Політика української влади робить власну країну вразливою до зовнішніх небезпек
У період правління Віктора Януковича та його команди деякі країни СНД почали перетворюватися на нові «гарячі точки». У кожному окремому випадку причини були свої – корупція, жорстке придушення опозиції, зубожіння народу за рахунок захмарного зростання статків провладної верхівки та її близького оточення. Внаслідок таких деструктивних дій, політичні режими окремих держав Середньої Азії почали хитатися. На цьому фоні Україна, на жаль, також не виглядає надійною фортецею із міцною системою захисту себе та, у разі потреби, своїх міжнародних партнерів.
Середня Азія – нова гаряча точка
У червні цього року на околиці столиці Таджикистану було вбито 57-річного Холмуміна Сафарова, якого розстріляли з пістолета у салоні власної машині. Він був чоловіком старшої сестри Президента Таджикистану Емомалі Рахмона.
Таджикистан – це суспільство, яке існує за законами кланів, де урядом керує невелика тісно пов’язана між собою група осіб. Тому, ймовірно, Сафаров став жертвою вбивць саме через свої політичні та кланові зв’язки. Також не треба забувати, що наступні президентські вибори у Таджикистані мають відбутися у 2013 році. У правлячої еліти країни викликає занепокоєння зростання кількості нових політичних рухів, які проходять процес реєстрації як політичні партії. Одна з них – Партія молоді Таджикистану – може становити загрозу режиму Рахмона, оскільки її представники є молодими людьми з непохитними релігійними переконаннями. Вони також могли бути причетними до цієї жахливої події.
Таджикистан для Росії є особливим партнером в регіоні (не тільки тому, що переважна більшість наркотиків з Афганістану, які потрапляють до Росії, перевозяться через Таджикистан). Наявність у Таджикистану спільних кордонів з Афганістаном та Китаєм змушує Москву бути активною, оскільки контроль над Таджикистаном дозволяє Росії утримувати за собою статус дієвого актора в середньоазійській геополітичній грі. Після перемоги у березні 2012 року Володимира Путіна на президентських виборах увага Кремля до Таджикистану різко зросла. Адже формування до 2018 року Євразійського Союзу неможливе без участі у ньому країн Центральної Азії, які до 1991 року входили до складу СРСР. Тому Володимир Путін після подій «арабської весни» і втрати Росією впливу на Сирію, Єгипет, Туніс, Марокко та Лівія переорієнтовує свою увагу з Північної Африки та Близького Сходу на країни Центральної Азії, які, за задумом Кремля, мають увійти до нового союзного утворення.
Згадані події формують передумови виникнення безпекової напруги у Таджикистані, які здатні зробити його потенційною «гарячою точкою» в Центральній Азії.
Останні тижні липня принесли тривожні сигнали із Таджикистану та Киргизстану, на кордонах яких військові угруповання вдалися до відкритих збройних сутичок з офіційною владою.
Систему міжнародного захисту України не збудовано
Я вже говорив про те, що українська влада, у першу чергу Президент України Віктор Янукович, опинилася у безпрецедентно жорсткій міжнародній ізоляції, яка не дозволяє країні повноцінно розвиватися. Починаючи з жовтня 2011 року відбулося падіння практично усіх міжнародних рейтингів України, було зірвано підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, яка передбачає створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (найбільш важливий з геополітичної точки зору документ, покликаний відірвати країну від пострадянського простору), практично заморожено безпековий діалог з НАТО, призупинено співпрацю з Міжнародним валютним фондом, ускладнено діяльність України в Раді Європи, під питанням також стоїть головування України в ОБСЄ у 2013 році.
В українського керівництва немає нормального робочого контакту з керівниками найбільш впливових світових демократичних країн – Німеччини, Франції, Великої Британії та США. І це тоді, як вогонь народного гніву із Близького Сходу поступово підбирається до кордонів колишнього СРСР. Саме у цей відповідальний момент історії необхідно мати прямі телефони Брюсселю, Лондона та Вашингтона, аби з мінімальними втратами трансформувати систему управління з відверто олігархічної до соціально справедливої.
Український Президент мав би замислитися над тим, що відбувається у Середній Азії, аби зробити вогонь народного гніву менш руйнівним та більш конструктивним. Можливо, навіть погодитися з необхідністю проведення дострокових президентських виборів, які б могли повністю перезавантажити українську політичну систему та повернути країну на стабільну траєкторію політичного та соціально-економічного розвитку.
Але реальні та відверті рецепти подолання негативних соціальних тенденцій ми не почули під час з’їзду Партії регіонів, який відбувся 30 липня.
Замість об’єктивних та сміливих оцінок ми почули чергову брехню, яка взагалі не має нічого спільного з реальністю. Оскільки у кожного вона, реальність, своя. У Віктора Януковича – 140 гектарів землі під Києвом із розкішним палацом, а у пересічних українців, у кращому випадку – 10 соток із старою хатою, яку немає за що утримувати.
Тому 4 серпня Радикальна партія презентуватиме власну національну програму подолання масштабної внутрішньої кризи, в якій, завдяки Президенту та Уряду, опинилася велика європейська держава.