfo.com

Книга містить детальні настанови про організацію та побудову бізнесу, але її варто прочитати й тим, хто хоче зрозуміти чому такі великі компанії як Google, а також Apple, Microsoft, Amazon та інші стали успішними. Леррі Пейдж, співзасновник та головний виконавчий директор Google коротко сформулював формулу: по-перше, слід мати суперамбіції (великі ставки на майбутнє), а по-друге, - незалежних мислителів.

За книгою, враховуючи той факт, що у ХХІ ст. Платформа як центр економічної діяльності витісняє Корпорацію, найбільш успішними в еру інтернету будуть ті лідери, які зрозуміють, як саме створювати і швидко масштабувати платформи.

Платформа – це сукупність продуктів і послуг, яка об’єднує групи користувачів і постачальників для формування різнобічних ринків - пропонує двосторонні відносини між споживачами та постачальниками (наприклад, Amazon, Facebook, Youtube).

Причину банкрутства і провалу старих компаній автори ілюструють цитатою автогонщика Маріо Андретті «Якщо здається, що все під контролем, значить ви недостатньо швидко рухаєтесь». Тобто через те, що їх система працює як добре змащена машина, процеси й інфраструктура наздоганяють бізнес, а полиця «нового чудового продукту» залишається порожньою. Що дивно, адже вартість експериментів і помилок навіть для промислових товарів нині є значно меншою, ніж вона була раніше. Наприклад, перший прототип Google Glass, мобільний комп’ютер у вигляді окулярів, Google X Lab побудувала лише за півтори години.

Окрім економічного прогнозу і розповіді про становлення Google, дуже багато місця в книзі присвячено саме найму співробітників (креативних керівників і взагалі працівників, які мають відповідати критерію «гуглярства»), їх інтерв’юванню, впровадженню корпоративної культури.

В офісі Google в Бейджингу, Китай
Фото: EPA/UPG
В офісі Google в Бейджингу, Китай

Щодо критерію «гуглярства» - то це поняття, яке містить в собі багато показників, одними з яких є амбіції та здатність до навчання. Останнє автори обґрунтовують словами Рея Курцвейла: «інформаційні технології експоненціально зростають (коли швидкість зростання пропорційна значенню самої величини)… А наша інтуїція про майбутнє є лінійною». Тобто працівник має бути таким собі розумним універсалом, який адекватно реагує на зміни.

Експоненціальний ріст технологій передбачив Гордон Мур, співзасновник компанії Intel: кількість транзисторів у мікросхемі – і, отже, обчислювальна потужність – буде подвоюватися кожні два роки.

У книжці, між іншим, сказано, що «донедавна передбачення було правильним, проте закон Мура неминуче сягне межі в якийсь момент: або через принципові фізичні обмеження при виробництві мікросхем, або через обмеження економічної доцільності». Докладніше про це у статті «За словами експерта, закон Мура перестане діяти у 2022 році».

Експоненціальне зростання обчислювальних можливостей комп’ютерів: закон Мура (ліворуч) у порівнянні з обчислювальними можливостями деяких організмів і людини (праворуч).

Ці малюнки автори наводять з книги The Singularuty is Near («Сингулярність вже близько») Реймонда Курцвейла (технічного директора в галузі машинного навчання і обробки природної мови в компанії Google), в якій він, як футуролог, робить передбачення про штучний інтелект і кіборгізацію людей.

Щодо інновацій, то автори вірять у силу технологій, які змінять світ. Як вони самі зазначають, їх поліанізм (тобто «схильність до позитивізму» за книжкою «Поліанна» Елеонор Портер) має причини.

Як приклад таких технологій, що змінять світ, вони наводять «розумні» контактні лінзи (які зараз знаходяться в Google на стадії розробки) для відстеження рівня глюкози в крові шляхом вимірювання її кількості в сльозах. Важко було уявити, що таке буде можливим. Як і самокероване авто було реальністю тільки у серіалі Knight Rider («Лицар доріг»).

Автори закликають прислухатись до тих, хто володіє технологіями - люди, сповнені далекоглядних ідей, знають найкращі місця з «найкрутішими хвилями». Колись і Леррі Пейдж створив матричний принтер з конструктора «Лего». Саме тому конкурс Google Science Fair, у якому беруть участь і українці (наприклад, Марк Дробнич), шукає такі далекоглядні ідеї.

Зараз суттєво подешевшали ті фактори виробництва, що колись були дорогими: інформація, зв’язок (глобальні пристрої та мережі) і обчислювальна потужність (величезний обсяг сховищ для збереження даних). Проте темпи змін, спричинені новими технологіями, випереджають здатність людей опановувати нові навички. Стабільні робочі місця середнього класу, які історично є основою здорових економік, переміщуються у країни, що розвиваються, або в інтернет, або зникають назавжди.

Фото: AlexBrylov/Depositphotos

Автори наголошують, що в такий період розпаду і змін саме правильний вибір галузі промисловості має першочергове значення. І називають галузі, які мають потенціал зростання: інтернет-компанії, високотехнологічне виробництво, реклама, ЗМІ, розваги та побутова електроніка. За їх словами, навіть такі галузі, як енергетика і фармацевтика, де час виробничого циклу є дуже довгим, вже дозріли до масових трансформацій. Вони «лікуватимуть» свої економічні «хвороби» за допомогою нових робочих місць і завдяки швидкому розвитку. Наприклад, відбудеться переосмислення транспортних мереж через появу самокерованих авто, адже транспортні послуги подешевшають.

З вибором галузі промисловості варто заохотити потрібних працівників до своєї команди. І допоможе цьому правильно побудована корпоративна культура. 

Цікавим фактом є те, що Google має реальну посаду «головний відповідальний за корпоративну культуру», який слідкує за відсутністю ієрархії, наявністю щасливих співробітників і рівноправності.

У 2002 році These ads suck у Google були словами, які могли змінити все.

На дошці оголошень Леррі Пейдж розмістив роздруківку зразків незадовільних результатів пошуку реклами, на якій було написано «Ця реклама – лайно». На це звичайне зауваження відреагувала команда людей, які самостійно, без наказу, виправила дану проблему. Вони розташували рекламу за релевантністю, а не за бажанням рекламодавця. Це стало підґрунтям системи AdWords, багатомільярдного бізнесу компанії.

Сила корпоративної культури не тільки у тому, що вони, розуміючи пріоритети компанії, за пару днів змінили її курс, а й у тому, що компанія привабила таких унікальних співробітників до себе.

Усі знають Google за їх особливу інфраструктуру (наприклад, волейбольні майданчики, басейни з особистими тренерами, наявність офіційного кухара). Ось наприклад Google створили відео про інтернатуру у себе:

Однією з засад компанії є те, що половина «гуглярів» має складатися з інженерів. А менеджери виробництва повинні працювати, їсти і відпочивати поряд з інженерами або іншими креативниками, які залучені у розробці продукції.

Переповнені, творчі офіси мають багато обчислювальної техніки. Вони спроектовані не задля підкреслення високого статусу, а задля того, щоб забезпечити максимальну енергію та взаємодію працівників, створити «чашки Петрі» для творчості. Адже лише у взаємодії з іншими людьми на світ з’являються нові ідеї, як наприклад AdSense, багатомільярдний бізнес, що було винайдено групою інженерів з різних команд, які грали в більярд в офісі.

В офісі Google у Піттсбурзі
Фото: www.fastcodesign.com
В офісі Google у Піттсбурзі

Окрім цих «чашок Петрі», автори знову і знову наголошують, що задля того, аби створити великий винахід, потрібно починати із вирішення вузької проблеми. Наводять як приклад технологію фільтру SafeSearch, який було створено для фільтрації контенту для дорослих. Пізніше його використали для поліпшення оцінювання релевантності уже будь-яких зображень на основі того, як з ними поводяться користувачі (проходять по посиланню на сайт чи ні) та пошук схожих.

Також автори посилаються на Нассіма Талеба у тому, що керівники повинні створювати середовище, аби брати ризик і терпіти неминучі помилки, створити антикрихку систему.

Іншими засадами компанії вони назвали: «інакомислення є обов’язком» (кожен працівник має право висловити свою думку), «ніхто не мусить (або не може бути) незамінним» та корпоративну «так»-культуру (якомога більше «так» проектам і питанням, адже «ні – це сигнал того, що компанія втратила дух стартапу»).

І хоча важко уявити собі таку атмосферу, у книзі згадали фільм Шона Леві 2013 року The Internship («Стажери»), який багато колишніх стажерів і співробітників Google відзначили за точність зображеної атмосфери у компанії, хоча сам процес стажування значно відрізняється. Прроте оглядач Тай Берр з Boston Globe зазначив: «Ось чому ця компанія є такою успішною: вони зробили двогодинну рекламу Google, яку замасковано під комедію».

Цікаво, що за деякими оцінками кнопка «Мені пощастить» на стартовій сторінці системи пошуку Google коштує приблизно 100 млн доларів у вигляді недоотриманих рекламних оголошень, але компанія все ще утримує цю кнопку, тому що вона подобається користувачам. Це обґрунтовує перший задекларований принцип компанії: «зосередитися на користувачеві, а решта прийде за ним».

Якщо потрібно знайти головну відмінну рису Android та Apple, то це – відкритість однієї системи та закритість іншої. Автори пояснюють успіх Android тим, що платформи зазвичай масштабуються (стають більшими) швидше, коли вони відкриті. Першим яскравим прикладом цього є «лабораторний експеримент, який вирвався на волю» (слова Хала Варіана) – тобто інтернет. На початку 70-х років, коли Вінт Серф («верховний проповідник інтернету») і Роберт Кан розробили протокол TCP/IP, вони не встановили верхню межу щодо кількості мереж, які можуть бути пов’язані. Саме так всесвітня мережа, якою ми її зараз знаємо, стала реальністю.

«У відкритому просторі ви втрачаєте контроль, проте отримуєте масштаб і інновації», - говорять автори. Android використовується не тільки в електронних книжках, планшетах, ігрових консолях і телефонах, його можна знайти в холодильниках, бігових доріжках, телевізорах та іграшках. Багато експертів говорять про прийдешній «інтернет речей» (Internet of Things - IoT).

Це стало можливим через те, що не потрібно платити за вхід та немає контролюючої надбудови – Android це певного роду «пісочниця», модель відкритого коду (open source) означає, що людина може скористатися операційною системою для створення власних розробок.

У цьому плані компанія зробила крок, що повністю суперечить усталеному плану МВА (Магістра ділового адміністрування). Нині класичні методи управління бізнесу МВА фахівці почали сприймати доволі скептично. Наприклад, Тім Беррі: «Бізнес-план в стилі МВА – це поцілунок смерті, настільки ж «привабливий» вираз, як «вишукана страва в стилі McDonald`s», тобто занадто статичний і довгий документ. Сучасний бізнес-план в стилі Google має містити тільки пункти, списки, дати, терміни, етапи та основні чисельні показники. Він потужний і переглядається кожного місяця.

Як було сказано авторами раніше, залучення кмітливих креативників і спрямування їх до розробки інноваційних продуктів є ключем до створення бізнесу двадцять першого століття, але вони мають отримувати інформацію. 

Саме тому у відкритому доступі є навіть матеріали засідань ради директорів. «…Внутрішня мережа компанії, Moma, містить інформацію про практично усі майбутні продукти, а на щотижневих TGIF-нарадах (Thanks God Its Friday - «Дякувати Богу, це п’ятниця») зазвичай розглядають презентації команд стосовно майбутніх заходів із демонстраціями і скріншотами останніх, ще у стадії розробки продуктів».

У книзі наводяться прогнози щодо стану у майбутньому бізнес-середовища та світу взагалі - вплив на нього інновацій. Така ініціатива як команда з реагування на кризові ситуації Crisis Response організації Google.org, яка займається благодійними ініціативами Google, пішла з програми «20% робочого часу», який інженери можуть присвятити згідно своїх бажань. Гуглярі використовують платформи Google (наприклад, публікують фото, аби рятувальники могли краще орієнтуватись), щоб допомогти людям, які постраждали від стихійних лих (наприклад, під час землетрусу в Японії в 2011 році). Google Maps, до речі, це також проект «20% робочого часу». 

Більшості з них не платять ані копійки, вони мотивовані самою роботою.

Ось приклад використання «20% робочого часу» двох співробітниць Google, у якому вони демонструють що відбувається за лаштунками деяких проектів, зокрема Loon:

Loon – інноваційний проект, який у майбутньому може запропонувати широкосмуговий доступ до інтернету за допомогою кульок з гелієм.

Автори пишуть, що ми живемо в епоху повсюдності інформації, в епоху великих даних: «дані – це чарівний меч двадцять першого століття, а той, хто володіє ними – самурай». Саме тому Хал Варіан, головний економіст Google говорить: «Я продовжую стверджувати, що найбільш привабливою в найближчі десять років буде посада статистика». Він зазначає, що завжди треба здобувати знання в галузях навколо речей, які дешевшають, а наразі стрімко дешевшають саме дані й обчислювальні потужності для їх оброблення.

Наводимо цитату з книги про прогресивну обробку даних, яка поліпшує життя: «Такі компанії, як наша, обробляючи сукупні анонімні сигнали від мобільних телефонів, здатні забезпечити точні дані про інтенсивність руху транспорту в режимі реального часу. Стан водопровідних труб Лондона контролюють тисячі датчиків, що дозволяє знизити витоки на 25%».

Щодо інновацій, то лише 10% ресурсів Google виділяються на абсолютно нові проекти: «Коли ви хочете стимулювати інновації, найгірше, що ви можете зробити, це надмірно профінансувати їх».

Автори закликають мислити глобально – завжди ставити собі питання «що буде популярним через 25 років»? Вінт Серф, наприклад, розробляє новий набір мережевих протоколів, які працюватимуть у суворих і дуже великих просторах. Тобто це проект міжпланетного інтернету. Досить глобально.

Слід додати, що автори книги, звичайно ж, стверджують, що комп’ютерні мережі породжують більшу колективну мудрість і розум. Після того як 1997 року чемпіон світу з шахів Гаррі Каспаров програв шахову партію комп’ютеру Deep Blue компанії ІВМ кількість гросмейстерів подвоїлась, тому що люди почали використовувати комп’ютери в ролі навчальних партнерів. Автори задають резонне питання: «Чому цього не відбувається в інших галузях?»

Загалом, книгу варто читати не тільки тим, хто хоче дійсно побудувати великий бізнес у ХХІ столітті, а й тим, хто цікавиться структурою, схемою та історією створення платформ сьогодення, тим, кому цікаві найсміливіші прогнози щодо майбутнього і тим, хто хоче зрозуміти, чому певні минулі прогнози справдились, а інші - ні.

**

Ця книга була надана редакції книжковою мережею "БУКВА".